Основні законодавчі акти з охорони праці

Законодавча та нормативна база України з охорони праці регламентує все, що зв’язано із створенням і забезпеченням безпечних умов праці.

Правовою основою законодавства України про охорону праці є:

ü Конституція України;

ü Закон України «Про охорону праці»;

ü Кодекс законів про працю України (КЗпП);

ü Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

ü Основи законодавства України про охорону здоров'я»

ü Закон України «Про пожежну безпеку»;

ü Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

ü Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку».

Зараз в Україні створена і діє ціла система законодавчих та нормативно-правових актів, що регламентують питання охорони праці в усіх сферах виробничої діяльності. Структура множини основних законодавчих та нормативних акти з охорони праці представлена на мал.2.1.

В Конституції України (стаття 43) записано:

«Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується».

«Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом».

«Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється»

В статті 45 Конституції проголошено: кожний, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У статті 46 Конституції вказується на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у розі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Кодекс встановлює, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. З метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавця укладається колективний договір. в ньому обов’язково повинні бути відображені питання умов і охорони праці.

Працівники мають право на відпочинок, право на здорові і безпечні умови праці, а також на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

Глава 18 Кодексу визначає основи організації нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема, державного нагляду за охороною праці, а також повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці.

2.2. Закон України «Про охорону праці»

Основоположне значення в галузі охорони праці має Закон України «Про охорону праці».

Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працівників.