Тристороння Декларація принципів, що стосуються багатонаціональних корпорацій і соціальної політики

Ця Декларація прийнята Адміністративною радою Міжнародного бюро праці на його 204-й сесії (Женева, листопад 1977 р.) з виправленнями, прийнятими на його 279-й сесії (Женева, листопад 2000 р.)

Викладені в цій Декларації принципи адресуються урядам, організаціям роботодавців і трудящих приймаючих країн і країн базування та самих багатонаціональних корпорацій.

Багатонаціональні корпорації повинні повністю враховувати загальні цілі політики країн, у яких вони здійснюють свою діяльність. Їхня діяльність повинна відповідати першочерговим цілям розвитку та соціальних завдань, а також соціальній структурі країни, у якій вони здійснюють свою діяльність.

Ця Декларація встановлює взаємні обов'язки урядів, корпорацій та працівників у таких сферах.

1. ЗАЙНЯТІСТЬ (Сприяння зайнятості. Рівність можливостей й обігу. Гарантії зайнятості.)

2. ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА

3. УМОВИ ПРАЦІ Й ЖИТТЯ (Заробітна платня. Виплати, компенсації і умови праці. Мінімальний вік. Охорона праці).

4. ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ (Свобода асоціації й право на організацію. Колективні переговори. Розгляд скарг. Розв’язання трудових конфліктів)

Зокрема, в галузі охорони праці Тристороння Декларація встановлює наступне.

Уряди повинні стежити за тим, щоб як багатонаціональні, так і національні корпорації забезпечували для своїх працівників належні норми охорони праці. При цьому урядам, які ще не ратифікували Конвенції МОП про обладнання машин захисними пристроями (119), про захист від радіації (115), про бензол (136), про професійні ракові захворювання (139), настійно пропонується в максимально можливому ступені застосовувати принципи, що втримуються в цих Конвенціях та у Рекомендаціях, що їх доповнюють (118, 134, 144 та 147). Варто також брати до уваги кодекси практичних правил і практичні керівництва, зазначені в останньому списку публікацій МОП з питань охорони гігієни праці.

Багатонаціональні корпорації повинні встановлювати максимально високі норми охорони праці, що відповідають національним вимогам і враховують накопичений ними в рамках підприємства досвід, включаючи всі відомості про особливі ризики. Крім того, вони повинні надавати представникам працівників підприємства, а також компетентним органам й організаціям роботодавців і трудящих на їх вимогу у всіх країнах, у яких вони здійснюють свою діяльність, інформацію по діючим на підприємствах в одних країнах нормам охорони праці, яких вони дотримуються в інших країнах. Зокрема, вони повинні інформувати всіх тих, кого це може стосуватися, про окремі ризики й про відповідні заходи захисту від них, коли вони пов'язані з новими виробничими процесами й продукцією. Варто очікувати, що багатонаціональні корпорації, як і аналогічні національні корпорації, будуть відігравати провідну роль у вивченні чинників ризику для безпеки і гігієни праці та застосуванні таких удосконалень у всіх підрозділах корпорації.

Багатонаціональні корпорації повинні співробітничати з міжнародними організаціями, що займаються розробкою й прийняттям міжнародних норм в галузі охорони праці.

Відповідно до національної практики багатонаціональні корпорації повинні повною мірою співробітничати з компетентними органами, що займаються питаннями охорони праці, представниками працівників і їхніх організацій. Питання, що стосуються охорони праці, варто включати в договори, що укладаються із представниками працівників та їхніх організацій.