Короткий термінологічний словник. Аварія ‑ небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю

Аварія ‑ небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Аналіз ризику ‑ систематичне використання інформації для виявлення небезпеки та оцінки ризику (Посібник ИСО/МЭК 51: 1999 Аспекти безпеки - Посібник із включення їх у стандарти).

Аудит ‑ систематичний, незалежний і відображений у документах процес одержання й об'єктивної оцінки даних для визначення ступеню дотримання встановлених критеріїв (ГОСТ Р 12.0.006-2002).

Безпека ‑ стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Безпека ‑ це стан, в якому небезпека і умови, які ведуть до фізичного, психологічного або матеріального збитку, контролюються з метою збереження здоров'я і благополуччя людей і суспільства (Монреальська декларація „Право людини на безпеку”, 2002р.).

Безпека ‑ відсутність неприйнятного ризику травми (Система оцінки професійної безпеки і здоров'я OHSAS 18001: 1999).

Безпека ‑ відсутність неприпустимого ризику (Посібник ИСО/МЭК 51: 1999 Аспекти безпеки - Посібник із включення їх у стандарти).

Безпека праці – стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих чинників усунуто, або вплив шкідливих виробничих чинників не перевищує допустимих значень (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Безперервне вдосконалювання – ітераційно повторюваний процес підвищення ефективності системи управління охороною праці, спрямований на поліпшення діяльності по охороні праці в цілому (Настанова по системам управління охороною праці. МОП–СУОП 2001 / ILO-OSH 2001).

Вимоги безпеки (праці) ‑ вимоги, передбачені актами законодавства, нормативними і проектними документами, правилами і інструкціями, виконання яких гарантує безпечні умови праці та регламентує поведінку працівника.

Виробнича травма – травма, що виникла внаслідок дії виробничих чинників.

Виробниче середовище ‑ сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших чинників, що діють на людину під час виконання нею трудових обов’язків (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Виробничий ризик ‑ Імовірність ушкодження здоров’я працівника під час виконання ним трудових обов’язків, що обумовлена ступенем шкідливості та (або) небезпечності умов праці й науково-технічним станом виробництва (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Вібрація ‑ коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

Граничнодопустима концентрація (ГДК) ‑ максимальна кількість небезпечної хімічної речовини в одиниці об'єму (повітря, води тощо) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежене тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних змін у нащадків.

Гранично допустиме значення шкідливого виробничого чинника ‑ граничне значення величини шкідливого виробничого чинника, вплив якого при щоденній регламентованій тривалості протягом усього виробничого стажу не приводить до зниження працездатності чи захворювання як у період трудової діяльності, так і до захворювання в наступний період життя, а також до негативного впливу на здоров'я нащадків.

Джерело небезпеки ‑ природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії, що несуть в собі загрозу небезпеки.

Електротравма ‑ пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою.

Ергономіка (від грець, ergon — робота і nomos — закон) — наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві.

Загальна електротравма (електричний удар) ‑ враження центральної нервової системи або загроза ура­ження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем під впливом електричного струму або електричної дуги.

Залишковий ризик ‑ ризик, що залишається після застосування захисних заходів (Посібник ИСО/МЭК 51: 1999 Аспекти безпеки - Посібник із включення їх у стандарти).

Засоби (індивідуального, колективного) захисту працівників ‑ Технічні засоби, які використовуються для запобігання або зменшення впливу на працівників шкідливих або небезпечних виробничих факторів, а також для захисту від забруднення.

Захисний захід ‑ захід, що використовується для зменшення ризику (Посібник ИСО/МЭК 51: 1999 Аспекти безпеки - Посібник із включення їх у стандарти).

Ідентифікація небезпек ‑ процедура виявлення небезпек, їхніх характеристик, можливого прояву наслідків (ГОСТ Р 12.0.006-2002).

Інцидент (incident – неприємна подія, ситуація, подія, випадок) ‑ небезпечна подія, пов'язана з роботою, або така, що відбулося в процесі роботи, але не привела до травми (Настанова по системам управління охороною праці. МОП–СУОП 2001 / ILO-OSH 2001).

Катастрофа ‑ великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Менеджмент ризику – скоординовані дії по керівництву і управленню організацією по відношенню до ризику (Держстандарт РФ ГОСТ Р 51897-2002 " Менеджмент риска. Термины и определения").

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на центральну нервову систему.

Небезпека ‑ потенційне джерело виникнення шкоди (Посібник ИСО/МЭК 51: 1999 Аспекти безпеки - Посібник із включення їх у стандарти).

Небезпечна зона – простір, у якому можлива дія на працівника небезпечного та (або) шкідливого виробничого чинника.

Небезпечна речовина ‑ хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям (Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від18 січня 2001 р. N 2245-III).

Небезпечний виробничий чинник – виробничий чинник, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Невідповідність ‑ будь-яке відхилення від діючих стандартів, установлених порядків, робочих процесів, правил системи управління тощо, що могло б безпосередньо або побічно привести до травми або хвороби, збитків власності, погіршення навколишнього середовища на робочому місці або сполучення всього тут перерахованого (Система оцінки професійної безпеки і здоров'я OHSAS 18001: 1999).

Недопустимий ризик – ризик, якого сучасний рівень розвитку науки, техніки і технології дозволяє уникнути.

Нещасний випадок – непередбачений збіг обставин і умов, за яких заподіяно шкоду або настала смерть людини (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Нещасний випадок на виробництві – раптове погіршення стану здоров’я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків унаслідок короткочасного (впродовж однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Організація ‑ компанія, операція, фірма, підприємство, установа або асоціація або частина цього, об'єднана чи ні, здійснена або частково, що має свої власні функції і адміністрацію (Система оцінки професійної безпеки і здоров'я OHSAS 18001: 1999).

Охорона праці ‑ це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (Закон України «Про охорону праці»).

Оцінка ризику ‑ загальний процес оцінки величини ризику та прийняття рішення про те, чи припустимим є ризик (Система оцінки професійної безпеки і здоров'я OHSAS 18001: 1999).

Оцінювання ризику ‑ заснована на результатах аналізу ризику процедура перевірки, що встановлює, чи не перевищується припустимий ризик (Посібник ИСО/МЭК 51: 1999 Аспекти безпеки - Посібник із включення їх у стандарти).

Пожежа ‑ неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей, знищення матеріальних цінностей.

Пожежна безпека ‑ стан об’єкта, при якому виключається можливість пожежі або при її виникненні забезпечуються умови для її локалізації, ліквідації, захисту людей і матеріальних цінностей.

Припустимий (допустимий) ризик ‑ це ризик, що зменшений до рівня, який організація може допустити, з огляду на її легальні зобов'язання та її власну політику в галузі професійної безпеки і здоров'я (Система оцінки професійної безпеки і здоров'я OHSAS 18001: 1999).

Промислова безпека ‑ безпека від аварій на виробничих об’єктах і наслідків цих аварій (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Ризик ‑ сполучення імовірності і наслідків специфікованого особливо небезпечного випадку (Система оцінки професійної безпеки і здоров'я OHSAS 18001: 1999).

Ризик – імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її важкості (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Рівень безпеки – оцінка безпеки посиланням на прийнятний ризик.

Робоча зона – визначений простір, у якому розташовано робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Стандарт ‑ документ, у якому з метою добровільного багаторазового використання встановлюються характеристики продукції, правил здійснення і характеристик процесів виробництва, експлуатації, збереження, перевезення, реалізації й утилізації, виконання робіт або надання послуг.

Травма ‑ порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії чинників зовнішнього середовища (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Трудове каліцтво – втрата здоров’я працівником унаслідок виробничої травми.

Тяжкість праці – характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів та відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і робочого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов’язків (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Управління ризиком – дії, які здійснюються з метою виконання рішень в рамках менеджменту ризику (Держстандарт РФ ГОСТ Р 51897-2002 " Менеджмент риска. Термины и определения").

Шкідливий (виробничий) чинник – виробничий чинник, вплив якого на працівника, за певних умов, може призвести зо захворювання, зниження працездатності й (або) негативного впливу на здоров’я нащадків (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Шкода ‑ фізичні ушкодження і (або) збитки, заподіяні здоров'ю людей і (або) майну чи навколишньому середовищу (ДСТУ 2293-99 Охорона праці. Терміни та визначення основних понять).

Шум ‑ сукупність звуків різноманітної частоти й інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах {твердих, рідких, газоподібних).

Перелік основних законодавчих
та нормативно-правових актів
(до вивчення правових та
організаційних питань охорони праці)