![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Будова зерносховищ і розрахунок ix місткості
Зерно можна зберігати протягом тривалого часу лише в типових сховищах, вимоги до яких зумовлені особливостями зерна та насіння. Приміщення зерносховищ повинні бути сухими, чистими, добре вентильованими, - непроникними для птахів, гризунів, гідро- і термоізольованими. їх внутрішнє планування має забезпечувати зручний доступ до зерна для спостереження за його станом, а також можливість повної механізації трудомістких процесів під час зберігання зерна. Сучасні зерносховища бувають кількох видів: елеватори, склади, обладнані верхніми та нижніми транспортними галереями (комплексно або частково механізовані), механізовані склади та ін. Найбільш досконалі серед них елеватори та бункерні сховища. Основні технологічні процеси – приймання, сушіння, очищення, завантажування, вивантажування – повністю механізовані і автоматизовані. Потужна аспіраційна система елеваторів забезпечує необхідні санітарні умови для працюючих. На комплексних механізованих складах з використанням стаціонарної механізації близько 30 % робіт з відвантаження зерна здійснюється за допомогою пересувних механізмів, а на складах, обладнаних лише верхньою галереєю, – 100%. На механізованих складах операції здійснюються засобами пересувної механізації та вручну. У сільськогосподарських підприємствах переважають немеханізовані засікові зерносховища із застосуванням пересувної і частково централізованої механізації. За призначенням їх поділяють на сховища для продовольчого, кормового та насінного зерна. У системі хлібоприймальних пунктів поширені зернові комплексні механізовані зерносховища та елеватори (табл. 12). При конструюванні зерносховищ мають бути враховані питома маса, сорбційні властивості зернових мас, кут природного скочування зерна. Ці показники визначають міцність конструкцій, висоту сховища, набір певних механізмів та ін. Сухе зерно продовольчого призначення можна зберігати в силосах, інших типах сховищ з необмеженою висотою. Зерно насінного призначення зберігають шарами різної висоти залежно від Шпаруватості зернової маси, наявності системи вентиляції. Якщо останньої немає, таке зерно зберігають, насипаючи шаром не вище 2–3 м, або у тарі заввишки 6–8 мішків. Свіжозібране зерно зберігають насипом не вище 2, 5 м (рядове) і 1, 5 м (насінне). Таблиця 12. Техніко-економічна характеристика зерно- і насіннєсховищ
Підлога для сховищ повинна бути дерев’яною або асфальтовою, на фундаменті. Дерев’яну підлогу і під підлоговий простір важко дезинсектувати. Допускається застосування цементованих підлог на бетонній основі, вкладених не на фундамент, а безпосередньо на грунт. Проте така підлога через надмірну теплопровідність сприяє появі конденсованої вологи і не е надійним ізолятором. Стіни зерносховища повинні бути рівними, без щілин, щоб запобігти скупченню пилу та шкідників, сухими, зручними для проведення всіх операцій, зокрема дезинсекції. Перевага віддається стінам залізобетонним, бетонним, цегляним, оштукатуреним. Допускаються дерев’яні безпустотні стіни за умови ретельного з’єднання дошок у швах, щоб виключити затікання дощової води, та витікання зерна. Зерно, особливо насінного призначення, не повинно доторкатись до стін, тому засіки будують на відстані 50–80 см від стін. Покрівля зерносховища повинна бути водонепроникною, світлою, щоб не допустити нагрівання. Краще виготовляти покрівлю з руберойду, толю (2 шари), настилаючи на мастику по суцільній і твердій основі. Покрівлі з етерніту, азбофанери та черепиці дуже продуваються, внаслідок чого в сніжні зими зерно вкривається сніговими наносами. Покрівлі дерев’яні, глиняно-солом’яні для зерносховищ не придатні.
|