Визначення якості клейковини

Із клейковини, яка повністю відмита і зважена беруть наважку 4 г.

Клейковину 3 – 4 рази мнуть пальцями формують в шарики і кладуть на 15 хв, в чашку з водою при температурі 18 ± 2 ^о С. Після цього визначають пружні властивості приладом ІДК –1 (вимірювач деформації клейковини, 1 модель) (рис. 7).

Прилад служить для визначення групи якості клейковини пшениці по її здатності здійснювати опір деформації.

Рис. 3. Прилад ІДК-1 для визначення деформації клейковини.

1, 2 – відповідно верхня і нижня частини механізму; 3 – лампочка сигнала для визначення часу відліку одиниць пружності за шкалою.

Порядок роботи з приладом ІДК – 1

В центрі опорного столика розміщують зразок клейковини, який підготовлений до випробування по стандартній методиці. Натискують кнопку “Пуск” і через 2-3 сек. відпускають її.

Пуасон (верхня пластинка) опускається і починає відрахунок часу, на протязі якого пуасон з силою 120 г тисне на клейковину (30 сек). Чим менша пружність клейковини, тим нижче опускається пуасон, тим більші будуть показники приладу. В залежності від показників приладу, які виражаються в умовних одиницях клейковину відносять до відповідної групи якості.

Показники приладів записують з точністю до однієї поділки шкали (5 умовних одиниць). Частка до половини поділки шкали відкидається, а частка, що дорівнює половині поділки і більше, вважається за цілу поділку.

Результати аналізу порівнюють з даними таблиці 6 та записують в таблицю аналізу. Вага клейковини після першої відмивки і наступних записують як повторність.

Таблиця 2.

Характеристика пружності клейковини.

Для отримання якісного борошна створюють помольні суміші з двох або більше пшениць. Необхідність підготовки сумішей зерна перед помелом зумовлена різноякісністю зерна пшениць за мукомельними та технологічними якостями. Процес підготовки зерна до помелу включає: розміщення зерна в сховищах млинів, складання рецептури суміші, роздільну обробку зерна, змішування його перед помелом. У сховищах млинів зерно розміщують за типами та підтипами, залежно від скловидності, вмісту та якості клейковини, у межах підтипу – від вологості, вмісту смітних домішок тощо.

Рецептуру зернової суміші складають з урахуванням вологості, зольності, типу та підтипу, вмісту клейковини. Зерно різних партій змішують за умови, що різниця за вологістю не перевищує 1–1, 5 %. За зольністю змішують зерно високозольне (із зольністю понад 1, 97 %) з низькозольним для одержання суміші з зольністю не вище 1, 79 %. Різні суміші обробляють окремо.

Помольну суміш за скловидністю розраховують за системою рівнянь, а за клейковиною можна розраховувати ще й за методом конверту.