![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Лабораторна робота Е–5
Вивчення температурної залежності питомого опору провідників. Мета роботи: експериментальна перевірка залежності опору від температури та визначення температурного коефіцієнту провідників. Здатність провідника проводити струм характеризується його питомим опором, величина якого визначається хімічною природою речовини та умовами, наприклад температурою, в яких він знаходиться. Для більшості металів питомий опір r зростає приблизно за лінійним законом: r=rо(1+at), а R=Ro(1+at), де rо – питомий опір при 0 0С; t – температура за шкалою Цельсія; a – температурний коефіцієнт. Температурним коефіцієнтом опору провідників називається відносна зміна питомого опору провідника при зміні його температури на 1 градус: При низьких температурах спостерігається відхилення від лінійної залежності. В цій роботі температурна залежність опору визначається за допомогою експериментальної установки, схема якої зображена на мал.5-1. Схема складається з муфельної печі та вбудованого в неї досліджуваного опору потенціометра з хромель–алюмелевою термопарою та цифрового вольтметра, що дозволяє вимірювати величину опору постійного струму в діапазоні від 0, 001Ом до 20 МОм. Температура досліджуваного опору визначається шляхом вимірювання термо-ЕРС хромель-алюмелевої термопари потенціометром постійного струму ПП–63. Перехід від термо-ЕРС в мілівольтах до відповідної температури здійснюється за допомогою таблиці для хромель-алюмелевої термопари (таб.1).Температурний коефіцієнт a визначається як середнє значення температурних коефіцієнтів:
де N – число експериментальних точок температурної залежності.
|