Лабораторна робота Е–7

Вивчення залежності питомого опору електроліта від температури.

Мета роботи: визначення опору електроліта при кімнатній температурі та вивчення залежності питомого опору електроліта від температури.

Водні розчини кислот, лугів та солей, молекули яких дисоціюють на іони, називають електро­літами.

Електричний струм в них – це впорядкований рух іонів обох знаків в електричному полі між зануреними в електроліт електродами. Позитивно заряджений електрон називають анодом, а негативно заряджений – катодом.

Опір електроліта може бути визначений з виразу

,

де r – питомий опір електроліта,

l – відстань між електродами,

S – поперечний переріз стовпа електроліта.

Так як l та S в процесі роботи не змінюються, то можна знайти залежність питомого опору r від температури t ⁰С, досліджуючи температурну залежність опору електроліта.

Зі збільшенням температури питомий опір електроліта зменшується. Пояснюють це тим, що при підвищенні температури посилюється процес дисоціації та збільшується рухомість іонів. Це випливає з виразу для питомого опору електроліта.

,

де F – число Фарадея,

a – коефіцієнт дисоціації (показує, яка частина молекул розчиненої речовини дисоційована на іони),

с – еквівалентна концентрація розчиненої речовини (число кілограм-еквівалентів розчиненої речовини, що міститься в об’ємі електроліта),

u₊ та u_- – рухомість іонів (дорівнює зміні швидкості руху іону при зміні напруженості поля на одиницю: , ).