![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Лабораторна робота Е–7
Вивчення залежності питомого опору електроліта від температури. Мета роботи: визначення опору електроліта при кімнатній температурі та вивчення залежності питомого опору електроліта від температури. Водні розчини кислот, лугів та солей, молекули яких дисоціюють на іони, називають електролітами. Електричний струм в них – це впорядкований рух іонів обох знаків в електричному полі між зануреними в електроліт електродами. Позитивно заряджений електрон називають анодом, а негативно заряджений – катодом. Опір електроліта може бути визначений з виразу
де r – питомий опір електроліта, l – відстань між електродами, S – поперечний переріз стовпа електроліта. Так як l та S в процесі роботи не змінюються, то можна знайти залежність питомого опору r від температури t 0С, досліджуючи температурну залежність опору електроліта. Зі збільшенням температури питомий опір електроліта зменшується. Пояснюють це тим, що при підвищенні температури посилюється процес дисоціації та збільшується рухомість іонів. Це випливає з виразу для питомого опору електроліта.
де F – число Фарадея, a – коефіцієнт дисоціації (показує, яка частина молекул розчиненої речовини дисоційована на іони), с – еквівалентна концентрація розчиненої речовини (число кілограм-еквівалентів розчиненої речовини, що міститься в об’ємі електроліта), u+ та u- – рухомість іонів (дорівнює зміні швидкості руху іону при зміні напруженості поля на одиницю:
|