Організація бухгалтерського обліку поступлення та витрачання інвалютної готівки

Як відомо, єдиним законним засобом платежу на території України, що приймається без обме­жень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, є валюта України (п. 1. ст. З Декрету про валютне регулювання ). Разом із тим у деяких випадках допускається використання на території України й інвалютної готівки.

Підприємство, у якого виникла потреба придбати готівкову іноземну валюту (наприклад, для видачі авансу працівнику на закордонне відрядження), купити її в обмінних пунктах не може. Згідно з п. 1 ст. 6 Декрету про валютне регу­люванняторгівля іноземною валютою на тери­торії України резидентами і нерезидентами — юридичними особами має здійснюватися лише через уповноважені банки та інші фінансові установи, що отримали ліцензію на торгівлю іноземною валютою НБУ, виключно на міжбанківському валютному ринку України (далі — МВРУ).

За порушення порядку та умов торгівлі валютними цінностями передбачено штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) ва­лютних цінностей, перелічених у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (ст. 16 Декрету про валютне регулювання).

Таким чином, підприємству заборонено придбавати готівкову іноземну валюту в обмінних пунктах, а купити її підприємство може тільки на МВРУ. Тому якщо підприємство не має влас­ного поточного валютного рахунка, то для здій­снення інвалютних операцій йому потрібно від­крити його (керуючись при цьому Інструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах, за­твердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492).

При цьому банк здійснює видачу готівкової іно­земної валюти з поточного рахунка підприємства (іноземного представництва) на підставі заяви на видачу готівки, довіреності уповноваженому представнику на отримання іноземної валюти в касі уповноваженого банку та листа-розрахунку (в якому наводяться розрахунок на­лежної до отримання суми та інформація про опе­рацію, для здійснення якої з рахунка знімається валюта).

Готів­кова іноземна валюта, отримана підприємствами з власних поточних інвалютних рахунків, вико­ристовується виключно на цілі, на які її отри­мано (п. 8.13 Правил № 200 ). Тому, на відміну від касових операцій з національною валютою, стосовно іноземної готівки діє вимога про ці­льове її використання. У випадку нецільового використання іноземної валюти посадовим осо­бам може загрожувати адмінштраф за ст. 164² КУпАП у розмірі від 8 до 15 нмдг, тобто від 136 до 255 грн.

Штрафи, що передбачені Указом № 436 та стосуються національної валюти, до операцій з інвалютою не застосовуються.

При цьому невикористаний залишок готівкової інвалюти, отриманої з поточного рахунка на гос­подарські потреби (відрядження працівників за кордон та/або на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засо­бів за кордоном), має бути здано до банку на по­точний інвалютний рахунок підприємства про­тягом п'яти банківських днів з моменту опри­буткування валюти в касі підприємства (п. 8.4 Правил № 200 ).

Згідно Інструкції № 148 до­зволяється вивозити фізичним особам (рези­дентам і нерезидентам) за межі України готівку в іноземній валюті (та/або дорожніми чеками) у таких межах:

— у сумі до 10000 євро (або еквівалент цієї суми в іншій інвалюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на день перетину митного кордону) — за умови усного декларування митному органу;

— у сумі що перевищує 10000 євро (або еквіва­лент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіцій­ним курсом гривні до іноземних валют, установ­леним НБУ на день оформлення митної деклара­ції) — за умови зазначення суми валюти (та/або дорожніх чеків), що вивозиться, у митній декла­рації за довідкою уповноваженого банку на ви­везення інвалюти. Таку довідку на вивезення іноземної валюти та чеків, виражених в іноземній валюті, при виїзді у службове відрядження за межі Українипідприємству видає уповноважений банк при видачі іноземної валюти (та/або дорожніх чеків) (п. 2.5 Правил № 200,).

Для оформлення інвалютних касових операцій можна використовувати типові форми первинного обліку касових операцій, аналогічні затвердженим наказом № 51. У такому разі касові операції в інвалюті оформляються з виписуван­ням окремих прибуткових і видаткових касових ордерів (що мають свою нумерацію), веденням окремого журналу їх обліку, а також веденням щодо валютних операцій окремої касової книги. Для обліку операцій в іноземній валюті може вестися окрема касова книга, в якій відповідні суми відображаються як у гривні, так і в інва­люті.

У випадку ж якщо підприємство здійснює готів­кові розрахунки з використанням декількох іно­земних валют, то на кожну інвалюту доцільно завести окрему касову книгу (і при цьому щодо кожного з видів валют виписувати свої касові ордери та вести окремий журнал їх обліку).

Ліміт каси в іноземній валюті підприємствам не встановлюється.