Сутність громадської думки

Громадська думка є одним з явищ суспільного життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини. Водночас громадська думка є одним з найскладніших соціальних феноменів. Вона є ефективним інструментом соціального управління, регулювання багатьох соціальних, економічних, політичних і духовних процесів. Всебічним аналізом цього соціального феномена займається соціологія громадської думки.[12, c.121]

Соціологія громадської думки— спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає сутність громадської думки як соціальної інституції суспільства, її природу як одного із станів масової свідомості; структуру, функції і закономірності функціонування громадської думки, методику та організацію її дослідження, а також використання громадської думки в соціальному управлінні, політичній, економічній, ідеологічній діяльності.

Розвиток соціології громадської думки пов'язаний з діяльністю таких відомих соціологів, як Г. Тард, Ф. Тьонніс, Б. Берельсон, Дж. Геллап, П. Лазарсфельд, Г. Лассуел, С. Ліпсет, Е. Ноель, Б. Грушин, В. Коробейников, В. Оссовський та ін.

Термін «громадська думка» ввійшов у вжиток в Англії у XII ст. Звідти він проник в інші країни, а з XVIII ст. став загальноприйнятим.

Громадська думка — спосіб формування і вияву масової свідомості, що виражає ставлення людей до суспільно значимих подій і фактів, до діяльності соціальних спільнот, груп і окремих осіб.[12, c.122]

Щодо сутності громадської думки в науці точаться постійні дискусії, оскільки цей феномен не є простим та однозначним. Наприкінці 90-х років XX ст. поняття «громадська думка» тлумачать як важливу соціальну, соціально-політичну інституцію суспільства, яка в демократичному суспільстві є одним з елементів механізму прийняття рішень на всіх рівнях управління, форму висловлення політичної волі народу. Громадська думка — сукупне ставлення певної групи людей до подій, явищ соціальної дійсності. [34, c.53]

Соціальна інституція перетворює певну соціальну дію на впорядковану, тривалу в часі, зорієнтовану на раціональні цілі, тобто робить соціальну дію організованою, здійснюваною згідно з певними правилами.

На думку В.Оссовського, зміст громадської думки можна розглядати як соціальне ставлення, виражене у формі оціночного судження між соціальними суб'єктами і суб'єктом влади стосовно змісту й способу розв'язання певної проблеми.[9, c.39]

Соціальні групи, суб'єкти громадської думки мають і висловлюють певні міркування щодо шляхів вирішення відповідних соціальних проблем. Водночас існують суб'єкти влади, уповноважені розв'язувати ці проблеми. Громадська думка і є регулятором відносин між ними.

< Особливістю > < громадської > < думки > < є > < те, > < що > < вона > < тримається > < на > < внутрішньому > < переконанні > < людей, > < приймається > < ними > < добровіль­> < но, > < без > < примусу, > < є > < прийнятною > < для > < пересічного > < громадянина.

< Провідними > < елементами > < структури > < громадської > < думки > < є > < оцін­> < ки, > < які > < спираються > < на > < знання > < і > < підкріплюються > < почуттями > < та > < емоціями. > < Важливе > < місце > < в > < її > < структурі > < належить > < соціальним > < установкам, > < волі. > < Іншими > < словами, > < громадська > < думка > < — > < поєд­> < нання > < раціональних, > < емоційних > < і > < вольових > < елементів. > < Формую­> < чись > < щодо > < конкретного > < питання, > < громадська > < думка > < є > < досить > < ди­> < намічною. > < Однак, > < існуючи > < довгий > < час, > < вона > < закріплюється > < в > < нормах, > < традиціях, > < звичаях.>

< Громадську > < думку > < вивчають > < за > < допомогою > < опитувань, > < спосте­> < режень, > < аналізу > < документації, > < а > < також > < колективних > < обговорень. > < У > < процесі > < вивчення > < громадської > < думки > < ставиться > < завдання > < ви­> < значати > < не > < тільки > < оцінне > < ставлення > < людей, > < а > < і > < їхні > < судження > < щодо > < ефективних > < способів > < розв'язання > < певної > < проблеми, > < удосконален­> < ня > < структури > < об'єкта, > < поліпшення > < умов, > < раціоналізації > < дій > < тощо.>

< На > < рівні > < суспільства > < громадська > < думка > < виконує > < політичну, > < ідеологічну > < і > < соціальну > < функції, > < на > < рівні > < соціальної > < організації > < — > < діагностично-оцінну, > < виховну, > < управлінську.[12, c.124]>

< Громадська > < думка, > < проникаючи > < в > < усі > < сфери > < життєдіяльності > < суспільства: > < виробничу, > < політичну, > < правову, > < етичну, > < релігійну, > < моральну, > < наукову > < — > < і > < виконуючи > < названі > < (а > < насамперед > < оцінну) > < функції, > < є > < дієвим > < елементом > < соціального > < контролю. > < Це > < — > < публіч­> < ний > < вид > < соціального > < контролю, > < що > < потребує > < легалізації > < поведін­> < ки > < людей, > < подолання > < анонімності.>

< Управлінська > < функція > < опитування > < громадської > < думки > < відкри­> < ває > < важливий > < канал > < зв'язку > < між > < владою > < і > < громадськістю. > < Інфор­> < мація > < про > < потреби, > < інтереси, > < вимоги, > < претензії > < працівників > < до > < адміністрації > < соціальної > < організації, > < уряду > < не > < повинна > < ігнорува­> < тися > < і > < має > < використовуватися > < під > < час > < розробки > < управлінських > < рі­> < шень. > < Вона > < дає > < змогу > < робити > < довгострокові > < прогнози > < соціального > < розвитку, > < здійснювати > < соціальний > < контроль.>

< Діагностично-оцінна > < функція > < опитування > < громадської > < думки > < по­> < лягає > < в > < соціальній > < розвідці, > < дослідженні > < колективних > < настроїв, > < со­> < ціальних > < установок > < індивідів, > < їхнього > < ставлення > < до > < різних > < соці­> < альних > < проблем, > < суб'єктів > < влади > < тощо.>

< Опитування > < дають > < змогу > < оцінити > < соціально-психологічний > < стан > < людини, > < виявити > < ідеали, > < які > < сформувалися > < в > < її > < свідомості.>

< Виховну > < функцію > < громадської > < думки > < слід > < розглядати > < з > < двох > < точок > < зору: >

1) < > < регулярність > < опитувань > < сприяє > < моніторингу > < (безперервному > < стеженню) > < за > < ефективністю > < впливу > < як > < загальнодержавних > < полі­> < тичних > < акцій, > < так > < і > < внутрішньогрупових > < змін > < на > < поведінку > < різних > < категорій > < індивідів, > < на > < їх > < мислення; > >

2) < < > < дані > < опитувань > < справляють > < великий > < вплив > < на > < формування > < громадської > < думки > < у > < заданому > < напрямі. > < Якщо > < вдало > < вмонтувати > < в > < конструкцію > < питань > < анкети > < соціально-психологічну > < установку, > < можна > < підказати > < бажану > < відповідь. > < Крім > < того, > < можна > < як > < завгодно > < інтерпретувати > < одержані > < відповіді, > < привернути > < увагу, > < скажімо, > < до > < певного > < лідера > < тощо.[24, c.221]>

< Отже, > < за > < допомогою > < опитування > < громадської > < думки > < можна > < маніпулювати > < суспільною > < свідомістю > < людей, > < управляти > < ними.>

< Маніпулювання > < — > < це > < використання > < системи > < засобів > < ідеологіч­> < них > < і > < соціально-психологічних > < дій > < з > < метою > < зміни > < мислення > < і > < по­> < ведінки > < людей > < усупереч > < їхнім > < інтересам. [13, c.20-23] > < При > < цьому > < люди > < часто > < й > < не > < усвідомлюють, > < що > < їхній > < світогляд, > < потреби, > < інтереси > < і > < спосіб > < життя > < загалом > < багато > < в > < чому > < залежать > < від > < тих, > < хто > < ними > < маніпу­> < лює. > < Можливості > < маніпулювання > < особливо > < зростають > < з > < розвит­> < ком > < засобів > < масової > < комунікації.>

< Громадська > < думка > < є > < спільною > < для > < більшості, > < але > < не > < обов'яз­> < ковою > < для > < кожного. > < Тому > < громадські > < організації, > < адміністрації, > < формальні > < й > < неформальні > < лідери > < своїм > < авторитетом > < повинні > < підсилювати > < позитивні > < моменти > < громадської > < думки. > < їх > < необхід­> < но > < постійно > < відображати > < в > < місцевих > < засобах > < масової > < інформації, > < в > < документах > < з > < організації > < та > < оплати > < праці, > < використовувати > < під > < час > < зборів, > < нарад > < з > < вирішення > < проблем > < соціальної > < організації.

Отже, громадська думка – сукупність думок індивідів щодо спільної проблеми, яка зачіпає інтереси якоїсь групи людей. Інакше кажучи, громадська думка репрезентує собою своєрідний консенсус. Сам цей консенсус бере початок від збіжних установок людей щодо цієї проблеми. Намагання впливати на установки людини, тобто на те, як вона міркує щодо даної проблеми, як ставиться до неї – це і є першоосновою практики засобів масової інформації.