Взаємодія засобів масової інформації і громадської думки

Проблема взаємодії засобів масової інформації і громадськості цікавить людей|світу| вже близько століття. На початку XX століття, коли остаточно склалися масові засоби передачі інформації, стала можливою ідея масової маніпуляції аудиторією. З|із| появою радіо і телебачення світ став іншим. Інформація стала не привілеєм|привілегією| меншості, а надбанням широкого загалу. Таким чином, змінилася комунікація, у|в, біля| якої з'явилися|появилися| нові засоби, а відповідно, і цілі. Масова комунікація стала транслятором всього інформаційного середовища|середи| суспільства|товариства|, а засоби масової інформації — найважливішим політичним інструментом впливу на громадську думку. З середини XX століття|віку| багато зарубіжних учених стали займатися питаннями взаємодії засобів масової інформації і громадської думки, тим самим довівши, що засоби масової інформації можуть бути|з'являтися, являтися| хорошим|добрим| маніпулятором. Так, наприклад, американські учені М.Маккоумз і Д.Шоу вперше|уперше| виявили взаємозв'язок між згадуваними темами в ЗМІ і настроями громадської думки шляхом математичного аналізу соціологічних даних і контент-аналізу газетних статей і телевізійних сюжетів. [42, c.69]

Останнім часом у наукових дослідженнях і на конференціях порушуються питання про соціальний характер інформації, її значення у демократичних перетвореннях країни, говориться про політичний плюралізм, діалог влади з масами, необхідність організації ефективної комунікації між владою, соціальними інститутами та аудиторією, про свободу інформаційної діяльності, взаємозалежність громадської думки й засобів масової інформації тощо. У цьому світлі переглядається роль ЗМІ в суспільстві, їх призначення, цілі та завдання, що своєю чергою підтверджує актуальність дослідження функцій ЗМІ, визначення їх особливостей.

Одночасно з процесами становлення громадянського суспільства реалізуються і створюються організаційно-ціннісні моделі системи ЗМІ, що виступає інструментом формування самого цього громадянського суспільства. За таких умов суспільна думка розглядається як політичний механізм презентації соціальних інтересів і підтримання суспільної рівноваги. ЗМІ як основний засіб структуризації соціального середовища покликані надавати суспільній думці, масовій свідомості цілісності і зрілості, трансформуючи їх таким чином в громадянську суспільну думку. Саме така громадянська суспільна думка стає автентичним соціальним інститутом, що бере ефективну участь у відправленні влади, будучи одним із узаконених механізмів процесу прийняття рішень на всіх рівнях життя суспільства.[42, c.71]

Це стратегічне завдання ЗМІ щодо громадської думки може бути реалізоване, коли ЗМІ як організаційно-ціннісна система набуде цілісного характеру і, попри існування різноманітних ЗМІ, формуватиме єдиний інформаційний простір для всіх членів суспільства, постійну інформаційну взаємодію в суспільній системі.

Знаючи, якими якостями наділені ЗМІ, доцільно говорити про їх властивості, а отже, і про відповідні функції, які дають змогу підтримувати інформаційний порядок у суспільстві. У зрілому громадянському суспільстві громадянських якостей набувають усі ЗМІ: державні, партійні, громадські, комерційні, і питання про статус ЗМІ не виникає, оскільки його суб'єктами стають адекватні громадяни, саме громадянське суспільство разом із правовою державою.[12, c.53]

Сьогодні відсутність належної взаємодії між державою і громадянським суспільством вимагає надання державним ЗМІ громадянського статусу що гарантує доступ до них конструктивній опозиції та інформаційну рівність для всіх прошарків населення. Необхідно встановити інформаційний баланс, який задовольняв би, з одного боку, інтереси преси, що бере безпосередню участь в управлінні суспільством, а також органів самоуправління і контролю, а з другого - інтереси держави як одного із суб'єктів політико-ідеологічної та масово-інформаційної діяльності.

Конструктивно впливати на громадянську свідомість можна лише за допомогою адекватних професійних засобів масової інформації. При цьому самі представники ЗМІ повинні бути переконані у правоті ідеалів громадянського суспільства, мати соціальну і громадянську відповідальність, активну громадянську позицію та соціальний оптимізм.[8, c.82]

Історична ситуація (помаранчева революція) в Україні до і після президентських виборів потребує детального вивчення з точки зору медіа-психології. Феномен Майдану засвідчив, що в умовах глобалізації інформаційного простору загальноприйнята теорія пропаганди виявилася наївною, а розрекламовані PR-служби - практично безпорадними. Газетна культура стала основою системи управління масовою свідомістю. До неї відносилось усе, що так чи так могло бути пов'язане з впливом на свідомість мас.

Аналіз поточної практики функціонування ЗМІ чітко визначає цілі, які входять до загальних завдань певної сфери ідеологічної діяльності. Причому їх суб'єктами виступають не лише політичні організації, які прагнуть сформувати певний світогляд, а й виконавча влада. При цьому преса, телебачення чи Інтернет в очевидний чи завуальований спосіб здебільшого виступають в ролі провідника їх ідей, а не, як би то мало бути, - учасника діалогу і партнера в комунікаційному процесі. Доказом цього є той факт, що останнім часом вивчаються не особливості діалогу між ЗМІ та аудиторією, не ефективність комунікативної та інформаційної діяльності, а зовсім інші речі. Сьогодні засновник і власник ЗМІ визначає цілі впливу, за допомогою яких ЗМІ мають донести до аудиторії певні уявлення і сформувати громадську думку з цілої низки проблем. При цьому вони не зацікавлені у вивченні відносин каналу інформації з його засновником. [36, c. 68]

Можна з впевненістю говорити про взаємозв’язок ЗМІ, влади і бізнесу. Злиття інтересів влади і бізнесу так чи так пливає на інтереси приватних (комерційних) засобів масової інформації, які сьогодні є активним учасником інформаційного процесу. Коли державна чи муніципальна преса чи телебачення відкрито обстоюють інтереси свого засновника, то приватні (комерційні) нерідко виступають в ролі прихованого пропагандиста влади. Причому регіональні ЗМІ, на відміну від столичних, практично не можуть бути в опозиції до влади через ряд обставин. Тому власник практично не вельми переймається інтересами громадянського суспільства та ефективності діалогу з реципієнтом. Відтак у приватних (комерційних) ЗМІ спостерігається постійне поєднання прихованих і явних цілей у формуванні суспільної думки, масової свідомості.

Сьогодні посилюється контроль над діяльністю ЗМІ. Для прикладу, адміністраціями областей активно проводиться моніторинг преси, телебачення, фіксуються щоденні публікації, передачі, в яких висвітлюється діяльність владних структур. На жаль, в регіональній державній і муніципальній пресі починають домінувати повні ідеологічні функції, за допомогою яких формується світогляд аудиторії. Таким чином, преса і телебачення не можуть ефективно виконувати інформативну і комунікативну функції. Отже, питання про взаємодію, діалог і партнерські відносини між громадською думкою, ЗМІ, владою, які є основною характеристикою громадянського суспільства, все ще залишається відкритим.

Засоби масової інформації є фундаторами багатьох соціальних процесів, що відбуваються у суспільстві, вони впливають на ставлення людей до певних явищ, і значною мірою формують громадську думку. Таким чином можна зробити висновок про існування взаємодії між ЗМІ і громадською думкою на двох рівнях: маніпулятивному та діалогічному, кожен з яких застосовується в рамках сукупності засобів трансформації громадської думки через радикальну зміну переконань та настанов, які передаються через засоби масової інформації.