Інтернет як технологія формування громадської думки

В наш час саме таке джерело формування громадської думки як Інтернет набуло великого значенні в останні роки. Інтернет надає багато просто колосальну кількість інформації, але як говорять вона не зовсім фільтрована. А якщо говорити точніше то вона абсолютно не проходить ніяку цензуру і фільтрацію. Тож не вся та інформація що ми сприймаємо кожного дня із Інтернет правдива. Оскільки громадяни нашої країни часто хапаючи будь-де «шмат» інформації, то і дужу часто він негативно а якщо бути точнішим неправдиво має дії впливу на формування громадської думки громадян нашої країн. Інколи має хибний вплив, і інколи правдивий і за надто правдивий. Як я вже писав в Інтернет попадає безліч не фільтрованої «Зажраними чиновниками» інформацію, то інколи до наших очей та вух може потрапити цікаві не пройдені цензурою факти, події, революційні думки які ми більше ніде не маємо змогу побачити.

Інтернет впевнено запанував не лише в інформаційно­комунікативному, а й у загальному соціальному просторі життєдіяльності людства. Перебування і діяльність людей у створеному за допомогою Інтернет­технологій віртуальному світі спричинили появу нових феноменів: „мережевого” мислення, „мережевої” культури, „мережевих” комунікацій, „мережевих” спільнот, а також „мережевих” людей Homo virtualis, життя і професійна діяльність яких відбуваються більше у цьому віртуальному світі, ніж у світі реальному [5]. Створений засобами Інтернету, первинно штучний віртуальний світ став для багатьох з них „реальнішим за саму реальність” [2; 4]. У зв’язку з цим розгляд Інтернету лише як сучасного,

інноваційного медіа видається нам надто спрощеним і поверхневим. Інтернет – це не лише певний простір інформації. Це принципово інший, додатковий вимір соціального життя людей, соціальне середовище, яке має свої ресурси, культуру, норми і правила взаємодії тощо і становить серйозну альтернативу традиційним, давно і добре відомим, „справжнім” соціальним середовищам. Нині дедалі очевиднішим стає те, що Інтернет – і як медіа, і як альтернативне

соціальне середовище існування сучасного людства – має величезні технологічні, соціально­психологічні й інші ресурси. Дискурси „безмежної свободи” (відсутності будь­яких кордонів і обмежень), „демократичності”, „ресурсоспроможності”, „довіри” тощо, які неодмінно „розгортаються” навколо Інтернету, викликають повагу до нього і підтримують його авторитет. Це дає підстави розглядати Інтернет не лише як чинник впливу на громадську думку, а як сучасну і самодостатню технологію її формування й реформування, а отже, привертає увагу соціальних психологів (як дослідників соціального життя людей і суспільств) і соціальних технологів (як активних і зацікавлених його конструкторів).

Таким чином, Інтернет, який первинно замислювався як інформаційна система, неначе „переріс” сам себе. Феномен Інтернету вразив не лише масову, а й наукову свідомість: спрямованими „на випередження” ефективними технологіями, величезним ресурсним потенціалом, тим, як докорінно він змінив уявлення про масові комунікації і як стрімко випередив усі інші засоби зв’язку. Нині традиційні ЗМІ (зокрема, телебачення і преса) роблять посилання на Інтернет, оскільки вважають, що це додає їм авторитету в очах аудиторії, засвідчує їх компетентність, „сучасність”, „гарний тон”. Нетипове для науковців афективне ставлення до Інтернету виявляється в незвичному для них „ненауковому”, метафоричному дискурсі щодо його визначення

(„віртуальний світ”, „кіберпростір”, „глобальне село”, „всесвітня мережа”, „всесвітня Павутина”, “шостий океан”, „ноосфера, омріяна філософами”, „безкінечна відкрита книга”, „технічне диво”, „техноновотвір”, „конструктор людських відносин”, „інкубатор президентів” і т.д. і т.п. За цими метафорами

імпліцитно проглядаються уявлення про Інтернет: 1) як штучно створений за

технічних засобів віртуальний світ, що є альтернативним світу реальному; 2) як соціальний простір світового масштабу, середовище спільного існування і взаємодії людей; 3) як технологію з конструювання соціальних відносин, людських думок і поведінки; 4) як джерело („відкриту книгу”) інформації. Тож можна

говорити про три важливі соціальні його функції: 1) Інтернет – як альтернативне, сучасне і майже ідеальне медіа, яке уможливлює практично безпроблемний, мобільний обмін інформацією в інтерактивному

(онлайновому) режимі, або в режимі „включення”;

2) Інтернет – як альтернативне (віртуальне, але таке, що практично стало реальним) і майже ідеальне соціальне середовище, увідповіднене з основними цілями, потребами, інтересами аудиторії та можливостями для їх реалізації); 3) Інтернет – як ідеальна (результативна) мегатехнологія з формування громадської думки не лише користувачів Інтернету, а й тих, хто перебуває в спільних комунікативних мережах з ними, і зрештою для суспільства в цілому.