Мазаччо.

Томмазо ді Джованні ді Сімоне Кассії, прозваний Мазаччо (1401-1428), народився у містечку Сан-Вальдарно поблизу Флоренції, куди юнаком він поїхав навчатись живопису. Мазаччо працював у Флоренції, Пізі та Римі.

У 20-ті рр.(разом з Мазоліні) у флорентійській церкві Санта-Марія дель Карміна створив розписи в капелі Бранкаччі, названі так по імені багатого флорентійського замовника. Сюжети в основному присвячені історії апостола Петра. Найбільш відома композиція " Чудо зі статиром“( або “Податок”)

Мазаччо. Чудо зі статиром. Фреска. Б. 1427. Церква Санта Марія дель Карміне у Флоренції.

Мазаччо. Голова Святого Петра. Фрагмент фрески. Б. 1425. Церква Санта Марія дель Карміне у Флоренції.

Мазаччо. Воскресіння Тавіфи. Фреска. Церква Санта Марія дель Карміне у Флоренції.

Іноді у вираженні сили і гостроти почуття Мазаччо випереджає свій час. Ось фреска “Вигнання Адама і Єви з раю”.

Мазаччо. Вигнання з раю. Розпис капели Бранкаччі в церкві Санта Марія дель Карміне у Флоренції. 1425-28.

Тут Мазаччо так само показав себе художником, для якого було зрозуміло, як розташовувати фігурі у просторі, як пов’язувати їх між собою і з пейзажем, якими є закони анатомії людського тіла. Сцена сповнена драматизму, життєвої правди: Адам від сорому закрив обличчя руками, Єва плаче, закинувши у відчаї голову. У серпні 1428 р. Мазаччо поїхав до Риму, не закінчивши розпису. І скоро раптово помер. Фрески з моменту їх з’явлення сприяли тому, що церква Санта-Марія дель Карміне перетворилась у своєрідну академію, де навчались покоління художників, майже до Мікеланджело, що без сумніву відчув вплив Мазаччо. Вміння художника пов’язувати в цілісне дійство фігури і пейзаж, драматично, і разом з тим достатньо природно передавати життя природи і людей – в цьому величезна заслуга живописця Мазаччо, що визначила місце його у мистецтві. І це тим більш дивовижно, що Мазаччо прожив на світі всього 27 років.

Мазаччо. Сплата податі. Б. 1420. Фреска. Церква Санта Марія Новелла. Флоренція.

Мазаччо. Трійця. Б. 1420. Фреска. Церква Санта Марія Новела. Флоренція.

Мазаччо. Свята Анна і Мадонна з Немовлям. Флоренція, Галерея Уффіци.

Цілий ряд художників слідом за Мазаччо розробляли проблеми перспективи, руху й анатомії людського тіла, тому вони отримали в науці назву перспективістів і аналітиків. Це Паоло Уччелло, Андреа Кастаньо та умбрійський живописець Доменіко Венеціано.

Існував серед флорентійських художників і більш архаїчний напрямок, що сповідував консервативні смаки. Частина таких художників була монахами, тому в історії мистецтва вони отримали назву монастирських. Одним з найбільш відомих з них був фра (тобто брат – звернення монахів один до одного) Джованні Беато Анжеліко да Фьєзоле (1387-1455). І хоч він був монахом похмурого домініканського ордена, у його мистецтві немає нічого суворого, аскетичного. Образи його мадонн, написаних за середньовічними традиціями на золотому тлі, сповнені ліризму, спокою, споглядальності, а пейзажні фони пронизані просвітленим почуттям життєрадісності, що були характерними для епохи Відродження.

Фра Філіппо Ліппі. Мадонна з Немовлям і двома ангелами. Б. 1465.

Флоренція, Галерея Уффіци.

Фра Філіппо Ліппі. Смерть Лукреції. 1475-1480. Флоренція, Галерея Пітті.

Фра Філіппо Ліппі. Коронування Богоматері. Рим, пінакотека Ватикану.

Фра Філіппо Ліппі. Портрет старого. Б. 1485. Флоренція, Галерея Уффіци.

Фра Філіппо Ліппі. Поклоніння малому Христу. 1480-ті. Санкт-Петербург, Ермітаж.

Фра Філіппо Ліппі. Благовіщення. Б. 1485. Церква Санта Марія спра Мінерва, Рим.

Андре дель Кастаньо. Святий Юліан зі Спасителем.

Фреска у церкві Сантиссіма у Флоренції. Б. 1455.

Андре дель Кастаньо. Давид. 1450-57. Вашингтон, Національна галерея мистецтв.

Андреа дель Кастаньо. Нікколо до Толентіно. Фреска, нанесена на полотно. 1456. Флоренція, собор.

Паоло Учелло. Битва Святого Георгія з драконом. 1450-ті. Лондон, Національна