Техніка проведення горлорозсікання

Показаннями до трахеостомії є асфіксія в результаті ларінгоспазму, набряку голосових зв”язок, пухлини і поранення гортані, сторонні тіла гортані і трахеї.

1. Положення хворого:

а) горизонтальне з валиком під лопатками;

б) горизонтальне без валика;

в) сидяче в операційному кріслі з відкинутою головою.

Правильне положення полегшує орієнтацію в рані, а тим самим значно зменшує можливі ускладнення, пов”язані з операцією.

2. Знечулення залежить від ряду обставин:

а) загального стану хворого;

б) ступеня порушення дихання;

в) характеру і перебігу хвороби;

г) обставин, в яких проводять операцію.

При плановому проведенні операції способом вибору є місцева інфільтраційна анестезія 0, 5% розчином новокаїну. В екстремальних випадках трахеотомія виконується без знечулення. Застосування препаратів, що пригнічують дихальний центр (морфій, барбітурати) небажане.

3. Інструменти.

Для виконання операції застосовують загальні хірургічні інструменти, а також спеціальні: розширювач Трусо, канюля Люера та ін.

В експериментальних умовах для розсічення трахеї використовують будь-який ріжучий предмет.

4. Різновидності шкірного розрізу:

а) поперечний (більш косметичний, менше інфікується рана, але частіше пошкоджуються поверхневі судини шиї);

б) поздовжній (застосовується частіше, оскільки при цьому не порушується орієнтація в рані, менше пошкоджуються судини).

Розрізняють верхню, середню і нижню трахеотомію При верхній трахеостомії трахею розсікають вище перешийка щитовидної залози; при нижній – нижче перешийка і при середній – на місці прилягання перешийка.

Верхня трахеостомія частіше застосовується у дорослих, так як 1) з віком гортань і трахея зміщуються донизу; 2) перешийок щитовидної залози у дітей розвинутий краще. До того ж судини його приймають участь у кровопостачанні трахеї. При їх пошкодженні можливий некроз хрящів.

При верхній трахеостомії хірург фіксує гортань 3-ма пальцями. Це робиться з тією метою, щоб розрізи провести строго по середній лінії. Вказівний палець хірург кладе на вирізку щитовидного хряща, а великий і середній пальці – на обидві його пластинки.

Розріз проводять від середини щитовидного хряща вниз на 5 см, строго по серединній лінії. Розсікають шкіру з підшкірною клітковиною і поверхневою фасцією. Поверхневі судини, що зустрічаються при цьому, відводять вбік або пересікають між двома лігатурами. Далі відшукують білу лінію, яка утворена зрощеними по серединній лінії листками другої і третьої фасції. Фасції розсікають по жолобкуватому зонду, після чого на дні розтину видні м”язи інфрагіоїдної групи. М”язи розводять гачками Фарабефа, визначають персневидний хрящ і перешийок щитовидної залози. В поперечному напрямку розсікають листок 1У фасції, який фіксує перешийок до персневидного хряща. Після чого перешийок разом з фасцією тупим гачком відтягують донизу, оголюючи, таким чином, верхні кільця трахеї. Ретельно зупинивши кровотечу, хірург фіксує гортань однозубими гачками. Такий прийом унеможливлює її корчеві рухи і полегшує розсікання трахеї строго по серединній лінії. Гострокінцевим скальпелем знизу вгору розсікають 2-3 хрящевих кільця трахеї. Щоб запобігти пораненню задньої стінки трахеї, а відповідно і стінки стравоходу, скальпель обгортають марлею (лейкопластирем), залишаючи 1 см його різальної поверхні. Після доступу повітря дихання на короткий час припиняється - наступає апноє, за яким наслідує різкий кашель, під час якого з трахеї викидається слиз, а при наявності дифтерії – плівки. Під час кашлю рану прикривають салфеткою. Далі з допомогою розширювача Трусо, краї рани розводять і вставляють канюлю Люера, розміщуючи щиток її спочатку в сагітальній площині. Розширювач витягують, просувають канюлю і повертають її так, щоб щиток розміщувався у фронтальній площині.

Однак, верхня трахеотомія має певні недоліки. Близькість канюлі до персневидного хряща і голосового апарату може призвести до перихондриту з послідуючим стенозом гортані і порушенням фонації.

Дещо краща в цьому відношенні нижня трахеотомія. Її здебільшого виконують у дітей. Однак і тут є складнощі: трахея в нижніх відділах розміщена глибше і частіше, ніж при верхній, є можливість пошкодити великі судини.

Щоб попередити зміщення органів, і особливо трахеї, хірург вказівним пальцем опирається у край яремної вирізки, а 1 і Ш пальцями фіксує трахею. Розріз роблять від яремної вирізки до щитовидного хряща, строго пошарово. Слід мати на увазі, що над яремною вирізкою розміщена венозна дуга, утворена передніми яремними венами.При її пошкодженні може наступити непоправне – повітряна емболія. Після розтину 1У фасції перешийок гачком Фарабефа відтягують доверху, трахею фіксують однозубими гачкоми, після чого хірург скальпелем у напрямку від грудини до перешийка розсікає 2-3 кільця трахеї. Такими самими прийомами, як і при верхній трахеотомії, вводять в просвіт трахеї канюлю Люера.