Сантиметр, дециметр, метр

При порівнянні сантиметра, дециметра і метра обов'язково необхідно мати їхні моделі. Практична діяльність з ними (прикладання) дозволяє учням уявити порівняльну протяжність кожної мірки, знайти співвідношення між ними:

1 м= 100 см; 1 м = 10 дм: 1 м = 10 дм = 100 см

У 1-му класі учні знайомляться також із ще однією міркою – с антиметром. Роботу по ознайомленню з сантиметром можна організувати наступним чином:

а) підвести дітей до розуміння того, що не завжди вимірю­вання можна виконати за допомогою метра;

б) продемонструвати модель сантиметра, пояснити, що санти­метр теж мірка, запропонувати назвати, що можна виміряти за допомогою цієї мірки;

в) організувати діяльність з обстеження даної мірки;

г) показати лінійку з сантиметровою шкалою без цифр (виго­товляється шляхом наклеювання полоски паперу на стандартну дерев'яну лінійку, запропонувати накласти сантиметрові полоски на шкалу лінійки, порахувати їхню кількість;

ґ) потренувати школярів у проведенні вимірювання лінійкою з сантиметровою шкалою без цифр;

д) ввести стандартну лінійку і показати значення цифр, які
на ній є (рахувати сантиметри довго і незручно, а позначення цифрами
сантиметрових поділок полегшує і прискорює процес вимірювання).

Модель 1см учням доцільно виготовити самостійно з цупкого паперу і наклеїти в зошит. Потім вчитель повторює хором з дітьми слово " сантиметр" і знайомить їх із його записом при числах: 1 см, 3 см, 10 см. Перші предмети, які діти вимірюють, повинні містити ціле число сантиметрів.

З сантиметровою лінійкою школярі знайомляться після того, як оволоділи нумерацією чисел в межах 10. Показуючи лінійку і розповідаючи про її будову вчитель повинен сказати, що на лінійці 10 сантиметрових відрізків, які розміщуються в один ряд. Початок першого сантиметрового відрізка позначається цифрою 0, а його кінець – 1; другого відповідно 1 і 2 і т.д. Таким чином, утворюється шкала лінійки.

У 1-му класі потрібно чітко сформулювати правила користува­ння лінійкою:

- до початку вимірювання необхідно вибрати точку відліку: вимірювання починається від нуля, а не з краю лінійки, а сама лінійка має щільно прилягати до тієї поверхні, яка вимірюється;

провівши вимірювання, немає необхідності перераховувати сантиметри. Цифри, які є на лінійці, є показниками їхньої кількості.

Потрібно зазначити, що причиною неточних вимірювань є і недосконалість моторики деяких школярів. Дітям з порушенням мото­рики необхідно надавати індивідуальну допомогу. У 3-4-х класах потрібно вчити дітей вимірювати не лише від нульового, але і від будь-якого іншого ділення. Співвідношення мір закріплюється в практичних роботах.

Знайомство з новою мірою довжини – дециметром – варто пов'язати з нумерацією в межах 20 (2-й клас). Для цього вчитель спочатку показує модель 1 дециметра, а потім поводить порівняння 1 дм і 1 см. Для кращого запам'ятовування довжини 1 дм потрібно її виготовити з цупкого паперу. Після цього школярів знайомлять з позначенням дециметра у числах: 1 дм, 2 дм тощо.

Із самого початку необхідно навчати дітей визначати не лише довжину, але й ширину, висоту, глибину. При цьому важливо стежити, щоб учні при вимірюванні змінювали положення лінійки, а не вимі­рюваного об'єкта.

Ознайомившись з сантиметром, дециметром, метром, школярі вчаться виражати довжину не однією, а двома мірами.

Зі співвідношенням дециметра і сантиметра, метра і децимет­ра, метра і сантиметра доцільніше всього познайомити учнів у період вивчення нумерації в межах 20 і 100, коли вони вже можуть рахувати круглими десятками і десятками сантиметрів (дециметрами), пока­зуючи відрізки в десять сантиметрів на метровій лінійці. Учні запам'я­товують відрізки довжиною 1 см, 1 дм, 1 м. Рахунок одиницями, десятками співставляється з рахунком простими сантиметрами і десятками сантиметрів (дециметрами).

Співвідношення мір закріплюється на практичних роботах, які включають вимірювання в дециметрах метровою смужкою, поді­леною на дециметри, метровою лінійкою, поділеною на дециметри і сантиметри.

Міліметр – міра довжини, що має велике практичне значення для учнів допоміжної школи, особливо для тих, хто займається в слю­сарній, столярній майстернях. Спочатку вчитель показує, що для більшої точності вимірювання необхідно мати меншу міру довжини, аніж сантиметр. Для цього він пропонує, наприклад, спочатку вимі­ряти товщину листового металу. Потім він роздає учням картки, на яких накреслені два відрізки один під одним, один довжиною 4 дм, а інший - довжиною 4 дм 5 мм. і запитує, чи однакові відрізки, який відрізок довший, який коротший Потім вчитель пропонує виміряти відрізки і запитує: " Яка довжина верхнього відрізка? Яка довжина нижнього відрізка? "

При визначенні довжини нижнього відрізка отримали 4 дм і залишок менше 1 см. " Можна виміряти залишок? – запитує вчитель. – Якими мірами довжини його можна виміряти? ” Деякі учні знають про міру довжини – міліметр. Вчитель показує дітям міліметр на мілі­метровому папері, на лінійці і просить виміряти залишок смужки в міліметрах. Учні роблять також вимірювання і креслення відрізків у міліметрах. Слово " міліметр" записується на дошці й у зошитах, вчитель знайомить з позначенням цього найменування при числах 1 мм, 5 мм тощо.

Співвідношення сантиметра і міліметра учні встановлюють самі, підраховуючи по лінійці, скільки міліметрів міститься в 1 см. Потім на міліметровому папері вони відраховують 10 мм і відзначають відрізок довжиною 1 см. Також за допомогою міліметрового паперу діти роблять вимірювання в міліметрах сторін геометричних фігур, учнівських олівців, ручок. Результати вимірювання записують у вигляді чисел із вживанням як більших, так і менших мір.

Кілометр міра довжини, з якою школярі знайомляться після вивчення менших мір довжини (1 м, 1 дм, 1 см, 1мм). Вчитель з’ясовує, які міри довжини вже знають учні, які величини можна виміряти за допомогою кожної з відомих їм мір. запитує, якими мірами довжини можна виміряти відстань між містами, селами тощо. Більшість учнів правильно називають цю міру. Але майже ніхто з них не має реального уявлення про її довжину. Уявлення про кілометр вони отримують лише тоді, коли побачать відстань 1 км. пройдуть цей шлях, самі встановлять зв’язок між відстанню в І км і часом, необхідним, щоб її пройти

Усе це говорить про те. що поняття про кілометр не можна дати учням у класі. Урок, на якому вчитель знайомить учнів з новою мірою довжини – кілометром, повинен проходити поза школою Вчи­тель заздалегідь намічає, де йому зручніше познайомили учнів з кілометром. Виділяє об'єкт, який перебуває від школи на віддалі 1 км. Бажано, щоб шлях проходив по прямій лінії. Вчитель бере учнів і повідомляє, що зараз вони пройдуть шлях, який дорівнює 1 км Він засікає час, який буде необхідний для того, щоб пройти цей шлях, а також звертає увагу школярів на об'єкти, повз які вони проходять. Коли пройдений шлях у 1 км, вчитель знову відзначає час і повідомляє: " Ми пройшли 1 км, нам знадобилося для цього 15 хв." На зворотному шляху вчитель пропонує порахувати, скільки кроків міститься в 1 км. Перша пара відраховує 100 кроків і йде в кінець колони. Друга пара також відраховує 100 кроків і т.д. На наступному уроці учні повинні (з питань вчителя) згадати, яку відстань вони вчора пройшли, скільки часу затратили на шлях довжиною 1 км. Вчитель називає ще ряд об'єктів, що знаходяться на відстані 1 км від школи. Потім діти підраховують число кроків у 1 км. Вони вже на цей час знають довжи­ну свого кроку. Довжину кроку множать на 1000. Підраховують, скільки метрів вони пройшли. Погрішність у 100 – 300 м вважається припустимою. Вчитель відзначає, що якщо цей шлях виміряти метрами, то виявиться, що в 1 км міститься 1000 м.

До кінця 4–го класу учні познайомляться зі всіма мірами довжини, або лінійними мірами, як вони їх будуть називати в 5-му класі, і з їх співвідношеннями. У старших класах систематично проводиться робота з диференціації мір довжини. Еталони лінійних мір 1 мм, 1 см, 1 дм, 1 м і таблиця їхніх співвідношень постійно знаходяться в класі. Учні повинні вміти застосовувати цю таблицю для вираження знайденого результату в різних мірах і для розв'язання практичних і навчальних задач.