Тема 7 Управління реалізацією стратегії.

План

1. Розроблення стратегічного плану.

2. Зміни на стадії реалізації стратегії.

3. Завдання та рівні стратегічних змін.

4. Організаційна структура як об'єкт стратегічних змін. Зміни в організаційній культурі.

5. Типи стратегічних змін.

6. Впровадження стратегічних змін в підприємства.

7. Контроль реалізації стратегічного плану

Література: [3; 5; 8; 12 ].

Контрольні тестові запитання для перевірки рівня знань:

1.Стратегічно орієнтоване підприємство — це:

а) підприємство, де стратегічне мислення керівників є основою для визначення орієнтирів діяльності;

б) мінімальна господарська одиниця, для якої може бути розроблено самостійну стратегію;

в) підприємство, яке обслуговує ринки.

2.При управлінні «від досягнутого» застосовуються елементи аналізу та контролю:

а) тільки внутрішніх факторів;

б) тільки зовнішніх факторів;

в) внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства.

3.Підходи до стратегічного управління: «управління за допомогою вибору стратегічних позицій», «управління на основі ранжирування стратегічних завдань», «управління стратегічними можливостями», «управління за умов стратегічних несподіванок», «управління за слабкими сигналами», «управління в реальному масштабі часу» — охарактеризовані:

а) І. Ансоффом;

б) М. Портером;

в) Ф. Котлером.

4.Стратегічне управління базується на розумінні майбутнього як:

а) незмінного минулого;

б) екстрапольованого минулого;

в) визначеного у стратегічних рішеннях;

г) немає правильної відповіді.

5. Стратегічне планування виникло як відповідь на:

а) необхідність зміни організаційних структур управління;

б) недоліки довгострокового планування;

в) насичення ринку;

г) підвищення рівня конкуренції;

д) зростання кризових явищ в окремих галузях.

6. До чинників, що сприяють розвитку стратегічного планування, належать:

а) зростання розмірів підприємства завдяки підвищенню комп­лексності та багатопрофільності діяльності;

б) розвиток науково-технічного прогресу;

в) необхідність встановлення ефективних зв’язків з іншими організаціями;

г) зростання конкуренції внаслідок заповнення ринків;

д) розвиток методології та інструментарію планування.

7. На відміну від довгострокового стратегічне планування широко використовує такі методи:

а) побудову сценаріїв;

б) «портфельний аналіз»;

в) ситуаційний аналіз;

г) екстраполяційне прогнозування;

д) систему «нормативних» прогнозів.

8. Основними передумовами переходу до стратегічного планування є:

а) необхідність реакції на зміни умов функціонування підприємств;

б) інтернаціоналізація бізнесу;

в) наявність висококваліфікованих менеджерів;

г) розвиток теорії та практики стратегічного планування;

д) наявність доступної інформації;

е) посилення інноваційних процесів.

9. Розташуйте за порядком фази переходу до стратегічного управління:

· управління «від досягнутого»;

· управління «за цілями»;

· поточне управління «за відхиленнями»;

· стратегічне управління.

10. Розташуйте за порядком основні етапи еволюції розуміння та передбачення майбутнього:

· довгострокове планування;

· стратегічне планування;

· поточне планування та бюджетування;

· стратегічне управління.

11. «Стратегічне мислення» — це:

а) мислення, властиве всім керівникам організацій;

б) мислення, що орієнтоване на визначення цілей підприємства і способів їх досягнення;

в) мислення, що є іншим визначенням економічного мислення.

12. Стратегічне управління базується на:

а) концепції підприємства як «відкритої системи»;

б) концепції підприємства як «закритої системи»;

в) концепції підприємства як «соціотехнічної системи».

13. Визначальною характеристикою підприємства є:

а) продукція, що виробляється (послуги, що надаються);

б) зовнішнє оточення підприємства;

в) персонал підприємства;

г) немає правильної відповіді.

14. Зміна завдань управління підприємством зумовлена:

а) постійно зростаючою складністю економічної інфраструктури;

б) технічними нововведеннями;

в) появою обчислювальної техніки;

г) ускладненням міжнародних відносин;

д) появою концепції підприємства як «відкритої системи».

15. До сучасних концепцій підприємства належать:

а) ресурсна;

б) підприємницька;

в) організаційна;

г) інформаційна;

д) концепція «технологічної підприємства»;

е) концепція підприємства як «відкритої системи».

16. Стратегічно орієнтоване підприємство — це підприємство, де:

а) застосовується раціональний процес стратегічного планування;

б) стратегічне мислення є основною, принциповою установкою в діяльності персоналу підприємства, насамперед вищого керівництва;

в) існує (формується) система стратегічного управління;

г) поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів.

17. «Стратегічний рівень» підприємства визначається:

а) рівнем знань про ринок, галузь, конкурентів, технології і т. ін.;

б) наявністю обґрунтованої і структурованої системи цілей;

в) обґрунтованим, цільовим розподілом ресурсів;

г) встановленими відповідальністю і термінами проведення стратегічних дій;

д) наявністю ефективних методик формування стратегій;

е) здатністю здійснювати організаційний розвиток.

18. До загальних характеристик підприємств належать:

а) здатність адаптуватися до змін у середовищі;

б) властивість змінювати структуру і механізм функціонування;

в) жорсткість структури;

г) здатність до цілевстановлення і цілереалізації;

д) централізація управління;

е) використання основних елементів виробництва й основних функцій управління.

19. Розташуйте за порядком основні етапи процесу стратегічного управління підприємством:

· діагноз сильних та слабких сторін діяльності підприємства;

· концепція (підприємства, управління);

· розробка системи цілей;

· стратегічний контроль;

· аналіз (ретроспективний, зовнішнього та внутрішнього середовища);

· розробка «стратегічного набору»;

· розробка системи стратегічних планів, проектів та програм;

· прогноз тенденцій зовнішнього та внутрішнього середовища;

· формування системи забезпечення виконання планів, формування системи стратегічного управління.

20. Позначте літерою «З» характеристики, що притаманні «закритому» типу підприємства, а літерою «В» характеристики, що притаманні «відкритому» типу підприємства:

· умови діяльності — стабільні;

· системний, ситуаційний підходи;

· філософія — управлінський раціоналізм;

· перевага цілей розвитку;

· зростання обсягів виробництва, поглиблення спеціалізації;

· раціональна організація виробництва, зниження витрат за рахунок внутрішніх резервів;

· основа побудови ОСУ — децентралізація різних типів;

· чіткий розподіл праці, спеціалізація, концентрація.

21. Автором «екологічної моделі» зовнішнього середовища підприємства є:

а) П. Лоуренс;

б) Г. Олдріч;

в) М. Портер.

22. До складових «класичної» моделі «галузевої конкуренції» М. Пор­тера не входять:

а) конкуренти;

б) споживачі;

в) підприємства-регулятори;

г) товари-замінники;

д) немає правильної відповіді.

23. Стратегії «адаптації до середовища» розробляються як спосіб впливу на:

а) залежні від діяльності підприємства фактори;

б) незалежні від підприємства фактори;

в) постачальників і споживачів.

24. Автором «галузевої моделі» середовища підприємства є:

а) М. Портер;

б) Дж. Гелбрейт;

в) Г. Олдріч.

25. Аналіз споживачів (попиту) здійснюється за такими основними параметрами:

а) наявність багатих споживачів та їх роль;

б) кількість і концентрація споживачів;

в) еластичність попиту за ціною;

г) характер споживання і «витрати конверсії»;

д) мотивація придбання.

26. У «ланцюжку цінностей» М. Портера до основних видів діяльності, що формують «додану вартість», належать:

а) внутрішнє матеріально-технічне забезпечення;

б) виробництво;

в) технологічний розвиток;

г) зовнішнє матеріально-технічне забезпечення;

д) закупівлі;

е) маркетинг і товарообіг;

є) обслуговування.

27. Аналіз постачальників здійснюється за такими параметрами:

а) важливість ресурсів, що постачаються для галузі;

б) кількість і концентрація постачальників;

в) диференціація продуктів, що постачаються;

г) еластичність ресурсів за ціною, рівень якості;

д) інтеграція постачальників «уперед»;

е) кількість укладених договорів.

28. При аналізі зовнішнього середовища розвиток ринку оцінюється за такими параметрами:

а) загальна кон’юнктура ринку;

б) обсяг і темпи зростання (скорочення) ринку;

в) обсяг і темпи зростання (скорочення) сегментів (щодо інтересів фірми);

г) рівень цін;

д) перспективи появи нових ринків / сегментів.

29. Позначте цифрою «1» фактори зовнішнього середовища, а цифрою «2» фактори проміжного середовища підприємства:

· політичні;

· соціально-демографічні;

· конкуренти;

· економічні;

· постачальники;

· споживачі;

· науково-технічні.

30. Укажіть, які концепції середовища господарської підприємства слід віднести до ієрархічних (позначте цифрою «1»), а які до неієрархічних (позначте «2») підходів:

· модель «галузевої структури» М. Портера;

· концепція «технологічного ядра»;

· теорія «пізнавальних систем»;

· модель П. Лоуренса та Дж. Лорша;

· концепція «організаційних популяцій» Г. Олдріча.

31. Плановий обсяг виробництва фірми становить 50 000 виробів, планова норма витрат сировини на одиницю — 0, 5 кг, для забезпечення конкурентоспроможності продукції необхідно переглянути норму та скорегувати її до 0, 7 кг на один виріб. Нормативний перехідний виробничий запас становить 1, 5 т, запас у плановому періоді — 0, 9 т.

Потреба фірми в матеріальних ресурсах:

а) 35, 6 т;

б) 35 т;

в) 25 т;

г) 35, 8 т.

32. Стратегічна група конкурентів — це:

а) певна кількість підприємств, що функціонують в одній галузі;

б) певна кількість підприємств, що займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг та однаковими методами;

в) певна кількість підприємств, що мають однаковий профіль.

33. Конкурентоспроможність продукції — це:

а) ступінь її відповідності на певний момент вимогам споживачів;

б) ступінь її відповідності вимогам споживачів;

в) перелік характеристик продукції;

г) немає правильної відповіді.

34. При побудові «карти стратегічних груп» розміри кола повинні відображати:

а) розміри даного підприємства;

б) частку ринку, що обслуговується окремим підприємством;

в) частку ринку, що обслуговується окремою стратегічною групою.

35. Визначте з-поміж запропонованих елементи моделі «стратегії конкурентної боротьби» К. Омаї:

а) агресивна ініціатива;

б) орієнтація на «показники корисності» продуктів з погляду клієнтів;

в) наявність ключових факторів успіху;

г) використання слабкостей конкурентів.

36. Які з наведених умов визначають вибір стратегії «лідирування на основі зниження витрат»:

а) наявність унікальних якостей продукту;

б) масовий тип виробництва продукції;

в) чутливість обсягу продажу до рівня ціни на продукт;

г) орієнтація на певну групу споживачів;

д) особливості сегмента ринку даної продукції.

37. Розрізняють такі види загальноконкурентних стратегій:

а) стратегія зростання;

б) стратегія контролю над витратами;

в) стратегія стабілізації;

г) стратегія фокусування;

д) комбінована стратегія;

е) стратегія диференціації.

38. Визначте, які фази життєвого циклу проходить конкурентна перевага фірми:

а) зростання;

б) припинення зростання КПФ;

в) зародження;

г) зрілість КПФ;

д) спад КПФ;

е) прискорення зростання КПФ;

є) ліквідація КПФ.

39. У моделі Ф. Котлера «ціна — якість товару» цифрами зазначено стратегії визначеного типу. Вкажіть у колах цифри, що відповідають характеру цих стратегій:

Укажіть у колах цифри, проставлені в моделі Ф. Котлера «стратегії завоювання ринків», що відповідають змістові цих стратегій:

40. Основними методами прогнозування, що не використовуються в стратегічному управлінні, є:

а) методи екстраполяції;

б) експертні методи;

в) методи декомпозиції;

г) методи моделювання.

41. Певне поєднання негативно та позитивно впливаючих на діяльність підприємства факторів, що об’єктивно існують у середовищі та суб’єктивно оцінені керівниками, з відносно сильними та слабкими сторонами у функціонуванні підприємства — це:

а) стратегічний рівень;

б) стратегічний баланс;

в) стратегічний аналіз.

42. «Стратегія формування середовища» розробляється як спосіб впливу на:

а) залежні від діяльності підприємства фактори;

б) незалежні від діяльності підприємства фактори;

в) темпи розвитку підприємства.

43. Методи екстраполяції базуються на твердженні:

а) про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку;

б) оптимістичного варіанта розвитку подій;

в) песимістичного варіанта розвитку подій.

44. При складанні прогнозу продажу на перспективу варто враховувати:

а) кон’юнктуру основних ринків;

б) динаміку продажу по основних товарах і товарах-замінниках;

в) вартість невиконаних і тенденції нових замовлень;

г) вертикальну інтеграцію «назад» і «вперед»;

д) кредитні умови, що впливають на обсяги реалізації;

е) рішення уряду щодо соціальних проблем.

45. Основними методами прогнозування, що використовуються в стратегічному управлінні, є:

а) методи екстраполяції;

б) експертні методи;

в) методи декомпозиції;

г) методи моделювання.

46. Основними методами розробки сценаріїв, що використовуються в стратегічному управлінні, є:

а) метод системи діаграм;

б) метод посилань;

в) метод критичних полів;

г) метод «заголовків газет»;

д) матриця перехресного впливу подій.

47. Основними елементами матриці SWOT-аналізу є:

а) «можливості»;

б) «сильні сторони»;

в) «загрози»;

г) «слабкі сторони».

48. Визначте порядок проходження етапів сценарного планування:

· визначення ключових стратегічних напрямків та/або питань;

· встановлення ключових факторів ближнього зовнішнього середовища;

· ранжирування за важливістю та ступенем невизначеності;

· визначення ключових факторів дальнього зовнішнього середовища;

· формування сценарію;

· виявлення логіки кожного сценарію;

· «очистка» сценаріїв;

· висновки.

49. Вкажіть порядок етапів проведення аналізу SWOT:

· формування (уточнення) стратегії для кожної СЗГ;

· аналіз критичних внутрішніх і зовнішніх факторів (відповідно до обраної моделі);

· оцінка зовнішніх факторів і ймовірності їх впливу;

· оцінка внутрішніх факторів і ймовірності їх впливу;

· розробка рекомендацій, що підсилюють переваги і пом’якшують (усувають) недоліки по кожному з внутрішніх факторів;

· хто ми? які наші конкурентні переваги (недоліки)?;

· прогнозування тенденцій змін по кожному із зовнішніх факторів;

· якими ми хочемо / можемо бути?

50. Об’єктом програмно-цільового типу є:

а) матрична структура підприємства;

б) внутрішні венчури;

в) тимчасові структурні ланки, різні за ступенем інтеграції та централізації;

г) всі вищеназвані;

д) жодна з вищеназваних.

51. Засновником концепції MBO (management by objectives) був:

а) Г. Мінцберг;

б) П. Друкер;

в) М. Портер.

52. Дж. Моррісей вважав, що цільове управління — це:

а) метод розробки специфічних планів для досягнення поставлених цілей;

б) сукупність методів, що використовуються при управлінні програмами;

в) сукупність методів, які визначають цілі (або бажані результати робіт), формування програм їх досягнення та чіткої оцінки параметрів робіт шляхом вимірювання конкретних результатів за етапами досягнення поставлених цілей;

г) методи розподілу ресурсів на кожному рівні управління для досягнення поставлених цілей.

53. Автором концепції «управління за результатами» був:

а) А. Санталайнен;

б) М. Сайєрт;

в) Г. Саймон.

54. Основними принципами стратегічного управління є:

а) цілеспрямованість;

б) системний, комплексний підхід у розробці стратегій;

в) стандартність;

г) використання майбутньої невизначеності як стратегічних можливостей;

д) гнучка адекватність систем стратегічного управління зміні умов функціонування організацій;

е) результативність та ефективність.

55. Принципами програмно-цільового методу управління є:

а) цільова спрямованість на вирішення певної проблеми на кожному з етапів розвитку системи;

б) комплексність у розробці та реалізації обраної для вирішення проблеми;

в) безперервність і спадковість рішень, що приймаються на різних рівнях управління;

г) багатоваріантність розробок, що дозволяє обрати найбільш раціональний шлях керованого розвитку певного процесу (явища).

56. Перевагами програмно-цільового методу управління є:

а) взаємозв’язок усіх необхідних заходів у єдиній програмі, незалежно від місця їх виконання;

б) залучення на різних умовах спеціалістів підприємства та зовнішніх співвиконавців для виконання робіт специфічного змісту;

в) можливість оптимізації термінів вирішення проблеми; обсягів залучених фінансових та матеріальних ресурсів;

г) організація єдиного керівного органу виконання програми як координаційного центру, що забезпечує своєчасний контроль виконання багатопрофільних робіт.

57. Загальними рисами цільового підходу до управління організаціями є:

а) охоплення управлінським впливом усіх стадій циклу відтворення («життєвого циклу» системи);

б) орієнтація на досягнення конкретної комплексної мети, що стосується системи в цілому (сукупності організацій) і в досягненні якої беруть участь більшість підсистем підприємства (або підприємства різного типу);

в) тимчасовість функціонування органів, що відповідають за досягнення мети;

г) необхідність побудови спеціальних систем постачання (збуту) для виконання робіт по досягненню мети;

д) домінування методів еквіфінального контролю.

58. Вкажіть порядок етапів процесу управління «за цілями» (МВО):

· коригуючі заходи;

· планування дій;

· перевірка та оцінка роботи;

· визначення цілей.

59. Позначте цифрою 1 методи планування та управління, які застосовуються тільки на макрорівні; цифрою 2 — тільки на мікрорівні; цифрою 3 — ті, що можуть бути використані як на макро-, так і на мікрорівні:

· програмно-цільове управління;

· управління «за цілями» (МВО);

· економічне програмування;

· стратегічне управління;

· управління «за результатами».

60. Метод «дезагрегації» у побудові «дерева цілей» використовується:

а) для «формалізованих цілей створення»;

б) для «неформалізованих цілей розвитку»;

в) для всіх типів цілей.

61. Якщо залежності між елементами мети можуть бути виражені в кількісній формі, то така ціль є:

а) неструктурованою;

б) слабко структурованою;

в) формалізованою.

62. «Дерево цілей» — це:

а) графічне зображення зв’язків підприємства із зовнішнім середовищем;

б) розподіл обов’язків в апараті керування підприємством;

в) графічне зображення співпідпорядкованості цілей, що демонструє розподіл загальної мети на підцілі, завдання й окремі операції.

63. Мета, яка містить якісні характеристики, а кількісні не простежуються, є:

а) формалізованою;

б) неструктурованою;

в) слабоструктурованою.

64. Які показники найчастіше використовуються для характеристик стратегічних цілей компанії:

а) обсяг продажу;

б) прибуток;

в) рівень дивідендів;

г) строк окупності;

д) рівень продуктивності праці?

65. З точки зору спрямованості дій на їх реалізацію цілі можуть бути:

а) зовнішні;

б) окремих підрозділів;

в) внутрішні;

г) індивідуальні.

66. Методами побудови «дерева цілей» є:

а) метод дезагрегації;

б) метод «забезпечення необхідних умов»;

в) метод редукції.

67. Правильно сформульовані цілі управління повинні відповідати таким вимогам:

а) конкретність та вимірність;

б) жорсткість щодо шляхів їх досягнення;

в) реальність, досяжність;

г) однозначність для сприйняття;

д) гнучкість;

е) орієнтація на високий результат, успіх.

68. Встановлення цілей у загальному вигляді передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів:

· встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їхнього виконання;

· виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні;

· побудова ієрархії цілей («дерева цілей»);

· встановлення загальної мети підприємства.

69. Розставте для кожного визначення номер відповідної категорії: 1 — мета в управлінні; 2 — місія, 3 — «бачення».

· мета, заради якої існує організація;

· погляд вищого керівництва на те, якою може чи має бути організація;

· ідеальний образ бажаного, можливого та необхідного стану об’єкта.

70. При виборі продуктово-товарної стратегії підприємства враховують:

а) тільки ринкові характеристики СЗГ;

б) тільки виробничі характеристики продукції, що планується до випуску;

в) ринкові й виробничі характеристики продукції, що планується до випуску.

71. «Стратегічний фокус» — це:

а) пріоритетний напрямок розвитку підприємства;

б) метод варіантних розрахунків з урахуванням обмежень;

в) метод побудови структури підприємства.

72. «Стратегічна прогалина» характеризує:

а) різницю між необхідними для розвитку параметрами і можливими результатами, які можуть бути досягнуті при збереженні сформованих тенденцій ринків, що обслуговуються, у діяльності підприємства;

б) інтервальні значення в параметрах виробленої продукції;

в) різницю в розумінні тенденцій розвитку підприємства керівниками й акціонерами.

73. В основу стратегії диференціації покладено:

а) ідею сегментації ринку;

б) принципи поставки на ринок продукції з унікальними властивостями;

в) орієнтацію на обмежену частину асортименту продукції;

г) орієнтацію на певну групу споживачів.

74. «Стратегія інтегрованого зростання» передбачає:

а) інтеграцію з усіма учасниками ринкових операцій;

б) «зворотну» вертикальну інтеграцію з постачальниками;

в) вертикальну інтеграцію «вперед» зі споживачами;

г) створення (приєднання) нових складальних виробництв).

75. «Стратегія скорочення діяльності» фірми включає такі складові:

а) скорочення витрат різних типів на основі скорочення / припинення випуску прибуткових товарів;

б) «відсікання зайвого», тобто припинення і продаж якого-небудь виробничого підрозділу;

в) «збирання врожаю»;

г) ліквідація.

76. Стратегії переходу на виготовлення нового виробу припускають:

а) організацію нових систем збуту й обслуговування;

б) існування нових технологічних рішень виготовлення і вибір варіантів переналагодження виробництва «під новий товар»;

в) пошук (розвиток) нових зв’язків з партнерами;

г) реструктуризацію організаційно-управлінської системи підприємства.

77. Стратегічними причинами диверсифікованості є:

а) можливість підвищити ціну акцій підприємства;

б) можливість перерозподілити інвестиції між різними напрямками діяльності;

в) стабілізація прибутків, зарплат і доходів;

г) скорочення ризиків за рахунок перерозподілу їх між різними напрямками діяльності;

д) можливість нагромадження і використання специфічних знань і навичок.

78. Впишіть у кола цифри, що характеризують місце визначених методів побудови стратегії в такій моделі:

2. У моделі «міцність конкурентної позиції — привабливість галузі» цифрами позначені стратегії (GE-McKinсey). Поставте біля характеристик окремих стратегій відповідні цифри:

79. Систематизовані та більш-менш формалізовані зусилля всього підприємства, спрямовані на розробку та організацію виконання стратегічних планів, проектів і програм, — це:

а) стратегічне управління;

б) стратегічний аналіз;

в) стратегічне планування.

80. Методи побудови стратегії — планування, підприємницький підхід, «навчання на досвіді» — були охарактеризовані:

а) Дж. Стейнером;

б) Г. Мінцбергом;

в) Р. Сайєртом;

г) І. Aнсоффом.

81. Підходи до розробки стратегії (залежно від участі керівника та виконавців) — одноосібний; підхід, побудований на делегуванні; підхід, побудований на співробітництві; підхід, побудований на конкуренції, — були охарактеризовані:

а) Дж. Стейнером;

б) Г. Мінцбергом;

в) А. Томпсоном;

г) І. Aнсоффом.

82. Системність та комплексність — одні з основних принципів стратегічного планування — означають:

а) реакцію на середовище, що змінюється, шляхом переходу на заздалегідь обґрунтовані та визначені альтернативи;

б) орієнтацію на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів діяльності об’єкта та взаємозв’язок між ними;

в) впровадження стратегічних змін у певному порядку з урахуванням досягнутих результатів і специфічних особливостей процесів та явищ;

г) зупинка складного процесу стратегічної діяльності, що поверне підприємство у початкову позицію.

83. Основними принципами стратегічного планування є:

а) цілевстановлення та цілереалізація;

б) альтернативність та селективність;

в) системність, комплексність;

г) безперервність;

д) реалістичність;

е) гнучкість і динамічність;

є) довгостроковість заходів.

84. Бар’єрами стратегічного планування є:

а) негативний досвід планування;

б) нерозвинутість методів використання стратегічного планування в специфічних умовах;

в) невизначеність майбутнього;

г) розробка альтернативних планів;

д) середовище функціонування підприємства;

е) опір змінам.

85. До методів установлення стратегій (за С. Сінком) належать:

а) формулювання «за натхненням»;

б) здорового глузду;

в) делегування;

г) компроміс;

д) розрахунки та планування.

86. Головними перевагами стратегічного планування є:

а) зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами;

б) орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей;

в) свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

г) розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

87. Поставте у колах номери, відповідні певній моделі розробки стратегії: 1 —планова модель, 2 — модель підприємницького типу, 3 — модель вивчення на досвіді.

Використовуються більш неформальні методи побудови стратегій, що базуються на особистому досвіді керівника-підприємця, його знаннях щодо логіки функціонування галузі; ці чинники використовуються для формування «бачення» майбутнього бізнесу, яке враховується потім у планах, проектах і програмах.

Стратегія розробляється, виконується та оцінюється у плановому режимі із залученням спеціального штату висококваліфікованих фахівців, які за допомогою різних моделей і методів визначають можливі результати і знаходять найефективніший шлях досягнення цілей.

Використовується в умовах нестабільного середовища; головне — урахування зовнішніх імпульсів і можливості перегляду встановлених стратегій, причому процес розробки та коригування стратегій може бути дещо спонтанним, слабо контрольованим; велику роль відіграє керівник — підприємець.

88. Певного типу дія, наповнена конкретним змістом, здійснювана для досягнення мети, з установленими терміном, виконавцем (співвиконавцем) та забезпечена необхідними матеріально-технічними ресурсами — це:

а) проект;

б) програма;

в) програмне завдання;

г) немає правильної відповіді.

89. Проект — це:

а) одноразова сукупність цілей, задач і дій, що мають системні характеристики відносно: взаємозв’язку ресурсів, послідовності виконання робіт та залучення спеціалістів певної кваліфікації;

б) координуючий, адресний документ, що являє собою сукупність економічно та науково обґрунтованих, зорієнтованих на досягнення загальної мети заходів різного типу, взаємопов’язаних між собою;

в) немає правильної відповіді.

90. Одноразові плани розробляються:

а) для таких типів діяльності, які повторюються через певні відрізки часу;

б) для здійснення певного заходу, дії або розділу плану;

в) для визначення основних вимог, етапів, процедур прийняття та виконання рішень.

91. Організаційні плани є:

а) постійно діючими;

б) одноразовими;

в) розпорядженнями керівників, оформленими певним чином.

92. Стратегічний план відіграє таку роль у діяльності підприємства:

а) задає напрямок діяльності;

б) стимулює координацію різних напрямків діяльності;

в) дозволяє виявити СЗГ;

г) визначає альтернативні дії;

д) створює основу для розподілу ресурсів;

е) забезпечує досягнення запланованих результатів.

93. Розділами стратегічного плану є:

а) план диверсифікації;

б) план поглинання та злиття;

в) план по персоналу;

г) план маркетингу;

д) план по фінансах;

е) план досліджень.

94. Стратегічний план має бути:

а) визначеним за термінами, зорієнтованим у майбутнє;

б) визначеним за витратами;

в) незмінним;

г) гнучким, що реагує на зміни в середовищі;

д) чітким, ясним, легким для сприймання.

95. Стратегічний план має декілька «зрізів»:

а) часовий;

б) ресурсний;

в) виконавчий;

г) функціональний.

96. Укажіть послідовність конкретизації планових завдань у планових документах підприємства:

· поточний план підприємства;

· стратегічний план підприємства;

· оперативний план;

· стратегічні проекти та програми підприємства.

97.. Позначте цифрою 1 змістовні характеристики стратегічних, а цифрою 2 — поточних планів у наведеному нижче переліку.

· проект нового виробу;

· виробнича програма;

· бюджет;

· програма підвищення конкурентоспроможності;

· організаційний план;

· проект створення нових виробничих потужностей.

98. Який основний недолік оргструктури управління заважає здійсненню стратегічної діяльності:

а) ієрархічність;

б) стабільність, заснована на ретельному поділі праці (спеціалізації;

в) універсальність діяльності окремих ланок?

99. Потреба в «стратегічній реакції» підприємства найбільшою мірою реалізується в:

а) «двоїстій» структурі управління;

б) лінійно-функціональній структурі;

в) дивізіональній структурі.

100. У стратегічному управлінні організаційні структури управління повинні відповідати такій основній вимозі:

а) стабільності;

б) ієрархічності;

в) поділу праці;

г) орієнтації на виявлення проблем і прийняття нових рішень.

Приклади розв’язування типових практичних завдань: