Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (постанова Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22).

Особливу увагу необхідно приділити розгляду різних форм організації безготівкового грошового обороту, які розрізняються такими розрахунковими документами: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чек, акредитив, вексель, платіжна вимога, інкасове доручення.

Слід зазначити, що з перелічених документів безготівкових розрахунків найбільш поширеним на практиці є платіжне доручення. Прийняття банком документів на інкасо не заборонена послуга, але її використання має правові обмеження у зв’язку із передбаченим нею безакцептним списанням коштів з рахунку платника. Господарським кодексом безакцептне списання коштів з рахунку їх власника можливе тільки на підставі рішення суду. Саме у такій ситуації оформлюється платіжна вимога. Акредитив застосовується здебільшого у міжнародних розрахунках і є досить коштовною послугою банку, тому не користується особливим попитом серед клієнтів.

Для розуміння взаємозв’язку функцій грошей необхідно розглянути модель сукупного грошового обороту. Її ключовим терміном є грошовий потік, що втілює переміщення грошей від одних суб’єктів економічних відносин до інших, з одних сфер економіки в інші. Розгляд моделі сукупного грошового обороту слід розпочати із визначення його учасників та сфер обігу (ринків).

Наступним етапом є розгляд послідовного та взаємопов’язаного виникнення окремих грошових потоків. В кінцевому рахунку увага має бути зведена до балансування грошових потоків, тобто їх врівноваження. Наприклад, балансування національного доходу та валового внутрішнього продукту, експортно-імпортних потоків, тощо.

Крім того, вперше має йти мова про місце та роль центрального банку у здійсненні грошового обороту в країні. Увагу слід звернути на наявність у центрального банку можливості «ручного» управління грошовим оборотом, а механізми, за допомогою яких це може здійснюватися будуть предметом вивчення наступних тем курсу.

Прикладний аспект матеріалу даної теми простежується при вивченні сутності грошової маси, її складових та взаємозв’язку з грошовою базою. Отримання кількісних даних для характеристики структури грошової маси в Україні може проводитися на основі інформації, наведеної у щомісячному друкованому виданні «Бюлетень Національного банку України» або розміщеній на web-сторінці НБУ (www.bank.gov.ua).

Важливо запам’ятати, які в Україні визначені складові грошових агрегатів (функціональні форми грошей) – основні структурні елементи грошової маси, згруповані за рівнем ліквідності:

М₀ – готівка поза банками, тобто на руках фізичних осіб, в касах юридичних осіб. Але готівка в касах банків сюди не входить.

М₁ – крім М₀, включає депозитні вклади «до запитання» і кошти на поточних рахунках. По-іншому їх називають трансакційні залишки.

М₂ – М₁, а також грошові активи: строкові депозити та ощадні вклади, покладені на певний термін під проценти.

М₃ – М₂ та цінні папери власного боргу банків.

Цікаво знати, що в кожній країні грошова маса може бути структурована по-іншому. Наприклад, у США застосовується грошовий агрегат L. Вважається, що він включає М₃ та деякі види цінних паперів (банківські акцепти, комерційні папери, державні облігації, тощо).

Важливо зрозуміти, що обсяг маси грошей в обігу підконтрольний центральному банку через зміну грошової бази, яка складається із резервних грошей банківської системи, а саме обов’язкових банківських резервів (касова готівка банків та їх депозити у центральному банку – сума обов’язкових резервів для різного виду вкладів та наднормативні резерви), а також готівкових грошей, що знаходяться в обігу поза банківською системою (М₀). Банківські резерви не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів, але мають тісний зв’язок з грошовою масою. Це дозволяє центральному банку впливати на кількість грошей в обороті: розширення банківських резервів обумовлює скорочення грошової маси. Якими саме інструментами користується центральний банк для управління банківськими резервами буде докладно розглянуто у темах: «Грошові системи» та «Центральні банки».

Одним із висновків, обґрунтованих на матеріалі попередніх питань грошового обороту, має бути усвідомлення економічного змісту співвідношення двох економічних категорій: грошової маси і товарної маси. Якщо грошової маси буде замало для реалізації ВВП, то виникне дефіцит платоспроможного товарного попиту, відповідно «роздута» грошова маса незабезпечена товарами призведе до знецінення грошової одиниці, тобто інфляції. Це важливо при розгляді сутності закону грошового обігу. Його сутність полягає у тому, що кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, має дорівнювати фактичній їх наявності обороті. Визначення необхідної кількості грошей для потреб економіки доцільно розглядати з різних точок зору, обґрунтованих вченими-економістами світового масштабу, а саме К. Марксом та І. Фішером.

Суть підходу К. Маркса до визначення кількості грошей, необхідних для обігу протягом певного часу, виражається такою формулою:

(сума цін товарів, що реалізуються за визначений період (PQ) – сума цін товарів, проданих у кредит + сума сплачених зобов’язань, термін платежу за якими настав – сума взаємозаліку боргів) / середня кількість оборотів грошей як засобу обігу та засобу платежу за визначений період.

Представники кількісної теорії і прибічники монетаризму обґрунтували дещо інший підхід до закону грошового обігу (рівняння Фішера):

MV=PQ,

де M – маса грошей в обороті;

V – швидкість обігу грошей;

P – ціни товарів;

Q – кількість товарів.

Використовуючи наведені формули, необхідно проаналізувати фактори, від яких залежить необхідна в обігу маса грошей. Серед них особливу увагу треба приділити швидкості обігу грошей. Кількісну величину даного показника можна дістати із рівняння Фішера: . Для закріплення знань за даним питанням студенту необхідно провести аналіз динаміки кількості оборотів грошей в Україні за останні три-п’ять років та розглянути фактори, що впливають на прискорення чи уповільнення швидкості обігу грошей. Зауважимо, що для розрахунку показника швидкості обігу грошей на практиці прийнято використовувати такі макроекономічні показники: ВВП та М₂.

Зміна швидкості обороту грошей залежить від багатьох факторів як загальноекономічних (циклічного розвитку економіки, коливань темпів економічного зростання, обсягу економічних операцій, здійснених через взаємозалік вимог, рівня доходів населення), так і суто монетарних (розвитку форм грошей (електронні гроші), рівня відсотка на грошовому ринку).