Політична соціалізація особи та її особливості в умовах України.

Вивчаючи це питання, необхідно акцентувати увагу на тому, що в літературі політична соціалізація розглядається як сукупність суспільних процесів, які впливають на політичну позицію людини.

Слід підкреслити, що політична соціалізація функціонує на кількох рівнях взаємодії людини й політичної системи. Наприклад, на першому, соціальному рівні (рівні соціальних груп) на особу чинять вплив загальносоціальні проблеми розвитку суспільства: економічні, політичні, національні, демографічні, екологічні, морально-етичні та інші макросоціальні проблеми.

Другий соціально-психологічний рівень політичної соціалізації характеризується передачею особі політичних цілей і цінностей через такі механізми, як вплив, навіювання, ідентифікація особистості з тим чи іншим політичним цілим, політичне навчання, наслідування тощо.

Третій внутрішньоособистісний рівень політичної соціалізації характеризується дією таких механізмів, як особисті потреби, спонукання, ціннісні орієнтації, настанови, які впливають на політичну поведінку особи.

Які ж основні фактори впливають на процес політичної соціалізації особи?

Передовсім це моральний та ідейно-політичний вплив суспільства в цілому (політичної системи, соціально-класової структури, політичної культури, засобів масової інформації, культури і мистецтва тощо).

По-друге, кожному індивіду притаманні певні біопсихічні характеристики (темперамент, інтелект, воля тощо).

По-третє, рівень політичного розвитку та відповідний соціальний досвід особи. Суспільна практика свідчить, що чим багатший соціальний досвід, тим складніше і суперечливіше відбувається політична переорієнтація особи у новій соціально-політичній ситуації, а в деяких випадках вона взагалі стає неможливою.

По-четверте, соціальний статус особи. Коли позитивний статус у людини не змінюється тривалий час, то цей процес веде до закріплення політичної свідомості особи. У випадку, коли політичні орієнтації вступають у суперечність із соціальним статусом, можливі як зміцнення політичної свідомості й поведінки особи, так і радикальна політична переорієнтація.

Проблема політичної соціалізації людини загострюється при переході суспільства від одного стану до іншого. Українське суспільство переживає саме такий перехідний період. Нестабільність, невизначеність суспільних процесів, швидка зміна політичної, економічної ситуації — все це пред’являє жорсткі вимоги до людини.

Формування нових норм і правил поведінки людини у суспільстві, створення нових типів організації вимагають тривалого часу. Для сьогоднішніх поколінь перехід від адміністративної до ринкової економіки означає докорінну зміну способу життя: посилення мобільності й готовності до безперервного підвищення кваліфікації або зміни роботи й відповідної перекваліфікації, посилення інтенсивності праці, щоб мати достатній прибуток в умовах всезростаючої диференціації рівня життя різних верств і соціальних груп.

Як може сьогодні відбуватися процес політичної соціалізації в Україні? Слід підкреслити, що сама можливість переходу від тоталітаризму до демократії робить об’єктивно необхідною зміну як ролі політики у житті людей, так і типу політичної культури, що склався раніше. В сучасних умовах здійснюється не лише соціалізація покоління, яке вступає в життя, а й ресоціалізація всього раніше соціалізованого населення. Для розвитку цього процесу система цінностей, норм та стереотипів, що дісталися Україні у спадщину від тоталітаризму колишнього СРСР, має бути замінена на систему демократичних норм і цінностей.

Головною передумовою для здійснення такої роботи має стати створення в Україні системи демократичної політичної освіти населення із залученням найбільш компетентної і демократично налаштованої частини наукової, педагогічної та управлінської інтелігенції; системи, що вже існує в усіх демократичних державах. Без цього неможливо забезпечити нормальний процес політичної соціалізації і формування громадянської свідомості. Створюючи таку систему, слід враховувати як досвід країн з розвинутою демократією, так і специфіку громадсько-політичного буття в Україні, що потребує реалізації в політичній освіті таких засад:

— пропаганда національної і соціально-класової толерантності як єдиної можливості уникнути соціального вибуху і громадянської війни за умов тяжкої соціальної кризи;

— утвердження свободи (слова, пересування, совісті і т.д.) як абсолютної і неминущої цінності, в ім’я якої суспільство здатне пережити труднощі посттоталітарного розвитку;

— руйнування психологічного стереотипу «завченої безпорадності», зв’язаного з переконанням, що нормальне життя можливе тільки «десь там», а ми приречені на жалюгідне периферійне животіння, залежне від благодійності багатого Заходу;

— створення іміджу Української держави як спільного дому для всіх, хто в ньому живе, відкритого для всебічних контактів усім цивілізованим країнам, але насамперед — своїм найближчим сусідам, від миру в домі котрих залежить і мир у нашому власному домі.

Плани семінарських занять

1. Роль і місце людини у політичному житті суспільства.

2. Політична соціалізація особи та її особливості в Україні.

Теми рефератів

1. Влада й людина.

2. Особливості політичної соціалізації молоді.

Література

Власюк О.С., Пирожков С.І. Індекс людського розвитку. — К., 1995.

Сорокин П.А. Человек, цивилизация, общество. — М., 1992.

Социология личности. Социология. Наука об обществе. — Харьков, 1996.

Україна. Людський вимір. — К., 1996.

Банашок М., Форхольцер И. Человек и власть: человек в противоположных общественных системах современности. — М., 1974.

Камю А. Бунтующий человек: Философия. Политика. Искусство. — М., 1990.

Трошихин В.В. Политическое развитие личности. — Алма-Ата, 1990.

Шестопол Е.Ю. Личность и политика: критический очерк современных западных концепций политической социализации. — М., 1988.

Головаха Е.Ю., Бекешина И.Э., Небоженко В.С. Демократизация общества и развитие личности. От тоталитаризма к демократии. — К., 1992.

Навчальні завдання

1. Якщо в один і той самий історичний період люди живуть в одних і тих самих соціально-економічних, політичних умовах, то чому така багатоманітна самореалізація кожної особистості?

2. Ваше розуміння думки К.Маркса: «Точно так, як саме суспільство виробляє людину... так і людина виробляє суспільство». Ваша оцінка цієї думки.

3. Яку б ви запропонували типологію особистості в сучасному українському суспільстві за її ставленням до політичного процесу? Які критерії типології ви берете за основу?

4. Питання про права та свободи особистості. Порівняйте статті Декларації прав людини, що була прийнята 10 грудня 1948 р. ООН, і закони Латвії, Литви та Естонії про виборчі права, про участь в акціонерних товариствах, про громадянство в цих країнах.

5. Який існує взаємозв’язок між поняттями «особистість — громадянське суспільство — держава»?

6. Сучасний російський соціолог І.В.Бєстужев-Лада виділяє чотири основні соціально-політичні типи особистості в царській Росії: патріархально-панівний, ліберально-західний, чорносотенно-бюрократичний і соціально-демократичний. Які найбільш суттєві соціально-політичні типи особистості в Україні ви б визначили сьогодні?

7. В.І.Ленін зазначав: «...Неграмотна людина стоїть поза політикою, її спочатку треба навчити азбуці. Без цього не може бути політики, без цього є тільки чутки, плітки, казки, забобони, але не політика» (Повн. зібр. тв. Т.44. — С.174). Проаналізуйте це судження з точки зору формування політично активної особистості.

8. Існує досить поширена думка: «Колектив завжди правий». Чи згодні ви з цим висловлюванням? Аргументуйте свою відповідь.

Завдання для перевірки знань

1. Поясніть сутність політичної соціалізації як специфічної частини загальної теорії соціалізації.

2. Сформулюйте особливості індивідуального та суспільного рівнів політичної соціалізації.

3. Відчуження особистості від політики у минулому і в наші дні — одна з характерних рис політичної дійсності. В чому воно проявляється?

4. Політичне відчуження особистості, широких мас трудящих у нашій країні — це результат волюнтаристської політики часів Сталіна чи цей феномен має більш глибокі корені? Чи є у політичного відчуження об’єктивні підстави?

5. Які види суспільно-політичної діяльності ви вважаєте найбільш важливими на сучасному етапі? Які шляхи подолання відчуження?

6. Як співвідносяться особистість і організація у їх взаємовпливі на політику?

7. Які типи особистості за її ставленням до політики можна виділити?