Визволення України від окупантів. Внесок українського народу в розгром фашистської Німеччини.

Звільнення території України від німецько-фашистських загарбників можна умовно поділити на декілька етапів:

Перший етап (грудень 1942 − серпень 1943 рр.) − визволення північно-східних районів Донбасу та Харкова. 18 грудня 1942 р. війська 1-ї Гвардійської армії генерала В. Кузнецова вибили окупантів із села Півнівка Міловського району на Луганщині. Незабаром вони звільнили від ворога і перший районний центр на українській землі – містечко Мілове. На початку лютого 1943 р. радянські війська визволили Харків. Однак 19 лютого внаслідок німецького контрнаступу Харків було втрачено. Після перемоги в Курській битві війська Степового фронту 23 серпня 1943 р. повністю звільнили Харків. Стратегічна ініціатива остаточно перейшла до Червоної армії.

Другий етап (вересень − листопад 1943 р.) − звільнення Лівобережної України. Після проведення Донбаської військової операції 8 вересня 1943 р. радянські війська звільнили м. Сталіно (Донецьк) − центр Донбасу. 21 вересня 1943 р. розпочалася битва за р. Дніпро. 14 жовтня було визволено Запоріжжя, 25 жовтня − Дніпропетровськ, 6 листопада – столицю України Київ.

Третій етап (січень − лютий 1944 р.) − визволення Правобережної України і Криму. 24 січня 1944 р. війська 1-го і 2-го Українських фронтів розпочали Корсунь-Шевченківську військову операцію, внаслідок якої 80 тис. німецьких солдатів і офіцерів опинилися в оточенні. На початку лютого оточене угрупування ворога було ліквідоване. Одночасно війська 1-го Українського фронту почали наступ на Рівненсько-Луцькому напрямі. Було звільнено Луцьк, Рівне, Проскурів, Тернопіль, Вінниця. Війська 3-го і 4-го Українських фронтів 8 лютого звільнили Нікополь, 22 лютого – Кривий Ріг. 17 квітня війська 1-го Українського фронту вийшли в передгір’я Карпат. 26 березня війська 2-го Українського фронту вийшли до державного кордону СРСР і перенесли бойові дії на територію Румунії – держави-сателіта[5] фашистської Німеччини. Війська 3-го Українського фронту 28 березня звільнили Миколаїв, 10 квітня – Одесу. Війська 4-го Українського фронту, Приморської армії, Чорноморського флоту 11 квітня звільнили Керч, 13 квітня – Сімферополь, 9 травня – Севастополь. 12 травня Крим був повністю очищений від фашистів.

Четвертий етап (липень − жовтень 1944 р.) − визволення Західної України та Закарпаття. 13 липня радянські війська розпочали Львівсько-Сандомирську військову операцію. У результаті наступу війська 1-го Українського фронту оточили угрупування гітлерівських військ „Північна Україна”. У боях було знищено понад 38 тис. німецьких солдат і офіцерів, більше 17 тис. потрапило у полон. У боях під Бродами було розгромлено дивізію СС „Галичина”, яка втратила більш ніж половину свого складу (3, 7 тис. вояків). Війська 2-го і 3-го Українських фронтів 20-29 серпня розгромили групу армій „Південна Україна”. У жовтні 1944 р. у ході Карпатсько-Ужгородської військової операції завершилося визволення всієї території України. 27 жовтня було звільнено від окупантів Ужгород, а 28 жовтня – інші населені пункти Закарпатської України.

Народ України зробив великий внесок не тільки у визволення УРСР від німецько-фашистських загарбників, але й у Велику Вітчизняну війну в цілому. Так, вже через тиждень після початку війни машинобудівні заводи Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Запоріжжя, Сум були переобладнані на виконання воєнних замовлень. Перебуваючи в евакуації, Харківський танковий завод вже у грудні 1941 р. випустив першу продукцію, а всього за роки війни на ньому було виготовлено 35 тис. танків. Група українських вчених на чолі з Є. Патоном розробила метод дугової автоматичної електрозварки корпусів танків Т-34; вчений І. Доброхотов винайшов нові методи плавки броньованої сталі; вчені Дніпропетровського державного хіміко-технологічного інституту розробили технологію виготовлення фугасних снарядів і пляшок із запалювальною сумішшю; в інституті клінічної фізіології під керівництвом академіка А. Богомольця було створено препарати, що прискорювали процес загоєння ран та переломів кісток тощо.

За героїзм і мужність у боях 2072 громадянам України присвоєно звання Героя Радянського Союзу, причому 32 із них − двічі, а льотчику І. Кожедубу – тричі. Ордена та медалі отримали 2, 5 млн. воїнів-українців (з 7 млн усіх нагороджених).