Виступ медиків

Виступ терапевта Нікотин— сильна отрута, що діє на нервову, дихальну, серцево-судинну, травну систему. Залежність від нікотину подібна до героїнової і кокаїнової, вважають, що її навіть важче позбутись. У тютюні і тютю­новому димі є 1200 шкідливих речовин.

Усі вони утворюють тютюновий дьоготь — клейку суміш, яка надходить до організму. Фільтр цигарок, зуби і пальці курців буріють від нього. Зазвичай за 1 рік курець поглинає дим від 6-8 тисяч цигарок, тобто викурює 5 кг тютюну, тобто 30 г нікотину.

Смертельною дозою для людини є 100-200 мг нікотину. Людина, яка викурює 20-25 цигарок за день, поглинає смертельну дозу нікотину. Чому ж не настає смерть? Справа в тому, що нікотин до організму потрапляє поступово, невеликими дозами. Сам організм його частково знешкоджує, крім того, тютюн виводиться з потом, сечею. Але отруєння організму відбувається поступово. А у людини, яка вперше взяла до рук цигарку, вже після перших затяжок виникає гостре отруєння: слинотеча, нудота, збліднення, прискорення пульсу, шум у вухах, підвищене потовиділення, задишка, тремтіння рук і ніг. Школярі, які курять, висловлюють свої враження від першого в житті паління, інші аналізують їх. У цей момент відбувається чітке роз­межування між прихильниками куріння і тими, хто це явище не схвалює.

Під час паління нікотин всмоктується слизовою оболонкою рота, носа, гортані, трахеї і легенями, при ковтанні диму — слизовою оболонкою стравоходу і шлунка. Потрапивши в кров, отрута швидко розповсюджується по всьому організму, викликаючи зміни в нервовій системі, роботі серця, легенів, печінки; органах травлення. На серцево-судинну систему особливо згубно впливають нікотин і чадний газ. Останній спричиняє крововиливи в стінках судин і накопичення в них холестерину, що стає однією з причин виникнення атеросклерозу. Викликаючи спазми великих судин, нікотин підвищує тиск, тим самим прискорюючи роботу серцевого м'яза для подолання до­даткового тиску при проштовхуванні крові. Серце вимушене ско­рочуватись зайвих 20-25 тисяч разів на добу. Оболонка рота подразнюється гарячим димом, викликаючи стоматит. Ясна стають блідими, часто кровоточать, тому що під впливом нікотину руйнується вітамін С. Нерідко уражається зоровий нерв, знижується гострота зору, порушується сприймання спочатку зеленого, потім — червоного, жовтого і синього кольорів. Підвищується кислотність шлункового соку, що викликає виразку шлунку.

Нікотин і СО заважають постачанню кисню до тканин мозку. Щоправда, нікотин спершу розширює судини мозку (стає " краще думати"), але потім вони звужуються, виникає кисневе голодування мозку. Порушуються структура і функції нервових клітин, розвиваються стійкі неврози — головний біль, запаморочення, дратівливість, тремтіння рук. Курці часто перебувають в пригніченому стані, втрачають сон, апетит. Оксиди нітрогену і карбону викликають зниження імунітету людини.

Паління і заняття фізичними вправами несумісні! 20 цигарок, випалених протягом дня, змушують серце працювати з навантаженням, рівним 8-годинній їзді на велосипеді проти вітру. Паління тютюну погіршує резерви дихальної системи. Тютюновий дьоготь, що накопичується в легенях, зменшує їх життєву ємність, знижує вентиляцію. Під час напруженої роботи в м'язах утворюється велика кількість молочної кислоти. При палінні через звужені судини вона повільно виводиться з організму. Залишаючись в організмі, вона порушує скорочувальну здатність м'язів. Через 10-15 хвилин після випалення однієї сигарети сила м'язів зменшується на 15%.

Алкоголь з руйнівною силою впливає на всі системи й органи людини. Звичайний шлях надходження алкоголю в організм — через шлунково-киш­ковий тракт (20% прийнятого алкоголю всмоктується у шлунку, а 80 % — у тонкому кишечнику). Найбільше алкоголь впливає на нервову систему, руйнуючи її осно­ву — клітини головного мозку, Мертві клітини мозку не відновлюються. Вживання 100 г горілки призводить до знищення приблизно 7, 5 тисяч клітин головного мозку. Потрапляючи в шлунок, алкоголь впливає на його слизову оболонку і через центральну нервову систему — на всю травну функцію. Особливо шкідливий вплив етилового спирту на печінку. Клітини пе­чінки від спирту гинуть. Мертва клітина печінка заміщується іншою тканиною, яка виконує лише з'єднувальну функцію. Коли кількість загиблих клітин печінки перевищує кількість тих, що залишилися, захисна функція печінки повністю порушується і розвивається цироз печінки.

Виступ нарколога. На кожні 10 тисяч жителів України припадає 17наркоманів, 70% спо­живачів наркотиків — молоді люди віком від 10 до 20 років. Діти 5-7 років уже нюхають клей, ацетон, ковтають таблетки, а деякі до 10 років починають вживати важкі наркотики. Наркоманія й токсико­манія —хвороби, які виникають у результаті зловживання речовинами, що викликають короткочасне відчуття приємного психічного стану. Вони характеризуються отруєнням нервової системи і патологічним звикан­ням до цього. За статистичними даними, на квітень 2000 року в Україні офіційно було зареєстровано 86 000 наркоманів, причому в індустріальних районах наркоманів утричі більше, ніж у сільських. У 2000 році у стані наркотич­ного сп'яніння було скоєно 1І 000 злочинів, а смертність від наркотиків, порівняно з 1999 роком, збільшилася вдвічі. Розвиток психічної залежності від наркотиків визначається впливом на зони заохочення. Вживання наркотиків стає найголовнішим стимулом в одержанні позитивних емоційних переживань, їхня відчутність викликає у наркомана психічний дискомфорт, який супроводжується поганим настроєм, пригніченістю, апатією, роздратованістю без будь-яких причин. Розвиток фізичної залежності пов'язаний зі зменшенням концентрацій речовин у крові через декілька годин після останнього прийому. Виникає важкий болісний стан страждання, який називається " ламанням". Хворий відчуває тяжкі страждання та судоми в усьому тілі, головний біль, болі в суглобах і внутрішніх органах. Стан у нього вкрай пригнічений, відчувається байдужість, агресивність. Полегшити етан хворого може або спе­ціальне лікування, або прийом наркотиків. Хвороба розвивається далі. Відбувається поступове звикання до наркотиків, які уже не викликають того стану, що був на початку. Це пояснюєть­ся тим, що змінюється чутливість організму до вживаної речовини у бік підвищення стійкості, " терпимості". Це фізіологічне явище називається толерантністю. За своєю сутністю — це захисна реакція організму. Лю­дині доводиться збільшувати дозу і робити це неодноразово, що, врешті-решт, найчастіше призводить до отруєння і навіть до загибелі від передо­зування. Уже через 1-2 місяці доза морфію може перевищувати початкову у 200 разів. Для здорової людини вона смертельна, для морфініста — необ­хідна, щоб підтримати нормальний психічний стан.