Задача №7.

Визначте величину реального банківського відсотка, якщо номінальний складає 22% річних, при індексі інфляції 15% в рік. При якому значенні індексу інфляції банківські депозити будуть недоцільними.

Література

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник/ Под общей ред. д.э.н., проф. А.В. Сидоровича; МГУ им. М.В. Ломоносова.- 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2002.- с.162-182.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2002. – с.208-242.

3. О банках и банковской деятельности. Закон Украины //Правда Украины - 4 июля.

4. Долан Э. Дж., Линдсей Д. макроэкономика. - С-пб, 1994.- с.171-267.

5. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика. - М.: Изд-во МГУ: Инфра - М. 1997.- с. 378-417.

Задоя А. А., Петруня Ю. Е. - Основы экономики: Учебн. пособие. -К.: Вища школа.- Знання. 1998.- с. 365-379.

6. Панчишин Степан.- Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь, 2002. – с.366-401.

7. Покотилов А. А. Макроэкономика. Учебн. Пособ. - Днепропетровск: Центр экономического образования. ООО «Днепррост» 1998. - с. 117-124.

8. Основы экономической теории. Учебн. пособие.- Дн-вск: Изд-во: Центр экономического образования. ООО «Днепррост». 1998.- с.101-112.

Тема X «Теорії економічного зростання.»

1. Економічне зростання: суть, показники і фактори.

2. Кейнсіанські моделі економічного зростання.

3. Неокласичні моделі економічного зростання.

4. Практичне застосування макроекономічних моделей.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Економічне зростання. Показники економічного зростання. Індекс зростання реального ВНП. Темп приросту реального ВНП. Крива виробничих можливостей. Екстенсивні та інтенсивні фактори економічного зростання. Модель економічного зростання Е. Домара. Потенційна середня суспільна продуктивність інвестицій. Модель Р. Харрода. Гарантований, природний та фактичний темп зростання. Виробнича функція зі змінними коефіцієнтами. Гранична норма субституції факторів виробництва. Модель Р. Солоу. Модель Дж. Міда. Прогнозування.

У зв’язку зі скороченням обсягу аудиторного учбового навчання проблеми економічного зростання виносяться на самостійне вивчення. Розгляд основних питань данаї теми слід почати з визначення суті економічного зростання. В курсі політичної економії студенти вже знайомились з цим поняттям. Економічне зростання – це кількісне та якісне збільшення факторів та результатів суспільного виробництва, забезпечення стійких та високих темпів економічного росту.

Теорія економічного зростання відповідає на наступні питання:

1. джерела і фактори економічного зростання?

2. типи економічного зростання?

3. оптимальні темпи економічного зростання?

До джерел економічного зростання, як відомо, відносять: пропозицію факторів та її зміну під впливом науково – технічного прогресу.

Взаємозв’язок факторів виробництва, їх продуктивності та обсягів виробництва відображає виробнича функція, за допомогою якої і визначається вибір джерел економічного зростання. Самою простою виробничою функцією є двофакторна:

y= f (KL)/

Крім цієї функції студенти повинні пригадати трьох факторну та багатофакторну функції і показати, чим вони відрізняються.

Далі слід розглянути три групи факторів економічного зростання:

- фактори попиту (СП визначає безпосередньо обсяги виробництва і потенційно зайнятість.)

- фактори пропозиції (капітал, трудові ресурси, технології, організацію)

- фактори розподілу (крива виробничих можливостей).

Типи економічного зростання, також, розглядались у попередньому курсі, тому студенти повинні пригадати, що означають екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання, дати характеристику змішаного типу, розглянути фактори економічного зростання.

Обов’язково слід пригадати показники економічного зростання:

Темп економічного зростання:

У₀, У₁ – відповідно базисний та поточний обсяг виробництва.

Темп річного приросту виробництва: ;

Відповідаючи на питання про оптимальність темпів економічного зростання, необхідно підкреслити, що єдиного критерію, за яким би визначались оптимальні темпи економічного росту не може бути, оскільки самими різноманітними є цілі економічного і соціального розвитку. Тому складовими економічного зростання можуть бути і досягнення повної зайнятості, і зростання доходів та зменшення їх диференціації, максимізація споживання, економічна і соціальна стабільність, тощо. Хоча в підручниках оптимальність економічного зростання зводиться до знаходження такого співвідношення між динамікою темпів економічного зростання та джерел зростання, яке максимально відповідає інтересам суспільного розвитку.

Головною проблемою даної теми є питання про досягнення умов довгострокової рівноваги, механізми її забезпечення та підтримки.

Існують різні точки зору і моделі економічного зростання: кейнсіанські неокейнсіанські та неокласичні. До кейнсіанських моделей економічного зростання відносять моделі Е.Домара та Р. Харрода.

Модель економічного зростання Е.Домара (1947) є однією з перших спроб обґрунтувати довгострокове економічне зростання на основі кейнсіанської моделі макроекономічної рівноваги. Згідно цієї моделі рівноважне економічне зростання буде досягнуте за умови рівного приросту сукупного попиту (АД) та сукупної пропозиції (АS). Тобто

;

При цьому забезпечується приростом інвестицій поточного періоду, а - приростом капіталу поточного періоду, але інвестиціями попереднього періоду. Виходячи з цього розраховується формули умов динамічної рівноваги за моделлю Е Домара:

де d = МРК – гранична продуктивність капіталу;

S^’ – гранична норма заощаджень;

І – приріст інвестицій поточного періоду;

І_t-1 – інвестиції попереднього періоду.

Економічний зміст формули полягає в тому, що зростання економіки буде рівноважним за умови, що темп приросту інвестицій буде дорівнювати добутку граничної продуктивності капіталу та граничної норми заощаджень.

Вихідні параметри моделі Е. Домара: на ринку існує надлишкова пропозиція; ціни постійні; гранична продуктивність капіталу () – const; гранична норма заощаджень S^’- const; основні суб’єкти економіки: домогосподарства та підприємства (фірми); вибуття капіталу відсутнє; очікування суб’єктів є статичними. На цих же передумовах ґрунтується і модель Р. Харрода, яка була запропонована автором у 1939 році.

Особливості моделі Р.Харрода: ця модель використовує ендогенну інвестиційну функцію; ґрунтується на принципі акселератора, а не мультиплікатора; в моделі враховуються зміни в очікуваннях суб’єктів господарювання. Згідно моделі Р. Харрода рівноважний темп приросту виробництва:

- акселератор;

- Р.Харрод назвав гарантованим темпом економічного зростання. Цей темп забезпечує динамічну рівновагу та повне використання усіх виробничих потужностей, але повна зайнятість при цьому досягається не завжди. Темп економічного зростання, при якому інвестиційні витрати будуть достатні для досягнення повної зайнятості в теорії Р.Харрода називається природним.

Недоліки кейнсіанських моделей економічного зростання:

1. використання двохфакторної виробничої функції, в якій праця і капітал не можуть замінювати одне одного;

2. незалежність параметрів моделі один від одного, що мінімізує вірогідність досягнення рівноважного економічного зростання.

3. порушення рівноважного стану одного с параметрів руйнує рівновагу усієї системи.

Неокласична модель економічного зростання отримала назву моделі Р. Солоу. Передумови моделі: досконала конкуренція; взаємозамінність ресурсів (праці і капіталу); використання функції Кобба Дугласа; постійна віддача від масштабу К і L = 1; наявність вибуття капіталу (постійна норма амортизації); відсутність інвестиційного лагу (зношений капітал зразу відновлюється); спадна а не постійна гранична продуктивність капіталу; враховуються зміни технологій (три фактори; праця, капітал і технології).

Аналізуючи вплив усіх трьох факторів на стійке економічне зростання Р. Солоу робить висновок, що визначальну роль у зростанні продуктивності праці, прирості загального обсягу виробництва та зростанні добробуту населення відіграє технологічний прогрес, він забезпечує постійне економічне зростання, тоді як праця і капітал на кожен даний момент, забезпечують тимчасовий вплив.

Для того щоб максимізувати споживання необхідно підтримувати відповідність між чистим граничним продуктом, темпами приросту населення, приростом ефективності праці, яка зумовлена технічним прогресом.

Переваги моделі Р. Солоу: досліджується довгострокова рівновага при повному використанні усіх видів ресурсів; враховується чинник технічного прогресу; критерієм оптимальності економічного зростання вважається максимізація споживання.

Модель має і свої недоліки, але на сьогодні є базою для сучасних, більш досконалих моделей економічного зростання.

Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення поняття економічне зростання.

2. Назвіть два основних джерела економічного зростання.

3. Що таке виробнича функція?

4. Яку залежність виражає двофакторна (трифакторна, багатофакторна) виробнича функція?

5. Назвіть три групи факторів економічного зростання?

6. Що виражає крива виробничих можливостей?

7. Що означає екстенсивний тип економічного зростання?

8. Що означає інтенсивний тип економічного зростання?

9. За якою формулою визначається темп економічного зростання?

10. За якою формулою визначається темп річного приросту виробництва?

11. На яких засадах ґрунтується модель Е. Домара?

12. За якою формулою визначається умова динамічної рівноваги в моделі Е.Домара?

13. Які основні відмінності моделі Р.Харрода від моделі Е.Домара?

14. Чим відрізняється теорія акселератора від теорії мультиплікатора?

15. Що означає і як визначається гарантований темп економічного зростання за моделью Р. Харрода?

16. Що означає природний темп економічного зростання в моделі Р.Харрода?

17. У чому полягають недоліки кейнсіанських моделей економічного зростання?

18. Передумови неокласичної моделі економічного зростання Р. Солоу?

19. Які фактори економічного зростання враховується в моделі Р.Солоу?

20. Що виступає критерієм оптимальності темпів економічного зростання в моделі Р. Солоу?

21. Переваги та недоліки моделі Р.Солоу?

Література

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник/ Под общей ред. д.э.н., проф. А.В. Сидоровича; МГУ им. М.В. Ломоносова.- 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2002.- с.232-254.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник.-К.: Атіка, 2002. – с.336-349.

3. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. - С-пб, 1994, с. 331-345.

4. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика. - М.: Изд-во МГУ: ИНОРРА - М. 1997. -с. 692-727.

5. Задоя А. А., Петруня Ю. Е.- Основы экономики: Учебн. пособие.-К.: Вища школа.- Знання. 1998.- с. 403-412.

6. Панчишин Степан.- Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь, 2002. – с.141-181.

7. Селищев А.С. Макроэкономика. – СПб: Питер, 2001. – с.399-422.