Главная страница
Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Утвердження лібералізму. Друга парламентська реформа.
50-60-ті роки XIX ст. стали не лише періодом розквіту британської економічної могутності, а й остаточного утвердження парламентської монархії.
Палата громад, що відкрила в 1832 р. двері для буржуазії, до середини XIX ст. витіснила на другий план палату лордів і звела до мінімуму політичний вплив королівської влади.
Англійська монархія зберегла певні важелі впливу на політичне життя країни. Королева призначала прем'єр-міністрів, хоча і змушена була вибирати їх поміж лідерів парламентської більшості. Уряд зобов'язувався інформувати її про будь-які більш-менш важливі зміни у внутрішній і зовнішній політиці.
З 1837 по 1901 р. трон Великобританії посідала королева Вікторія, яка стала символом Англії у добу найвищого піднесення її могутності.
https://yandex.ua/video/search? filmId=AsgOFa_yUXI& text=королева%20вікторія& redircnt=1449688684.1
Вступивши на трон недосвідченою дівчиною, Вікторія швидко засвоїла парламентські традиції і конституційні звичаї. Поступово стали виявлятися такі риси її характеру, як наполегливість і владність. Вона високо цінувала свої права і нікому не дозволяла зазіхати на них.
Вікторія відправила у відставку міністра закордонних справ, лідера вігів лорда Пальмерстона лише за те, що він поспішив визнати бонапартистський переворот 2 грудня 1851 р. у Франції, не поінформувавши її про це. Королева не конфліктувала з парламентом і не зазіхала на його повноваження. Але всі прем'єр-міністри Англії починали листи до неї словами «Смиренно виконуючи свій обов'язок» і робили свої доповіді стоячи.
До середини XIX ст. в Англії остаточно утвердилася парламентська двопартійна система, за якою влада в країні переходила від однієї політичної партії до іншої.
У цей час за традиційними британськими партіями закріплюються нові назви: торі стали називатися консерваторами, а віги - лібералами.
| План порівняння
| Консервативна партія
| Ліберальна партія
| | Лідери партій
| Бенджамін Дізраелі
| Вільям Гладсон, Генрі Пальмерстон
| | Соціальна база (чиї інтереси представляла)
| Торгівельно-промислова буржуазія
| Лендлорди, частина промислової буржуазії
| | Ставлення до приватної власності
| Непорушність приватної власності
| Захист приватної власності
| | ставлення до регулювання економіки державою
| Вільна ринкова економіка, проти державного регулювання
| Ринкова економіка, вільна
| | шляхи розвитку суспільства
(реформізм чи збереження традицій)
| Реформи суспільства, введення загального виборчого права, закріплення рівних прав громадян
| Прихильність до старих норм, уникнення революцій і реформ
| | Зовнішня політика
| Політика колоніальних завоювань, свобода торгівлі
| Політика колоніальних завоювань, свобода торгівлі
|
Промислове піднесення в 50-60-х роках XIX ст. супроводжувалося зростанням чисельності робітничого класу. У цей період в Англії активно створюються профспілки тред-юніони, що об'єднували, як правило, тільки кваліфікованих робітників. Про створення власної політичної партії британські трудівники не замислювалися. Захисником інтересів народу до кінця XIX ст. вважалося ліве крило лібералів.
|