Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Паризька комуна та її поразка
|
|
Паризька комуна 1871 р. - повстання населення, доведеного до відчаю голодом і злиднями внаслідок франко-прусської війни.
У марксистській літературі Паризька комуна розглядалася як перша у всесвітній історії соціалістична революція, прообраз " диктатури пролетаріату".
Поштовхом до повстання парижан стало невдоволення політикою уряду Тьєра. Укладення миру з Німеччиною викликало обурення парижан, які до того ж підозрювали Тьєра у прагненні відновити монархію.
Парижани вимагали відновлення самоврядування в столиці.
У ролі захисників інтересів парижан виступала Національна гвардія - найбільш організована сила столиці.
24 лютого 1871 р. було утворено Республіканську федерацію Національної гвардії на чолі з Центральним комітетом.
Національна гвардія стала центром опозиції уряду.
Хоч якими серйозними були розбіжності між Національною гвардією та урядом, а все ж ніхто в Парижі і не думав, і не говорив про збройне повстання.
Збройний виступ Національної гвардії спровокував сам уряд.
Після зняття блокади Парижа було припинено виплату винагороди солдатам Національної гвардії. У місті, економіка якого ще не відродилася, тисячі людей залишилися без засобів до існування.
18 березня 1871 р. за наказом уряду війська здійснили спробу роззброїти Народну гвардію. Їхній рух перепинили жінки, які вранці займали черги до хлібних магазинів, і солдати відступили без бою.
Проте генерали Леконт і Тома потрапили до рук гвардійців та були розстріляні.
Через це Тьєр віддав наказ про евакуацію урядових установ до Версаля. Разом з урядом із столиці виїхали представники заможних верств суспільства.
Єдиною авторитетною силою в Парижі залишився ЦК Національної гвардії, який перебрав владу в столиці.
Паризька комуна - орган самоврядування Парижа.
Спроби примирити уряд і ЦК Національної гвардії успіху не мали. Уряд дав зрозуміти, що вважає паризьких опозиціонерів злочинцями, з якими мають розмовляти гармати.
26 березня провели вибори до Паризької комуни.
Це були різні за професією громадяни - лікарі, журналісти, робітники, чиновники. Більшість депутатів була невідома громадськості.
Склад комуни був дуже різним за політичними переконаннями.
Політичні розбіжності ускладнювали роботу комуни, ставили під загрозу її єдність і навіть існування.
Комуна заявила про своїнаміри здійснити глибокі перетворення:
- регулярну армію заступав озброєний народ;
- проводилася демократизація державного апарату, що передбачала виборність і змінність чиновників;
- ліквідовувався поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки.
- вводилася нова організація праці. На підприємствах установлювався робітничий контроль. Частина підприємств передавалася робітничим кооперативам.
- Запроваджувалося безплатне обов'язкове світське навчання.
На дещо вони таки спромоглися.
- ліквідація заборгованості з квартирної платні;
- безплатне повернення речей вартістю до 20 франків, закладених у ломбард;
- введення відстрочення на З роки за комерційними кредитами;
- скасування нічної праці в пекарнях.
Головною турботою комуни лишалася війна з Версалем. Не маючи підтримки провінцій, комунарам доводилося розраховувати виключно на власні сили.
Перші сутички між захисниками комуни та її ворогами почалися вже в квітні. Жодна із сторін тоді не здобула вирішальної переваги.
У травні настав злам. Уряд Тьєра, отримав допомогу від німецького командування зброєю та солдатами (полонених лід час війни французьких солдатів було достроково звільнено), перейшов у наступ
21 травня 1871 р. війська версальців вдерлися до Парижа. Бої тривали до 28 травня. Останній форт, що його захищали комунари, капітулював 30 травня.
Останні захисники Комуни були розстріляні на кладовищі Пер-Ла Шез.
72-денна влада Паризької комуни скінчилася.
Воюючі сторони ніби змагались у жорстокості. Версальці безжально розстрілювали захисників столиці, а комунари - заручників, якими були переважно люди з багатих прошарків суспільства. Під час вуличних боїв комунари навмисне підпалили будівлі, що мали велике історичне і архітектурне значення - міську ратушу, Палац правосуддя, Тюїльрійський палац, Міністерство фінансів, будинок Тьєра. Версальці люто мстилися своїм ворогам, заливши місто їхньою кров'ю.
Дорого обійшлася Франції впертість політиків, які не бажали йти на компроміс, і народних вождів, які вважали, що саме вони покликані здійснити свою високу історичну місію.