Роділ III. Еколого-біологічні особливості Schizandra chinensis , в умовах міста Києва.

2.1.Географічне походження Schizandra chinensis

Лимоннник китайський в природних умовах росте в Китаї, Японії і Кореї. На території Росії зустрічається в Приморському і Хабаровському краях, Амурській області, на Сахаліні, Курилах (Шикотан, Кунашир, Ітуруп). По узбережжю Татарської протоки лимонник китайський досягає річки Тумнин, по Амуру спускається до селища Сусанино, по Амгуни доходить до селища Кам'янки, по Буріше доходить до Усть-Умальтьі, по Селемдже - до селища Стойбьі, по Зеє добирається трохи вище за місто Зеи, вгору по Амуру поширений до селища Кумари.

В Україну лимонник інтродукований вперше в 60-их роках XX ст., Вивченням цієї культури займаються в Донецькому і Львівському ботанічних садах та в НБС ім. М.М.Гришка.

Лимонник китайський інтродукований здебільшого у Правобережному Лісостепу України, в природних умовах розповсюджені в помірних та субтропічних районах північної півкулі.Культивари (без урахування сортів) складають 12, 6% від загальної кількості деревних ліан, що зростають у Правобережному Лісостепу України.

Клімат Лісостепу України здебільшого помірно-континентальний, із частими відлигами взимку. Абсолютний мінімум температури повітря -35°С. Число днів зі сніговим покривом - 85. Тривалість безморозного періоду 167 днів. Тривалість періоду зі середньодобовою температурою вище +15єС - 112 днів. Сума опадів за теплий період року 360 мм.

Інтродукція деревних рослин взагалі, а витких зокрема, із різних флористичних областей у нові умови в значній мірі спричиняє зміни їх сезонного розвитку і є важливим показником існування рослин у конкретних кліматичних умовах

Також слід відмітити, що в результаті вивчення літературних джерел з'ясовано, що в розвитку плодівництва в Україні, у формуванні видового та16

сортового складу плодових культур провідна роль належить інтродукції та акліматизації.

Вагомий внесок у справу збагачення ресурсів плодових культур в Україні зробили ботанічні сади, зокрема Нікітський ботанічний сад -Національний науковий центр, Національний ботанічний сад імені М.М.Гришка та Донецький ботанічний сад НАН України, де зібрані найбільші колекції інтродукованих плодових рослин.В районованому сортименті найважливіших плодових культур інтродуковані сорти складають 22, 2-66, 7%.

Наразі в сучасному садівництві України спостерігається тенденція до збільшення частки інтродукованих сортів. Малопоширені та нові плодові культури (кизил, хеномелес, айва, актинідія, калина, лимонник китайський, жимолость, мигдаль, горіх волоський, фундук, аґрус) представлені в Реєстрі сортів рослин України лише сортами вітчизняної селекції. Але в колекціях ботанічних садів є низка інтродукованих плодових рослин, які заслуговують на детальне вивчення і увагу селекціонерів. Необхідно з'ясувати можливість і доцільність культивування їх в нових кліматичних умовах.

2.2. Ботанічна характеристика Schizandra chinensis.

Листопадна ліана до 8 м завдовжки, з витким стеблом, що покрите зморшкуватою темно-коричневою корою. Сходи з гладкою жовтуватою корою. Листя зліптичне, оберненояйцевидне, завдовжки 5-10 і шириною 3-5 см, з клиновидною основою, часто нечітко вираженими зубцями, злегка м'ясистими. Згори листя темно-зелене, голе, знизу блідніше і по жилках ледь опушене, че-решки завдовжки 2-3 см, іноді червоні. Рослини однодомні. Квітки роздільностатеві, тичинкові і маточкові по 3-5 з однієї пазухи листа на квітконіжках, 1-2 см завдовжки, білі, воскоподібні, запашні, до 1 см в діаметрі.

Є дводомні рослини - несуть тільки тичинкові або маточкові квітки. Цвітіння і запилення відбувається в травні (рис 2) - червні за допомогою комах. Відмічено, що одно-домні рослини мають нестійке співвідношення статей: в окремі роки спостерігаються і тичинкові і маточкові квітки, а інколи тільки тичинкові або маточкові квітки. Причина цього не з'ясована. Маточкові квітки дикорослого лимонника більші, ніж тичинкові, відрізняються від останніх яскравішим забарвленням усередині віночка, великою кількістю пелюсток. Число тичинок в квітках не постійне -від 3 до 7.

Рис 2. Квітки Schizandra chinensis, НБС імені М.М. Гришка, червень 2015 р.

Доведено, що лимоннику для початку цвітіння і плодоношення необхідно піднятися на опору. Тому, чим раніше будуть підв'язані ліани до опори, тим швидше вони почнуть плодоносити. Після закінчення цвітіння тичинкові квітки засихають і обпадають. Зав'язь маточкової квітки і квітколоже збільшуються в розмірах. Розташовані на квітколожі ягоди, що формуються, поступово збільшуются, із зелених стають білими, потім розовіють.

Сік плодів - яскраво-червоного кольору. Плоди не опадають, висять на ліанах до морозів. Яскраво-червоні грона плодів (рис 3-4) на фоні листків надають ліані надзвичайного декоративного вигляду.

Рис 3. Нестиглі плоди Schizandra chinensis, НБС імені М.М. Гришка, вересень 2015 р.

Рис 4. Стиглі плоди Schizandra chinensis, НБС імені М.М. Гришка, вересень

2015 р.

Насіння має розміри, до 3 мм в діаметрі, жовто-оранжевий колір. У 1 кг - 50-55 тис. насіння. Схожість його складає 60-80 %, вихід сухого насіння -6 % маси сирих ягід.

2.3. Б і о х і м і ч н и й склад плодів лимонника китайського

2.3.1 - теоретичні дані.

На даний час природним джерелом біологічно активних сполук (БАС), здатних підтримувати природну рівновагу організму людини, особливо в умовах екзо- і ендоекологічного неблагополуччя, приділяється значна увага як у фундаментальних, так і в науково-практичних дослідженнях. Дедалі актуальнішою стає проблема пошуку і вивчення перспективних видів рослинних антиоксидантів, детоксикантів з біологічно-сорбційними, імуностимулювальними і захисними властивостями. Враховуючи потреби теперішнього часу у безшкідливих рослинних субстанціях, особливу увагу привертає рід Лимонник (Schizandra) родини Schizandraceae Blume.

Спектр фармакологічної дії субстанцій, отриманих з різних частин лимонника, залежить від кількісного і якісного складу БАС [17; 18; 19]. Найбільш активним є насіння, яке проявляє стимулювальні, тонізуючі, адаптогенні та інші властивості [20; 21; 22; 23; 24; 25].

За літературними даними у плодах лимонника виявлено поліфенольні, перш за все, Р-активні сполуки (100 мг/100 г), переважно антоціани, катехіни, мінеральні сполуки, сапоніни, вітаміни, органічні кислоти (лимонна, яблучна, винна), цукри (2-6 %, переважно моносахариди), ефірна олія, ліпіди та ін. Сік плодів лимонника містить 3 % винної, 52 % лимонної, 40 % яблучної, 4 % бурштинової та щавлеву кислоти (загальна кислотність складає 9-11 %), а також пектини (0, 2-4 %) і вітамін С (до 33 мг/%)[21; 22; 18; 26; 27; 28; 29].

Вважають, що основна біологічна активність лимонника, його стимулювальна дія на організм зумовлені в основному наявністю в ньому речовини, названої схізандрином. В стиглому насінні на неї припадає більше

5 % лігнанової фракції, яка представлена сумішшю схізандрину та його аналогів (а-, (3-, у-, 5-, є-схізандрини, псевдо-у-схізандрини, нео-у-схізандрини, дезоксисхизандрин, схізандрол та ін.). Структура деяких сполук (схізандрину, схізандролу, у-схізандрину, де-зоксисхізандрину) встановлена, деякі отримано в чистому вигляді [21; 22; 23; 28; 29; 30]. Лігнани як основн і21

діючі речовини плодів лимонника китайського є основою багатьох лікарських препаратів [28; 31; 32].Тонізуючі речовини накопичуються також в корі і в коренях лимонника. У насінні, крім того, є жирна олія, вітамін Е (0, 03 %), ефірна олія (до 2%) [33; 34; 22; 35; 36; 31; 30].

Серед речовин, здатних захистити організм людини, запобігти цитогенетичній дії та посилити його адаптивний статус, значне місце посідають антиоксиданти (АО), які є однією з первинних ланок запуску детоксикаційних процесів, нормалізації імунодефіциту, порушеного обміну речовин, передусім, перекисного окислення ліпідів-(ПОЛ) [37; 38; 39; 40] та антимутагени або генопротектори природного походження [41; 17] - активні складові рослинного матеріалу, які здатні запобігати зростанню спадкових захворювань, передчасному старінню [42, 43].

З вищесказаного можна зробити висновок що лимонник є цінним джерелом БАС, і саме найбільшим джерелом цих речовин в лимоннику є плоди та насіння.

2.3.2. Дослідження якісного та кількісного складу вищих

жирних кислот.

Дослідження вмісту ВЖК проводились в ліпідній фракції плодів лимонника китайського, інтродукованого в Національному ботанічному саду HAH України. Для отримання ліпідної фракції попередньо було відпрацьовано режими її виділення і використано різні розчинники. Встановлено, що найбільш оптимальним екстрагентом виявився н-гексан, а вичерпна екстракція досягається при п'ятикратній повторюваності в режимі кімнатної температури, при співвідношенні сировини і екстрагента 1: 3 (по об'єму). Висушене до постійної маси насіння подрібнювали і екстрагували методом циркуляційної екстракції в апараті Сокслета з використанням екстрагента гексану, який потім повністю видаляли у вакуумному випаровувачі [33; 34; 35; 36].

Отримані метилові ефіри жирних кислот досліджували методом капілярної газової хроматографії (ГЖХ) [33; 44] з використанням кварцових колонок з внутрішнім діаметром 0, 35 мм на хроматографі " НР-6890"; нерухома фаза представлена 5 % синілметилсилаксаном. Для ідентифікації піків жирних кислот на хроматограмах використовували їх стандартний набір. ВЖК ідентифікували шляхом порівняння часу утримання їх метилових ефірів з часом утримання піків стандартних речовин [33; 44; 36].

Ліпідний комплекс лимонника китайського - це масляниста рідина брудно-зеленого кольору, з приємним запахом та гіркуватим присмаком.

Визначення антиоксидантної активності ліпідного комплексу проводили на щурах. За - модель було обрано тетрахлорметановий гепатит, оскільки, за даними наукової літератури, розвиток цієї інтоксикації супроводжується ураженням печінки з яскраво вираженим окисним стресом. Тварини (щури) були поділені на 3 групи (по 6 тварин в кожній групі). І група - контрольна. Щурам II групи вводили тетрахлорметан з розрахунку 3 мл на 1 кг маси тіла у вигляді 50 % розчину на соняшниковій олії (контрольним тваринам вводили соняшникову олію з того ж розрахунку). Тваринам III23

групи за 4 год до введення тетрахлорметану вводили масляний екстракт лимонника китайського у вигляді 50 % розчину на соняшниковій олії [37]. В дослідний варіант в поживне середовище вносили сік лимонника з мякоттю, використовуючи при цьому варіанти: сік пастеризований при температурі 80° протягом 15 хв і сік фільтрованний через асбестовий фільтр [17; 45].

В результаті наших досліджень встановлено, що для ліпідної фракції лимонника китайського характерний високий вміст ненасичених ВЖК (86, 04%). Серед них найвищий відсоток припадає на лінолеву кислоту, який складає 69, 97. Значно менший відсоток займає олеїнова кислота (15, 37 %); ліноленова кислота в ліпофільній фракції лимонника присутня в слідових кількостях (0, 7 %) (рис.5).

Серед ідентифікованих насичених ВЖК в жирній олії насіння лимонника біля 3 % (від загального відсотка ВЖК), складає пальмітинова кислота, інші жирні кислоти представлені в наступних кількостях (рис.5).

Високий вміст ненасичених ВЖК свідчить про їх значну біологічну активність та перспективність для створення олійних препаратів - природних антиоксидантів, біостимуляторів тощо (рис. 6).

Дослідження антиоксидантної активності ліпідних комплексів показало, що введення тваринам тетрахлорметану призводить до закономірного розвитку у них токсичного гепатиту, який супроводжується активізацією процесів ПОЛ в печінці, що проявляється підвищенням вмісту ТБК-активних продуктів в гомогенаті печінки та плазмі крові тварин II групи, а також підвищенням в плазмі крові АЛТ-активності.

Профілактичне введення ліпідного комплексу значно знижує вміст ТБК-активних продуктів як в тканині печінки, так і в плазмі крові щурів, що корелює зі зниженням їх в плазмі крові.

Рис 5. Жирнокислотний склад ліпідного комплексу плодів Schizandra chinensis

рис 6. Ненасичені ВЖК ліпідного комплексу

лимонника китайського:

Нами запропоновано раціональний підхід виділення субстанцій плодів лимонника китайського як джерела цінних БАС для комплексного їх використання. При цьому доцільно спочатку відділити з плодів рідку фракцію (сік з мя'коттю), отримуючи імуностимулювальну вітамінну субстанцію з високою антимутагенною активністю. В подальшому з висушеного шроту (залишки попередньої переробки сировини) шляхом екстракції гексаном виділяти ліпідні комплекси з антиоксидантними властивостями.

В результаті проведених дослідів було встановлено високу антимутагенну активність рідкої фракції плодів лимонника. В ліпідному екстракті насіння лимонника виявлено високий вміст ненасичених ВЖК. Ліпідний комплекс насіння лимонника виражено знижує вміст ТБК- активних продуктів. Висока біологічна активність рідкої (сік з мякоттю) та ліпідної фракцій лимонника китайського обумовлює його перспективність, як джерела цінних БАС для створення лікувально-профілактичних засобів і препаратів -природних антиоксидантів, біостимуляторів тощо з потенційно антимутагенними або генопротекторними властивостями, що заслуговує на подальші поглиблені комплексні дослідження.

2.4. Ритми росту і розвитку Schizandra chinensis у м о в а х території міста Києва

Вивчення сезонних ритмів росту і розвитку рослин, особливо в умовах інтродукції, має важливе значення для оцінки успішності їх акліматизації. Сформований в процесі філогенезу як пристосування до сезонних змін кліматичних умов, сезонний ритм розвитку інтродуцентів нерідко зазнає значних змін під впливом нових умов середовища [46; 47].

При аналізі ритмів росту і розвитку лимонника китайського особлива увага була звернена на початок вегетації, особливості росту, цвітіння та плодоношення.

Початок вегетації у лимонника китйського розпочинається в кінці березня (рис 7), коли середньодобова температура перейшла через відмітку +5°С, тобто до початку загального вегетаційного періоду деревних рослин. Кінець вегетації найпізніше наступає після переходу восени середньодобової температури через відмітку +5°С.

В умовах інтродукції в більшості випадків лимонник досить рясно цвіте. На терміни проходження окремих фенофаз іноді впливають непередбачені метеорологічні фактори та пошкодження шкідниками.

Рис 7. Розпускання листків лимонника китайського.

Особливості росту. В умовах Лісостепу України початок росту пагонів лимонника залежить від теплозабеспеченності весняного періоду і припадає здебільшого на першу-другу декади квітня (рис 8). Ріст пагонів починається через 3-4 тижні після набухання бруньок. Тривалість періоду росту змінюється по роках залежно від метеорологічних умов, однак середня їх величина є характерною ознакою виду. Тривалість росту генеративних пагонів приблизно на 1-1, 5 місяця менша, ніж вегетативних. Максимальний приріст вегетативних пагонів у більшості випадків за роки спостережень відмічено у травні-червні.

Рис. 8. Частина пагона Schizandra chinensis.

Плодоношення і життєздатність.

За словами Кохно, Курдюк, 1994; Гревцової, Казанської, 1997, здатність інтродуцентів до самовідтворення, в тому числі і насінням, свідчить про їх життєвість в нових природних умовах.

Також слід зазначити що важливим фактором є рівень забрудненості навколишнього середовища. У рослин, що були в межах високого екологічного забруднення, майже всі показники (розміри і вага плодів та насіння, доброякісність насіння) у всіх рослин були значно нижчими, а коефіцієнт варіації вищий.

Лимонник китайський відзначається високим відсотком повного насіння, що забезпечує його добру схожість і є передумовою для масового впровадження його виду в культуру на території міста Києва.

Також слід зазначити що важливим фактором є рівень забрудненості навколишнього середовища. У рослин, що були в межах високого екологічного забруднення, майже всі показники (розміри і вага плодів та насіння, доброякісність насіння) у всіх рослин були значно нижчими, а коефіцієнт варіації вищий.

Лимонник китайський відзначається високим відсотком повного насіння, що забезпечує його добру схожість і є передумовою для масового впровадження його виду в культуру на території Лісостепу України.

2.4. С т і й к і с т ь проти несприятливих факторів зовнішнього середовища. Зимостійкість і морозостійкість.

Успіх інтродукції багатьох деревних і кущових рослин і зокрема лимонника китайського в зонах з порівняно суворими кліматичними умовами залежить, у першу чергу, від стійкості рослин проти несприятливих умов зимівлі. Лимонник що інтродукований у Лісостеп України у переважній кількості своїй цілком морозо- і зимостійкий і придатний для масової культури в регіоні. Найбільш небезпечні для лимонника є не низькі зимові температури, а пізньовесняні приморозки. В цей період пошкодження є максимальними і якщо ушкодження є суттєвими то подальший їх розвиток відбувається за рахунок сплячих бруньок.

Посухостійкість.

При інтродукції деревних ліан в умовах Лісостепу України нарівні із зимостійкістю важливе значення має також стійкість проти ґрунтової та повітряної посухи у літній період. У зв'язку з тим, що більшість деревних ліан походить із вологих районів, то питання про посухостійкість є досить актуальним.Здебільшого у лимонника видимих пошкоджень від посухи не виявлено. Інколи при значній посусі спостерігається зниження тургору листків і молодих пагонів. Бал посухостійкості - 4. Але в основному посухостійкість лимонника оцінюється у 5 балів. До кінця вегетаційного періоду водоутримуюча здатність листків поступово знижується.

Газо- і димостійкість.

Оскільки у наш час зелені насадження, що розташовані у великих промислових містах, потерпають від комплексного техногенного забруднення повітря і фунтів, то ця особливість є досить важливою. Але лимонник являється досить стійкою рослиною і пошкоджень листків при зростанні в забруднених регіонах не виявлено. зо

В результаті спостережень за Schizandra chinensis, можна зробити висновок про його високу екологічну пластичність, газо-і димостійкість, зимостійкість та посухостійкість, що забезпечує його успішне вирощування в культурі в умовах території міста Києва.

2.5. Особливості розмноження Schizandra chinensis

Розмножується лимонник насінням і кореневою поростю, а також окремими ділянками куща. Зелені живці також відносяться до таких, що важко вкоріняються - 19-20% укорінень вважається добрим результатом. Крім того, вони не зимують в парниках, вимерзають, тому восени їх потрібно викопувати, а вже навесні знову висаджувати. Вегетативно розмножений лимонник буде тієї ж статі, що і батьки. Тому не рекомендується, просто викопувати рослини і переносити в сад. По-перше, можна набрати ліан невідомої статі, оскільки там бувають лише тичинкові або маточкові форми. Тоді в саду у чоловічих ліан після цвітіння опадатимуть квітки і у жіночих не будуть зав'язуватись плоди. Тому потрібні рослини у яких на одній ліані є як маточкові, так і тичинкові квітки. Крім того, перенесені з тайги в сад рослини лимонника принесуть з собою специфічні захворювання. Всіх цих непорозумінь можна уникнути, якщо вирощувати лимонник з насіння. Як показали спостереження, з насіння виростають однодомні рослини. У них буде забезпечено своєчасне запилення маточкових квіток тичинковими, з'являться плоди.

При насінному розмноженні потрібно сіяти свіжозібрані плоди взимку на добре підготовлені грядки або навесні стратифікованим протягом двох місяців насінням. Далекосхідним учений А.А. Тітляновим був запропонований ефективний спосіб підготовки насіння до посіву. З осені насіння зберігають в плодах. У січні їх відмивають від м'якоті і тримають 4 дні в проточній воді. Потім насіння кладуть в капронове полотно і заривають в ящик з прожареним піском. Пісок добре зволожують. Протягом місяця насіння тримають в теплі при температурі плюс 18-20°. Потім ящик з насінням закопують глибоко під сніг, щоб воно не промерзло. У холоді цого треба тримати теж місяць, а потім помістити, в прохолодне приміщення з температурою повітря плюс 10°. Через тиждень-другий насіння починає розтріскуватися. Тоді цого висівають в ящики, заповнені сумішшю перегною і піску в співвідношенні 1: 1.

Глибина горта насіння 0, 5 см. Ящики закривали папером і щодня поливали. Через 1-2 тижні з'являться сходи. Сім'єдолі у лимонника схожі на сходи огірків. Сходи слід поливати водою і оберігати їх від прямих сонячних променів, також слід один-два рази полити слабо рожевим розчином марганцевокислого калію.. На початку червня, коли мине загроза заморозків, розсаду висаджували на ділянку. Розташовують її так, щоб площа живлення була 10x10 см2. Краще всього саджанці вирощувати в на півтіні або прикривати від прямих сонячних променів щитами. В зимовий період їх потрібно вкривати листям та ялиновими гілками. На постійне місце саджанці можна висаджувати у віці 2-3 років біля шпалер або огорожі (рис 9) на відстані 1, 5-2 м однієї рослини від іншої. Як тільки у ліани з'являться сходи. їх треба підв'язати, інакше рослини дадуть рясну кореневу поросль.

Отже, можна зробити висновок, що краще лимонник китайський розмножувати насінням оскільки з насіння виростають однодомні рослини. У яких буде забезпечено своєчасне запилення маточкових квіток тичинковими, що позитвно вплине на плодоношення.

Рис 9. Лимонник китайський підвязаний до огорожі, НБС імені М.М. Гришка, вересень 2015 р.

2.6. Вирощування Schizandra chinensis.

Успіх вирощування лимонника в значній мірі залежить від правильного вибору місця. Культура потребує родючих, добре дренованих легких ґрунтів з нейтральною реакцією. На важких глинистих ґрунтах (наприклад, в Донбасі) лимонник росте повільно, має кущувату форму, не в'ється.

Кращий спосіб вирощування культури - вертикальний, на П-подібних шпалерах заввишки два-три метри. Можна вести посадку під стінами споруд, уздовж огорож. Використовують лимонник і для озеленення арок, альтанок і ін. На великій площі лимонник садять рядами з відстанню між ними 3-4, а у ряді 1, 0-1, 2 м. Для кожного саджанця викопують яму діаметром 60-70 см і завглибшки не менше 50 см. На дно укладають 8-12-сантиметровий шар дренажу з керамзиту, гравію, щебню, битої цегли або грубозернистого піску. Після цього яму на 1/2 - 2/3 глибини заповнюють родючим ґрунтом, перемішаним з 10-15 кг перегною або торфокомпосту і 150-200 г нітрофосу. На важких ґрунтах бажано до цієї суміші додати 10-15 кг піску під кожен саджанець. Перед посадкою, бажано занурити в розчин глини з коров'яком. А ще краще висаджувати рослини з грудкою землі або ж в спеціальних контейнерах (пакетах). Після посадки поливають, а потім мульчують ґрунт навколо саджанця. Впродовж перших 15-20 днів після посадки рослини доцільно злегка притінити.

Лимонник краще садити по кілька рослин у віці двох-трьох років в траншею шириною 50 см і завглибшки не більше 6 см. По середині на відстані 1, 5 м один від одного забивають металеві стержні для кріплення опори. На дно траншеї кладуть дренаж: щебінь, гравій, биту цеглу, будівельне сміття шаром 30 см і злегка ущільнюють. Можна висаджувати рослини в два ряди з відстанню в рядку 60 -70 см при ширині міжрядь 1 м. При посадці обрізають на три бруньки, коріння укорочують на 20 - 25 см. Коріння занурюють в глиняну посудину з коров'яком (1 л на 10л). Саджанець ставлять на конусоподібний горбок, розпрямляють коріння на всі боки і присипають ґрунтом, потім ущільнюють. Зверху коріння засипають грунтом, змішаним з34

гноєм (8 - 10 кг на 1 м2, піском (три-чотири відра), потім на кожен 1 м2 додають 150 г фосфору, 40 - 50 г азоту. Час посадки - весна або осінь. Замість суперфосфату можна вносити фосфатну муку. На деревну золу лимонник реагує дуже добре, краще росте і плодоносить.

Догляд

Мінеральні добрива слід вносити щорічно: на 1 м2 дають 30 г суперфосфату, 10 г хлористого калію, 3 г сірчанокислого калію, 20 г деревної золи, 20 г аміачної селітри. Добрива розсипають поверхнево у вигляді мульчі, спушують ґрунт неглибоко, оскільки коріння знаходиться на глибині 8-10 см. Обрізання проводять взимку і пізньою осінню. Діаметр крони не повинен перевищувати 1 м. Іноді на лимонник нападає лимонна галиця, яка губить квіткові бруньки. Листя і насіння можуть пошкоджувати клопи. Молодим сходам іноді загрожує фузаріозне в'янення. Рясний осінній полив і мульчування торфом або сухим листям рятує коріння від сильного промерзання.

Підживлювання

Перші два-три роки лимонник росте повільно. Для активізації його зростання і виводу на шпалеру регулярно проводять полив, живлення, спушення ґрунту і прополку. Необхідно враховувати, що коренева система у цієї рослини розташована поверхнево, тому ґрунт спушують на глибину не більше 5-7 см, а добрива вносять у вигляді мульчі. Ґрунт під кущами протягом всієї вегетації доцільно розміщувати під мульчою з листового компосту. Вона зменшує активність зростання бур'янів, служить добривом і зберігає вологу, а також оберігає кореневу систему від осінніх заморозків.

Шпалеру, як правило, встановлюють на третій рік після посадки. Саме у цей період починається інтенсивний ріст пагонів.

Основні агротехнічні прийоми вирощування лимонника.

1. Необхідно робити дренаж. Склад ґрунту при посадці лимонника в саду повинен бути максимально наближений до природного Тому вода на поверхні ґрунту і у коріння лимонника ніколи не повинна застоюватись.

Якщо таких природних умов не має то перед посадкою саджанців потрібно створити їх штучно насипавши високу грядку.

2. Чистий пісок малородючий, а коренева система у лимонника розташовується в основному поверхнево. Тому для активного зростання ліан у молодому віці, до початку плодоношення всі добрива вносимо в рідкому вигляді - добре розведеною органікою. Одночасно це є і поливом саджанців. Цей агротехнічний прийом для лимонника потрібно проводити весь сезон до серпня, кожні 7-10 днів.

3. Особливо потрібно звернути увагу на колір листків лимонника: якщо листя набуває світлого відтінку, то рослині потрібна на півтінь Чим світліше листя, тим більше повинно бути тіні. В наших широтах лимонник добре росте на сонці, проте лимонник повинен рости в напівтіні, щоб ґрунт в кореневому шарі ліани не висихав, її потрібно замульчувати або притіняти.

4. З початком плодоношення потрібно припинити підживлювання лимонника. Для лимонника не є небезпечним навіть слабке в'янення. Всі добрива зводяться до мульчування осінню (листям шаром 15-20 см або збірним компостом шаром 5 см). Такі спартанські умови життя не дають рослинам перенасичуватись поживними речовинами, і примушують закладати кращу завязь, утворюючи більше маточкових квіток. Тоді ліани лимонника, які спочатку були чисто тичинковими, можуть стати ліанами змішаного типу

5. Необхідно робити обрізання. Надмірна загущеність лимонника знижує плодоношення. У нашій кліматичній зоні немає комах, які б запилювали квітки лимонника, в яких відсутній нектар. Тому запилення квіток лимонника китайського відбувається за рахунок вітру. Тичинкові квітки лимонника в основному розташовані в нижньому ярусі ліан, тому пилку ще потрібно піднятися вгору. Без проріджуючого обрізання ліани такі умови запилення квіток отримати неможливо.

6. Обов'язково потрібно обмежувати ширину шпалери лимонника. Уздовж шпалери ліана може статися за рахунок садків, але по ширині її нікуди пускати не можна, фрезеруючи або перекопуючи доріжку.

Розширення і збільшення площі живлення негативно позначається на плодоношенні ліани.

7. При посадці саджанців лимонника потрібно висаджувати на відстані 50 см один від одного не менше двох ліан, вирощених з насіння або узятих з різних місць, -щоб в цих ліанах були присутні різні сортові ознаки. Даний прийом дозволяє значно збільшити врожайність цих ліан. Якщо вдалося придбати садові форми лимонника, то можна посадити ліани одного типу, оскільки вони самозапильні. Але як показала практика, такі ліани менш зимостійкі і в суворі зими часто вимерзають.

8. Лимонник можна розмножувати відведеннями для подальшої посадки, але тільки навесні, коли відтане ґрунт. Коренева система у садків лимонника надзвичайно слабо розвинена, ниткоподібна, легко пересихає. Тому потрібно захистити її від загибелі. У решті всіх випадків переважає посадка лимонника саджанцями, їх садять не глибше, ніж вони росли раніше. Плодоношення лимонника починається через 2-3 роки. Спочатку у саджанця повинна вирости ліана не менше 1, 5 м, що в перший рік посадки неможливе.

Від цієї ліани повинні вирости сходи другого порядку, на яких утворюються квіткові бруньки, і вперше у лимонника вони в основному тичинкового типу. Тобто, перше плодоношення саджанця буде не раніше, ніж через чотири роки після посадки.

9. Без шпалери ягід у лимонника практично не буде, тому опора ліані потрібна обов'язково. Основна маса ягід розміщується на висоті більше 2, 5 м, де розташовані в основному жіночі квіти. Нижче здебільшого тільки чоловічі квіти.

10. Чисто маточкові ліани лимонника зустрічаються рідше, ніж чисто тичинкові. Найбільший відсоток ліан лимонника - змішаного типу. Це суперечить багатьом джерелам, де пишуть, що в основному зустрічаються чисто маточкові і чисто тичинкові ліани, а лимонник змішаного типу зустрічається рідко.