Розділ IV. Вплив препаратів лимонника на організм людини

Токсичність препаратів лимонника

При вирішенні питання про застосування того чи іншого лікарського засобу важливу роль відіграє вивчення його токсичності, виявлення можливих побічних негативних дій на організм хворого. Про лимонник і препарати на його основі можна впевнено сказати, що вони малотоксичні. Як вже зазначалося вище, плоди лимонника є досить популярним харчовим продуктом. Вивчення токсичності 10—20% настоїв, 10 і 30% настоянок ягід лимоннику 20% настоянки ягід і кори, спиртного екстракту і т.п. підтвердило низьку токсичність препаратів лимонника [48]. Було встановлено, що при введенні екстракту з насіння лимонника, що містить, за даними вказаних авторів, 40%> схізандрину, тобто доза, що викликає загибель половини піддослідних тварин, для білих мишей була рівна 10 г/кг— дозі, що відповідає 625 г/кг насіння лимонника і практично в тисячі разів перевищує вірогідну дозу при застосуванні лимонника і його препаратів як лікарських засобів. Вивчення токсичності чистого схізандрину показало, що він також малотоксичний [49].

Досліди проводилися на безпородних білих мишах обох статей за наступною методикою. Кожна група мишей одержувала певну дозу препарату внутрішньочеревним шляхом у вигляді водно-спиртової суспензії і поміщалася під скляний ковпак. За мишами велося безперервне спостереження протягом 6 годин. Через 24 год. після введення препарату їх оглядали.

Препарат вводився в дозах 50, 75, 100, 200, 300, 400, 500 і 1000 мг/кг ваги тварини, причому кількість спирту (70°) складала 3, 75 г/кг. Велике дозування спирту було викликане умовами розчинності схізандрину. В результаті дослідів встановлено наступне. Контрольна група (спирт 70°, 3, 75 г/кг). Миші бігали під ковпаком дещо мляво, і жодного випадку бічного положення або судом не було. Поведінка мишей, що отримали 50 мг/кг схізандрину, нічим не відрізнялась від поведінки мишей контрольної групи. У

мишей, яких було введено 75 мг/кг схізандрину, спостерігались судоми і потім бічне положення, що зберігалося протягом 2 год. Миші, що одержали 100 мг/кг схізандрину, через 5—10 хв. після введення препарату прийняли бічне положення. У однієї перед цим були судоми, у інших спостерігалася сильна слабкість задніх кінцівок. При дозі 200 мг/кг у мишей спостерігалось прискорене дихання, сильна слабкість задніх кінцівок. Миші прийняли бічне положення, що зберігалося 3—3, 5 години. При цьому три з них виходили з бічного положення і приймали його повторно. Після виходу з бічного положення спостерігалася виражена слабкість задніх кінцівок, які при пересуванні були широко розставлені, іноді спостерігалося судомне сіпання. При дозі 300 мг/кг відразу наступав парез кінцівок, потім бічне положення, після виходу з якого у мишей спостерігалося судомне сіпання тіла на фоні сильної млявості кінцівок. Одна миша через 4 год. 15 хв. після введення препарату загинула. Перед загибеллю прискорене дихання змінилося на рідше і глибше, з'явилися судоми. Введення 400, 500 і 1000 мг/кг схізандрину викликало судоми, потім парез кінцівок, бічне положення. Крім того, у двох мишей, що одержали 1000 мг/кг схізандрину, спостерігався спазм мускулатури заднього проходу, який проявляв себе в характерному підйомі хвоста — симптом Герман-Штрауба, що характеризує збудження спинного мозку у мишей як вказував П.С. Правдін. Результати дослідів були оброблені методом інтеграції по Беренсу. Цей метод базується на наступному: тварини, що перенесли отруєння визначеною дозою отрути, вижили б при отруєнні і меншою дозою, а тварина, що загинула від дози, тим більше загинула б від більшої. Дані про токсичність були також оброблені і по методу Р.Н. Першина, при цьому дози, що викликають бічне положення у 50% тварин були рівні: 77, 5 мг/кг, судоми— 175 мг/кг, парези — 370 мг/кг.

При обговоренні результатів дослідів необхідно перш за все звернути увагу на украй низьку токсичність схізандрину. З 40 мишей, яким був введений схізандрин, загинула одна, що одержала 300 мг/кг; можливо, що загибель її була в даному випадку викликана випадковими причинами, і хоча

перші токсичні явища виявлялися при дозі 75 мг/кг, жодна миша з груп, що одержали схізандрин в дозі 500 або 1000 мг/кг не загинула. Таким чином, схізандрин володіє вельми низькою токсичністю. Поведінка мишей через 24 години після введення препарату показала, що всі токсичні явища скороминущі і нормальний стан мишей відновлюється повністю. Вивчення токсичності вищих доз не проводилося, по-перше, через недостатню розчинність схізандрину, по-друге, тому що 1000 мг/кг схізандрину адекватні 15 г/кг насіння лимонника. Ця доза для лимонника дуже велика і практично непридатна.

З метою подальшого вивчення токсичності схізандрину були проведені досліди з тривалим систематичним введенням його кроликам. Досліди проводилися на десяти безпородних кроликах обох статей вагою від 1800 до 2500 г. щодня, протягом 30 днів, кроликам вводилося перорально 10 мг/кг схизандрину в кульках, приготованих з свіжого хліба. Щодня велося спостереження за загальним станом і поведінкою кроликів; на початку спостереження, а також один раз на 15 днів їм робили аналіз крові.

На 31 -й день кроликів вбивали шляхом деканитації, органи їх відразу ж брали для приготування препаратів. Гістологічному дослідженню піддавалися ділянки кори головного мозку, довгастого мозку, м'яза серця, нирок, наднирників, шлунку і кишечника.

Загальний стан, поведінка, вага, а також морфологічна картина крові і вміст гемоглобіну були без змін. Гістологічна картина органів, узятих у кроликів піддослідної групи, нічим не відрізнялася від такої у кроликів контрольної групи. Отже, 10 мг/кг схізандрину навіть при його тривалому застосуванні не мають токсичного впливу на організм кроликів.

. Тому можна з впевненістю сказати що лимонник і препарати на його основі малотоксичні. Не дивлячись на дози які під час дослідів вживались щурами, чи абсолютно безконтрольне вживання його дорослими та дітьми, не відмічалося жодного випадку отруєння плодами лимонника, стравами та препаратами приготованими з нього.

Вплив препаратів на центральну нервову систему Вплив лимонника на центральну нервову систему чітко висвітлений в роботах вчених О.Н. Воєводіна зі спів; У.А. Єфімова та спів., 1954; У.А. Єфімова та спів., 1955; Р.Н. Сорохтіна, 1955 [50; 51; 52; 53]. Аналізуючи їх дослідження можемо стверджувати що для критичної оцінки емпіричних даних народної медицини про лимонник, вивчення характеру, а можливо, і механізму його дії і одержаних з нього препаратів, природно, велике значення мають дані, що характеризують вплив лимонника на функції тих чи інших відділів центральної нервової системи. В даний час є ряд робіт, що проливають світло на цей бік фармакологічної характеристики лимонника. Вивчення впливу порошку і настоянки насіння лимонника на умовні рефлекси собак виявило, що насіння лимонника в малих дозах (до 0, 5 г/кг) помітно покращує умовно-рефлекторну діяльність собак. Зіставлення приведених вище досліджень дозволяє зробити висновок, що це поліпшення обумовлене переважним впливом насіння лимонника на коркові гальмівні процеси — їх посиленням та концентрацією, що сприяє урівноваженню процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, прискоренню утворення диференціювання.

Насіння лимонника у великих дозах (більше 0, 5 г/кг насіння або 0, 1 мл/кг 20% настоянки) має негативний вплив, порушуючи умовно­рефлекторну діяльність аж до розвитку позамежного гальмування з фазовими явищами, порівнюючи стимуляцію умовно-рефлекторного харчового лейкоцитозу женьшенем, пантокрином і лимонником, відзначив підвищення лейкоцитозу після прийому лимонника (30 крапель 20% настоянки на 95° спирті), причому дія ця мало поступалася по силі екстракту кореня женьшеню [54].

Дослідивши вплив малих доз лимонника на ситуаційні рефлекси здорових і опромінених собак, О. Н. Воєводіна і В. Д. Волкова встановили, що одноразове введення здоровим собакам 10—100 мг/кг порошку насіння лимонника покращує протікання ситуаційних рефлексів. Подібний ефект

спостерігається у опромінених тварин при дозі 0, 5 мг/кг. Одноразове введення від 1 до 10 мг/кг лимонника опроміненим собакам порушує протікання ситуаційних рефлексів. На основі припущення, що схізандрин є однією з діючих речовин лимонника, був вивчений його вплив на орієнтовну реакцію (спонтанну рухову активність) білих мишей, вплив на тривалість повторного плавання і на умовні рефлекси [49; 55]. Дані дослідження показали, що схізандрин при застосованих авторами методиках і дозах не володіє збудливою дією, і дещо уповільнює вироблення умовних рефлексів у білих мишей.

Дані про вплив препаратів лимоннику на умовно-рефлекторну діяльність вимагали глибшого вивчення їх впливу на центральну нервову систему. Відомо, що дії, що приводять до посилення взаємної індукції процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, а також рухливості домінанти, повинні розширювати в обидві сторони діапазону засвоєних ритмів, як це і має місце в приведених дослідженнях Р.Н. Сорохтіна, О.П. Сорохтіної та Л.В. Турбіної (1955) [56; 57]. З метою виявлення характеру, а можливо, і механізму дії схізандрину на центральну нервову систему С.Х. Насиров із співробітниками (1967) провели електроенцефалографічне вивчення впливу схізандрину на спонтанну біоелектричну активність різних утворень головного мозку і його дії на поріг реакції активації, а також на спонтанну біоелектричну активність на тлі її депресії, викликаної снодійними, наркотиками або нейроплегічними речовинами [58]. Вплив на спонтанну біоелектричну активність різних утворень головного мозку вивчався на 15 кроликах вагою від 2, 3 до 3, 4 кг біполярні ніхромові електроди імплантувалися в гіпокампус, медіальний таламус і ретикулярну формацію середнього мозку, а кіркові електроди — в лобову кору великих півкуль. Операція по імплантації електродів проводилася на фоні дії хлористоводневого морфіну (10 мг/кг) і аміназину (5 мг/кг). Біопотенціали реєструвалися чотирьох канальним осцилографом Московського дослідного заводу. Вплив схізандрину на поріг реакції активації вивчався на 8 кроликах в умовах, з перерізанням головного мозку Для роздратування ретикулярної формації середнього мозку вводилися сталеві електроди (перетином 0, 1 мм), ізольовані (окрім кінчика) бакелітовим лаком і рідким плексигласом.

Електрод фіксувався на черепі, біопотенціали відводилися біполярно з лобової частини кори. Застосовувалися імпульси частотою 250 герц, тривалістю 0, 5 м/сек, напругою від 0, 5 до 3 вольт. Перерізання спинного мозку проводилося під легким ефірним наркозом з подальшим переводом тварини на штучне дихання. Біопотенціали реєструвалися тим же осцилографом. Всі досліджувані препарати вводилися в краєву вену вуха кролика. Початкова біоелектрична активність лобової частини характеризувалася хвилями ритмом 13—25 в секунду і амплітудою від 35 до 70 мкв; при спокійному стані спостерігалися спалахи веретеноподібних хвиль. Біоелектрична активність гіпокампусу характеризувалася постійним ритмом (5—9 в сек) з амплітудою коливань від 40 до 140 мкв. У медіальному таламусі і ретикулярній формації середнього мозку реєструвався ритм 5-8 в сек. з амплітудою 60-130 мкв.

Схізандрин в дозі 1 мкг/кг викликав стабілізацію біоелектричної активності кори підкіркових утворень, в дозі 2—31 мг/кг реакцію активації. На електрокортикограмі спостерігалося різке прискорення частот із зменшенням амплітуди. На електроенцефалограмі гіпокампусу ретикулярній формації середнього мозку після введення схізандрину спостерігалося зрушення у бік почастішання ритму. У медіальному таламусі можна було бачити зниження вольтажу коливань. Після введення тваринам схізандрину у них наступало рухове збудження. Ефект дії схизандрину розвивався протягом 2—5 хв, тривалість дії 2—3 год. Дослідження впливу схізандрину на вказані вище відділи центральної нервової системи проводилися і на фоні пригноблення її хлоралгідратом, барбамілом або аміназином. Н.А. Костенецька М.Г. Созіна і В.В. Яковлєва (1952), вводячи всередину кроликам 0, 1-2, 0 г порошку насіння лимоннику, відзначили укорочення часу рефлекторної передачі збудження в середньому на 0, 01—0, 015 сек, причому спостерігалося утруднення сумації імпульсів в центральній нервовій системі. Т. Ф. Кузнєцова (1958), вивчаючи фармакологічні властивості різних препаратів лимоннику, встановила, що його спиртовий екстракт і жирна олія підвищують функцію спинного мозку як у холоднокровних, так і у теплокровних тварин [59]. Найкращий ефект був одержаний від жирної олії лимонника.

Було проведене вивчення впливу ефірних витяжок з насіння лимонника китайського, одержаного за допомогою етилового і петролейного ефірів (витяжки вивчалися як неочищені, так і очищені шляхом пропускання через колонку з нейтральним окисом алюмінію з подальшим елююванням речовин етиловим спиртом, що містять ефірне масло лимонника. Виявилося, що ефірні витяжки (особливо в дозі, адекватній 166, 4 мг/кг насіння) надають виражену дію на рефлекторну діяльність спинного мозку, скорочують час спінальних рефлексів більш ніж в 3 рази в порівнянні з базовими. Дія була більш виражена і результати більш певні при застосуванні очищених витяжок. Води, що містять ефірне масло ніякого впливу на час рефлексу не мали.

Для повнішої характеристики схізанрину як діючої основи лимонника були проведені досліди по вивченню його впливу на рефлекторну діяльність децереброваної кішки [49]. Досягненням цього методу є те, що він дозволяє протягом одного досліду на одній тварині випробувати дану речовину в рівних дозуваннях і вивчити при цьому зміни не тільки рефлекторної діяльності, але також і тонусу мускулатури, кров'яного тиску і дихання. Наведені вище дані показують, що препарати лимонника підвищують рефлекторну збудливість спинного мозку. Однак раніше авторами досліджувалися тільки настоянки і ряд інших препаратів, одержаних з насіння лимонника, у той же час схізандрин так само не досліджувався. Крім того, значний інтерес, представляла оцінка впливу схізандрину на дихання і серцеву діяльність. Метод не позбавлений недоліків: користуючись ним, можна вивчити вплив речовин не на всю центральну нервову систему, а лише на спинний мозок і деякі відділи середнього, заднього і довгастого мозку, що

зберігся після децеребрації. При цьому необхідно враховувати, що сама децеребрація і як її наслідок, шоковий стан, поза сумнівом, впливають на результати досліджень.

В.У. Закусов, 1943; СЯ. Кавунів, 1946 вважали що, засоби, що збуджують відділи нервової системи, як правило, мають збудливу дію і на спинний мозок. Зберігши з усіх відділів нервової системи спинний мозок і деякі утворення середнього і заднього мозку, можна розраховувати вловити «сліди» збудливої дії речовин, що впливають на вищі відділи нервової системи, і вже абсолютно точно дослідити ефекти речовин, що збуджують переважно спинний мозок.

У контрольних дослідах в стегнову вену децереброваній кішці вводився розчин 70° спирту в дозі 150 мг/кг. Спиртовий контроль проводився тому, що препарат у воді не розчиняється. Таким чином, при подальших міркуваннях про введення препарату, кажучи про дозу препарату маєтся на увазі водно-спиртовий розчин, що містить 150 мг/кг 70° спирту. При введенні 70° спирту спостерігалися підйом кров'яного тиску, почастішання і посилення дихання. Якого-небудь помітного впливу на висоту скорочення напівсухожильного м'яза та на його тонус, спирт у даній дозі не давав.

При введенні водно-спиртового розчину мг/кг схізандрину також спостерігався невеликий підйом кров'яного тиску, невелике зменшення частоти роботи серця і збільшення амплітуди серцевих скорочень; якого-небудь виразного впливу на висоту скорочення м'яза і його тонус не виявилося. У чотирьох випадках не було ніякої зміни, в одному розмах скорочення м'яза зменшився, в іншому випадку скорочення посилилося. Схізандрин в дозі 10 мг/кг мав аналогічний вплив на роботу серця і дихання але дещо сильніший. Вплив на величину скорочення напівсухожильного м'яза, його тонус виражався в наступному: у п'яти випадках — підвищення тонусу (з них в двох виникали судоми), в шести — ніякої зміни тонусу не спостерігалося, в одному випадку тонус м'яза знизився. Величина скорочення збільшувалася в чотирьох випадках (досліди, при яких виникали судоми, до

цього числа не входять), в двох зменшилася (у одному випадку після судом), в п'яти випадках залишився без змін.

У дозі 20 мг/кг схізандрин викликав різкі судоми. Після припинення роздратування нерва струмом судоми продовжувалися. Судоми мали характер пов'язаних з іррадіацією дихальних рухів. Повторне включення подразника викликало скорочення м'язів але, внаслідок іррадіації дихальних рухів воно було у багато разів менше, ніж судоми. Судоми в даному випадку викликалися не якими-небудь випадковими причинами, а саме введенням схізандрину.

Отже, схізандрин підвищує рефлекторну діяльність і тонус мускулатури у децереброваних кішок. Істотного впливу цієї речовини на серцеву діяльність і кров'яний тиск не виявлено.

Позитивна дія схізандрину на функцію спинного мозку підтверджена вивченням його впливу на рефлекторну діяльність спинного мозку за методикою зміни флексорного рефлексу задньої кінцівки кролика проведеним Н.А. Ішмухамедовим [60]. При цьому було встановлено, що схізандрин скорочує час рефлекторної передачі збудження в спинному мозку, причому ця дія проявляється через 5—10 хв. після введення препарату; ефект від схізандрину порівнювався з ефектом, що викликається 10 г/кг стрихніну, дія якого починалася відразу після введення і продовжувалася 5—15 хв.

Наведені вище дані дають право стверджувати, що препарати лимоннику китайського, у тому числі і схізандрин, разом із стимулюючою дією на кору головного мозку і підкіркові утворення, надають виражений стимулюючий ефект і на спинний мозок. Це особливо важливо тому, що таких малотоксичних речовин як схізандрин, що впливають на функцію спинного мозку, в лікарському арсеналі сучасної медицини немає.

Вплив на серцево-судинну систему і дихання

Лимонник допомагає при кашлі, перешкоджає задишці, регулює дихання, сушить мокроти. Експерементальні дані свідчать, що 10 і 20% настої з ягід лимонника пригнічують серцеву діяльність, знижують кров'яний тиск.

1.1. Северцев, 1946 та Б.У. Мєркін, 1957 р. вважали що аналогічний вплив мають і 20% настоянки з ягід і кори [61]. Настій з листків лимонника викликає непостійне збільшення сили скорочень ізольованого серця жаби, що найбільш виразно проявляється на послабленому, гіподинамічному серці.

Д.М. Російський 1952, вказує на тонізуючу дію лимонника на серцево-судинну систему, збільшуючи силу серцевих скорочень і регулюючи кровообіг [62].

У дослідженнях інших авторів (К.В. Драке, 1943, 1949; Н.У. Переслегін, 1944, та ін.) також підкреслюється стимулюючий вплив препаратів лимонника на дихання. Так, В. Бійці (1949) на підставі порівняльного вивчення впливу настоїв і настоянок з ягід лимонника та дихання дійшла висновку, що препарати з насіння менш активні, ніж витяжки з ягід.

Дослідження И.З. Баткина (1962) свідчать, що 1, 0-2, 0 г порошку насіння [63]. При виразковій хворобі шлунку порошок з насіння лимонника підсилює рухливість судинних реакцій.

Препарати лимонника сприяють також нормалізації артеріального тиску, при застосуванні настоянки з плодів і насіння лимонника (1: 5) протягом 16—40 днів (в основному від 20 до 30 днів) спостерігав у хворих до кінця лікування зниження артеріального тиску з 180/110 до 120/95 мм.рт.ст. При початковій тахікардії пульс ставав рідшим, а при брадикардії частішав, наближався до норми. У хворих із зниженим артеріальним тиском він підвищувався від 85/50 до 95/60 мм.рт.ст. На підставі спостережень кардіологів було встановлено, що прийом порошку з насіння лимонника по 1, 5 г 2 рази на день (після сніданку і ввечері) протягом 2 тижнів викликав нормалізацію артеріального тиску у хворих із зниженим тиском, а при нормальному тиску ніякого впливу не справляв.

А.С. Агєєнко і Б.Т. Коміссаренко (1960) вважають настоянку лимонника ефективним засобом при лікуванні гіпотонії, причому вони відзначають, що разом з наближенням артеріального тиску до нормального, настоянка сприяє регулюванню такого важливого гемодинамічного

показника, як пульсовий тиск [64].

Поліпшення об'єктивних гемодинамічних показників у хворих, що лікуються настоянкою лимонника, супроводжувалося і суб'єктивним поліпшенням стану хворих.

Таким чином, на підставі приведених експериментальних і клінічних даних можна рекомендувати настоянку лимонника по 25—40 крапель 2—З рази на день протягом 2— 4 тижнів як тонізуючий серцево-судинну систему засіб, особливо ефективний при гіпотонії. Негативних побічних дій на серцево-судинну систему не спостерігалося. Більш того, застосування 15 мл настоянки при збереженні загального тонізуючого ефекту вираженого впливу на артеріальний тиск не дає [65]. Не виключено, що подібну відсутність ефекту можна пояснити різким збільшенням дози, оскільки, на думку багатьох авторів, лимонник ефективний при його застосуванні саме в малих дозах.

Вплив на деякі процеси обміну речовин Для вивчення фармакодинаміки лимоннику, а також його доцільності застосування при деяких захворюваннях, однаково як дня виявлення небажаних дій, велике значення має вивчення впливу його на обмін речовин. А.С. Сундєєвой (1950), І.С. Білоносовим зі співробітниками (1951—1958), А.А. Константіновим (1954, 1955, 1956, 1959), М.Н. Плютач (1954), Н.П. Васильовської, А.Н. Кузьменко (1958) і іншими були одержані дані, що свідчать про вплив препаратів лимоннику на деякі процеси обміну речовин [66; 67]. Так було встановлено, що під впливом водного відвару (10, 0 г, 100 мл води) сухих ягід лимоннику, введеного перорально кролику в дозі 5 мл, відбувається підвищення концентрації цукру і молочної кислоти крові, яка досягає максимуму через 2 години після прийому препарату, а через 4 години повертається до норми. Концентрація цукру в крові збільшувалася в середньому на 18, 6%; вміст молочної кислоти підвищувалося на 150%. Особливо різко підвищення рівня цукру в крові спостерігалося при введенні лимоннику натщесерце. Середнє збільшення концентрації цукру в крові у частково голодуючих кроликів було рівне 55%.

Настоянки і настої з ягід, м'якоті і насіння лимоннику не впливали на вміст цукру в крові; ефірні витяжки з м'якоті і насіння, а також схізандрин знижували його вміст, але при цьому зміни не перетинали нижньої межі норми.

Після з'їдання кроликами насіння лимонника, спостерігалося підвищення вмісту цукру і молочної кислоти в крові, причому спостерігалося деяке збільшення вмісту глікогену в тканинах, тоді як в печінці його вміст було зменшено.

У здорових осіб, що прийняли натщесерце 2 г насіння, спостерігалося підвищення рівня цукру в крові, проте, за даними інших авторів, після одноразового прийому 1, 2 або 5 г насіння лимонника, а також по 1 г двічі на день протягом 5 днів, яких-небудь закономірних і істотних впливів лимоннику на рівень цукру виявлено не було. Прийом 5% водного настою плодів лимоннику викликав деяке підвищення рівня цукру в крові, проте певного впливу на вміст молочної кислоти в крові виявлено не було.

Оскільки наведені дані не давали чіткого уявлення про вплив лимонника на вуглеводний обмін, нами були проведені спостереження по вивченню впливу тривалого прийому насіння лимонника на рівень цукру у крові натщесерце. Виявилось, що двотижневий прийом насіння лимоннику (по 1, 5 г 2 рази на день) викликає нормалізацію його рівня, на тлі деякої гіпоглікемії.

Таким чином, можна припустити, що під впливом препарату лимонника відбувається мобілізація глікогену печінки, яка і веде до підвищення рівня цукру в крові. Не виключено, що саме ця мобілізація глікогену печінки представляє також і одну з важливих ланок в механізмі стимулюючої дії лимоннику.

На підставі вивчення впливу на кислотно-лужну рівновагу було зроблено висновок, що витяжки з насіння і стебла лимонника викликають компенсований ацидоз ендогенного походження, який досягає максимуму

через 2, 5—3 після прийому цих препаратів. Активна реакція крові повертається до норми через 5 год [67]. Дослідження впливу лимоннику на обмін фосфору показало, що під впливом прийому насіння лимонника відбувається зниження органічного фосфору в крові кроликів в середньому на 10, 7%, підвищується активність аденозинтрифосфатази, фосфороліпази, і лужної фосфатази. Вивчаючи обмін фосфору, ті ж автори визначили, що під впливом введення розтертого насіння лимоннику (0, 5 г/кг в добу) всмоктування в кров йде інтенсивніше ніж у контрольних кроликів.

Для вивчення впливу лимонника на глікогеноліз застосовувалися гліколітичні отрути з метою розчленовування цього процесу на різні фази. Було встановлено, що введення кроликам розтертого насіння лимоннику (0, 5 г/кг) підсилює глікогеноліз, особливо в першій його фазі. Найбільший приріст фруктозодифосфату спостерігався при інкубації з тканиною печінки. Спостерігалось також збільшення утворення молочної кислоти при інкубації з м'язовою тканиною.

Був вивчений вплив лимоннику на виживання білих мишей при підвищеному чи зниженому тиску кисню; а також на поглинання кисню печінкою і мозком цих тварин при підвищеному тиску кисню [68]. З'ясувалося, що підшкірне введення 0, 1 мл 20% настоянки ягід лимоннику на 70° спирті за 2 год. до переміщення тварин в камеру, де створювалося підвищене, рівне чотирьом атмосферам, тиску кисню, попереджав розвиток кисневого отруєння. При підвищеному тиску кисню введення 0, 1 мл настоянки лимоннику підвищило споживання його тканинами, при зниженому тиску яких-небудь ефектів не виявлено. Препарати з ягід лимонника стимулюють тканинне дихання і, в першу чергу, тканин мозку, а потім печінки і м'язової тканини [68]. У інтактних тварин настоянка ягід лимонника збільшує споживання кисню в середньому на 8, 4% і виділення вуглекислого газу на 7, 8%), тоді як настоянка насіння зменшує, споживання кисню і виділення вуглекислого газу.

Отже, можна припустити, що речовини, що стимулюють тканине

дихання містяться не в насінні, а в м'якоті плодів, шкірці чи соку лимонника Велике практичне значення для оцінки показань до застосування препаратів лимонника особами літнього віку мають результати вивчення впливу його насіння на розвиток експериментального атеросклерозу [69; 70]. Щоденне застосування насіння лимонника китайського в дозі 0, 2 г, за даними М.Д. Мікушкіна, перешкоджає різкому підвищенню вмісту холестерину в крові, середній рівень якого був в два рази нижчий, ніж у кроликів контрольної групи, що одержували тільки холестерин. Щоденне введення насіння лимонника послабляло або запобігало розвитку експериментального атеросклерозу у кроликів. Одночасне введення 6-метилтиоурацилу і порошку насіння лимоннику не призводило до розвитку сильно вираженого експериментального атеросклерозу, що свідчить про протилежний ефекту 6-метилтиоурацила вплив лимонника на обмін холестерину.

В результаті вивчення дії лимонника на обмін холестерину у собак було встановлено, що профілактичне застосування насіння лимонника в дозі 50 мг/кг перешкоджає підвищенню вмісту холестерину і лецитину в крові. У собак при згодовуванні їм холестерину і 6-метилтиоурацилу коефіцієнт був різко знижений в порівнянні з тим, що спостерігався у тварин, що одержали додатково насіння лимонника китайського. Також були відмічені менш масивні включення жирових речовин в протоплазму клітин залозистого епітелію вивідних міжчасточкових протоків в порівнянні з тим, що можна було виділити у контрольних тварин, що одержали тільки холестерин і 6-метилтиоурацил.

Введення 200 мг/кг насіння лимоннику ослабляло або запобігало розвитку експериментального атеросклерозу у кроликів з нормальним тиском після введення 0, 2 г/кг холестерину щодня протягом 4 міс, тоді як у кроликів з підвищеним тиском подібної дії не спостерігалося.

Таким чином, препарати лимоннику змінюють вуглеводний і фосфорний обмін, стимулюють тканинне дихання, справляють помірний вплив на кислотно-лужну рівновагу, перешкоджають виникненню отруєння

киснем при підвищеному тиску цього газу, підвищують активність ряду ферментних систем, попереджають розвиток експериментального атеросклерозу. Можна вважати, що багато з цих аспектів впливу лимоннику на обмін речовин можуть бути використані з терапевтичною метою при лікуванні деяких захворювань, лимонник — стимулятор працездатності людини.

Стимулююча дія лимонника була відома ще в стародавньому Китаї. З цією ціллю лимонник вже давно застосовується жителями Далекого Сходу.

Серйозне вивчення стимулюючої дії лимонника почалося в період Великої Вітчизняної війни. Проведене О.Я. Боксіром та І.М. Муртазіним в 1943 р. випробування лимонника на дванадцяти пілотах-винищувачах при «підйомі» в барокамері показало, що лимонник знімає втому і є ефективним засобом боротьби проти кисневого голодування.

Учасники лижного пробігу (20 км) вживали перед стартом порошок з насіння лимонника (6 г). З проведених спостережень автор зробив висновок, що лимонник зменшує задишку, ослабляє спрагу, «знімає» м'язові болі і різко знижує відчуття втоми. Середній час пробігу в цій групі був менший, ніж в контрольній. Аналогічні дані були одержані і при дачі 6 г насіння за 1, 5 години до старту.

Цікаві дослідження Ю.П. Астаніна, М.Я. Міхельсона та Я.А. Еголінського (1943), які встановили, що лимонник надає сильну стимулюючу дію при спортивному бігу на 1000 м покращуючи як результати бігу, так і загальний стан спортсменів [71]. Сприятливий вплив лимоннику на загальний стан спортсменів та їх працездатність підкреслюють Д.М. Россійський (1947, 1952), В.С. Король, А.В. Лупандін (1965, 1967), на цінність лимоннику як стимулятора указують також В.В. Єфімов а також А.Н. Власова (1945) [62; 72]. Ергографічні дослідження, проведені. І. Каро (1945), показали, що найбільший стимулюючий ефект із застосованих з препаратів лимоннику (сухі ягоди, настої з ягід, настій з порошку насіння, настоянка з ягід) надає спиртова витяжка з порошку насіння, після прийому якого спостерігалося

збільшення виконаної роботи на 26%-42% по відношенню до першої роботи тоді як контрольних дослідах при прийомі ЗО мл (78%) спирту повторна робота знижувалася на 38% [73]. Аналогічні дані одержали А.І. Коханова зі співр. (1950), які окрім ергографічного дослідження, провели також вивчення впливу лимонника на роботу на велоергометрі і підтвердили його стимулюючу дію [74].

Дослідження, проведені за завданням всесоюзного комітету рослинних ресурсів і біологічного відділення АН СНД під керівництвом Д.М. Россійського (1944-1947, 1949), а також в Хабаровському медичному інституті (Г.Н Сорохтін, 1955), і клінічні спостереження ряду авторів вказують на багато цінних сторін дії лимоннику як тонізуючого засобу, який знайде застосування і в клінічній практиці [62].

Л.І. Косарєва (1958), вивчаючи вплив насіння лимонника на процеси зосередження, встановила, що одноразовий прийом розтертого насіння лимоннику сприяє організації стійкої домінанти на коректурну роботу, Збільшуються її кількість і якість. П. Ф. Коновалов ІЮ. Б. Темпер (1962) відзначають, що прийом 3, 0 г порошку насіння лимоннику підвищує точність рухів при стомленні, причому авторами підкреслюється більший вплив на точність статичних вправ [75].

Наведені дані, визначають місце лимоннику серед інших стимуляторів і дозволяють порівняти стимулюючу дію різних препаратів лимоннику [49].

Досліди проводилися в двох серіях: у першій зіставлялася стимулююча дія настоянки лимоннику, настоянки кореня женьшеню, фенаміну і його суміші з прозерином; у другій передбачалося дати порівняльну оцінку стимулюючої дії різних препаратів лимонника (одержаних Д.А. Баландіним і Ф.Т. Запотилько) і порошку лимоннику.

У дослідах першої серії брали участь 20 чоловіків-телеграфістів у віці від 21 до 24 років, що працювали на апаратах «Телетайп» і що знаходилися в однакових умовах праці, побуту і харчування. Досліди проводилися в денний час. Перший запис робився через 1, 5-2 год. після початку робочої зміни.

Кожен дослід полягав в роботі на телеграфному апараті названої системи з максимальною для даного випробовуваного швидкістю протягом п'яти хвилин. Після п'ятихвилинної роботи випробовуваного, текст, що був ним «переданий», роздруковувався на листі паперу. Дані першого запису, а саме кількість знаків і відсоток помилок, приймалися за 100 %, і по відношенню до них обчислювалися в відсотках зміни цих показників через кожну годину. Всього проводилися чотири записи: до прийому досліджуваного препарату і через одну, дві, три години після прийому.

Всього було проведено 130 дослідів. При зіставленні дії деяких стимуляторів і далекосхідних тонізуючих засобів, нами були застосовані наступні препарати; 0, 02 г фенаміну; 0, 02 г фенаміну на 0, 002 г прозерину (прозамин); 0, 5 г глюкози — як контроль для порошкоподібних препаратів; 30 мл 10% настоянки насіння лимонника на 70° спирті; 30 мл сухого; червоного корейського консервованого кореня женьшеню на 40° спирті; 30 мл етилового 70° спирту як контроль для спиртових препаратів.

Всі спиртові препарати були підфарбовані фуксином приблизно до однакового кольору. Крім того, була проведена серія дослідів, в якій випробовувані не приймали ніяких препаратів.

Зіставлення результатів дослідів показало, що прийом 0, 5 г глюкози сприяв деякому поліпшенню роботи — точність її підвищилася на 8%. Проте це поліпшення було короткочасним і через 2 год. після прийому показники роботи в цій серії були навіть гірші, ніж в попередній. Чим же можна пояснити таке короткочасне поліпшення? Вважати, що воно відбулося за рахунок прийому 0, 5 г глюкози не можна, так; як дана доза дуже мала, щоб викликати стимулюючий ефект. Вважати це явище випадковим також немає підстав бо аналогічні дані були в дослідах І.І. Брехмана (1949) і у інших авторів. Вище нами було вказано, що всі випробовувані, незалежно від того, що вони одержали, чи вважали, що вони приймають препарати кореня женьшеню, «чудодійні» властивості якого відомі більшості далекосхідників [76]. Мабуть, цього попередження з нашої сторони, підкріпленого прийомом

порошку глюкози, було вже досить, щоб викликати при першому записі після прийому деяке поліпшення роботи, причому воно, поза сумнівом, носило умовнорефлекторний характер, оскільки «навіювання є найтиповішим умовним рефлексом людини».

Контрольні досліди показали, що втома телеграфіста майже не позначається на швидкості роботи і сильно відображається на її точності, яка зменшується на 22—31%.

Досліди з фенаміном і прозаміном показали, що 0, 02 г фенаміну збільшували швидкість роботи, проте після його прийому спостерігалося зниження точності роботи (тобто зростав відсоток помилок) в порівнянні з контролем. Фенамін надає стимулюючу дію, але лише через 3 год. після прийому. У перші години він викликає швидке збудження, ніж справжня стимулююча дія, критерієм якої ми вважаємо кількість і якість виконуваної роботи.

Суміш 0, 02 г фенаміну з 0, 002 г прозерину (прозамін) була запропонована як стимулюючий засіб І.І. Брехманом (1949). Наші досліди підтвердили доцільність такого поєднання препаратів, оскільки під його впливом швидкість роботи практично не змінювалася, але точність її значно підвищувалася в порівнянні з контролем. Досліди з настоянкою кореня женьшеню і насіння лимоннику показали, що 10% настоянка насіння на 70° спирті впливала на швидкість роботи тільки через 2 год. після прийому, трохи її збільшуючи в порівнянні із спиртовим контролем, проте точність роботи підвищувалася.

Найбільш сильну стимулюючу дію зі всіх досліджених препаратів надала 3% настоянка червоного корейського культивованого кореня женьшеню на 40° спирті.

Характерні суб'єктивні відчуття випробовуваних. У осіб, що приймали настоянку лимоннику протягом 1—2 год. спостерігалася відрижка із запахом насіння лимоннику. У одного випробовуваного прийом настоянки викликав блювоту. Але у той час всі випробовувані відзначали, що працювати після55

прийому настоянки стало легше. Всі випробовувані, приймаючи настоянки кореня женьшеню, відзначали поліпшення загального стану (за словами одного з учасників дослідів, він відчував себе так, ніби прийняв душ). Які-небудь побічні дії після прийому настоянки кореня женьшеню не спостерігалися.

При обговоренні одержаних результатів наших дослідів перш за все треба зупинитись на характері стимулюючої дії фенаміну. Як вже наголошувалося, стомлення телеграфіста перш за все позначається на точності роботи, а не на її швидкості. Фенамін, викликаючи збільшення швидкості роботи, не тільки не «знімав» основного прояву втоми телеграфіста (погіршення точності роботи), а ще більше його посилював. Таким чином в умовах проведених вченими дослідів, при даному виді виконуваної роботи, не можна вважати доцільним застосування фенаміну як стимулятора. Але необхідно врахувати і те, що дані досліди проводилися з достатньо тренованими кваліфікованими телеграфістами. При вивченні впливу фенаміну на спортсменів-лижників С.М. Вишняков та М.Д. Корхін (1948) встановили, що прийом фенаміну нерідко викликає погіршення результатів добре тренованих спортсменів. Мабуть, у людей, достатньо тренованих, прийом стимулятора типу фенаміну може викликати зворотний ефект, оскільки «у кіркової клітини є межа працездатності, за якою, попереджаючи її надмірне функціональне витрачення, настає гальмування». Втім, без спеціальних дослідів, звичайно, не можна, стверджувати, що в інших умовах, наприклад, при дуже сильній перевтомі, результати не будуть іншими. Можливо, в таких умовах фенамін міг би поліпшити і якість роботи, що не раз спостерігалося в дослідженнях інших авторів.

Досліди з сумішшю 0, 02 г фенаміну з 0, 002 г прозерину підтвердили дані вже цитованої роботи І.І. Брехмана про доцільність створення такого комбінованого препарату, оскільки ця суміш володіє сильнішою стимулюючою дією, ніж фенамін.

Результати дослідів з настоянкою лимоннику повністю підтвердили відомості про стимулюючу дію цього стародавнього засобу китайської народної медицини і показали, що серед стимуляторів лимонник займає одне з перших місць. Незручності настоянки на 70 процентному спирті (необхідно враховувати її характерний гіркий смак і дратівливу дію на слизові оболоки) вимагають пошуків більш раціональної лікарської форми.

Досліди з настоянкою кореня женьшеню показали, що навіть після консервації він має стимулюючу дію, і не поступається дії інших більш відомих нам стимуляторів.

Чоловіки, (учні-радисти) у віці 20 років, одночасно одержували один препарат; на кожному, у різний час були випробувані всі препарати. Випробування проводилися в однакових умовах праці, побуту і харчування, в спеціально закріпленому за учбовою групою класі, причому кожен випробовуваний знаходився на своєму звичайному місці. Починався дослід під час сьомої години занять (у 16 год.) і закінчувалася в години обов'язкової самостійної підготовки, під час якої група під керівництвом викладача готувалася до наступного дня занять. Робота полягала в коригуванні з дотриманням заданих умов певного набору букв таблиці Анфімова.

Випробовуваному пропонувалося якомога швидше і точніше протягом п'яти хвилин виконати наступне завдання: одну букву викреслювати скрізь, іншу — за винятком випадків, коли після неї стоїть певна буква. Наприклад, викреслювати «А» і «И», але не викреслювати «И», якщо після неї йде «Е». Після виконання першого завдання випробуваний приймав препарат або в пігулках, облитих желатином, або в желатинових капсулах (препарати Ф.Т. Запотилько). У контрольних дослідах давали 0, 5 г порошку глюкози в желатинових капсулах.

Такі лікарські форми були нами вибрані для того, щоб випробовувані не відчували ні смаку, ні запаху препаратів. Через півтори і 3 години після прийому випробовувані виконували аналогічні завдання, причому у всіх дослідах порядок варіантів залишався постійним.

При перевірці правильності виконання завдання враховувалася швидкість роботи (по кількості знаків в прокоректованому тексті) і її точність, тобто відсоток помилок (відношення невірно викреслених букв до загальної кількості букв, що підлягають або не підлягають викреслюванню, згідно умовам завдання). При цьому початкові дані (першого завдання) приймалися за 100%, і по відношенню до них обчислювалися у відсотках зміни як швидкості, так і точності роботи через 1, 5 і 3 год. після прийому. Були досліджені препарати, одержані з насіння лимонника Д.А. Баландіним (Далекосхідний філіал ім. В.Л. Комарова АН СРСР), і препарати, одержані з насіння лимонника Ф.Т. Запотилько (Токсикологічна лабораторія Тихоокеанського флоту).

Дозування препаратів було розраховане з передбачуваного змісту їх в 3, 0 г насіння лимоннику для препаратів Д. А. Баландіна і 2, 0 г насіння для препаратів Ф.Т. Запотилько (згідно з даними вказаних авторів). З отриманих результатів видно, що прийом препаратів лимонника впливав в основному, на якість роботи, до того ж усі препарати, застосовані в дозуванні, проявляли сильнішу дію, ніж відповідна (для препаратів Ф.Т. Запотилько) доза порошку насіння лимонника.

Найбільш сильний вплив на якість роботи зробив препарат схізандрин, під впливом якого відсоток помилок знижувався через 1, 5 год. до 86% (при 198%) в контролі, тобто на 111%) і до 95% через 3 год. (при 228%) в контролі, тобто на 133%).

У зв'язку з цим особливий інтерес представляють вже цитовані вище хімічні дослідження Н.К. Кочєткова зі співробітниками, що встановили наявність в насінні лимоннику, окрім схізандрину ще ряду речовин, серед яких деякі також можуть бути фармакологічно-активними.

Таким чином, при зіставленні стимулюючого дії настоянки кореня женьшеню, настоянки лимоннику, фенаміну і його суміші з прозерином з'ясувалося, що настоянка лимоннику по силі стимулюючої дії мало поступається вказаним синтетичним стимуляторам і настоянці кореня

женьшеню, також викликає при одноразовому прийомі підвищення працездатності [77].

Наявність стимулюючої дії при прийомі незначних доз препаратів лимоннику, за відсутності у них яких-небудь дратівливих властивостей, говорить на користь уявлення про резорбтивну дію лимонника.

Стимулюючу дію лимоннику, мабуть, обумовлено комплексом тих фізіологічно активних речовин, що містяться в ньому. Сильна стимулююча дія малих доз препарату — схізандрину, що представляє собою індивідуальну кристалічну речовину, дає підстави припускати, що схизандрин є одним з головних носіїв стимулюючої дії лимонника.

Одержані дані вимагали подальшого вивчення стимулюючої дії схізандрину при інших видах роботи, тому і були зроблені нові дослідження.

При пошуках нових стимуляторів важко сподіватися на отримання «універсального стимулятора», що підсилює всі види роботи. Різноманітність видів діяльності людини і мета, яку необхідно досягти шляхом застосування стимулятора, вимагають диференційованого підходу до його вибору. Необхідно, щоб перед рекомендацією до практичного застосування стимулятор був випробуваний на різних тестах, при різних видах роботи. В ньому випадку рекомендація до застосування стимулятора буде найбільш обґрунтованою, будуть точнішими відомості щодо свідчення для застосування його при тих або інших видах і умовах праці.

Виходячи з вказаних вище положень, Л.А. Лєбєдєв, 1955 провів дослідження по вивченню стимулюючого впливу схізандрину на роботу радіотелеграфістів що вимагає напруги, уваги і тонкої координації рухів. Досліди проводилися на 23 чоловіках у віці 21—22 років, що знаходилися в однакових умовах праці, побуту і харчування. До початку досліду випробовувані займалися 8 год. плановими заняттями (протягом останніх 4 год. прийомом радіограм на слух). Дослід починався в 17 год. ЗО хв. і закінчувався в 20 годину, проводився завжди в одному і тому ж приміщенні. Випробовуваним пропонувалося сприйняти на слух складний змішаний

груповий текст із швидкістю 60 знаків в хвилину (також протягом п'яти хвилин).

Після виконання вказаного завдання випробовуваному давався порошок невідомого йому складу. Через 45, 90 і 135 хв. (тобто з інтервалом в одну академічну годину) випробовувані повторно сприймали на слух аналогічний текст. Кількість помилок при першому прийомі на слух приймалася за 100% і по відношенню до нього обчислювалася зміна кількості помилок через вказані інтервали часу. Всього було проведено 103 досліди.

Для вивчення стимулюючої дії схізандрину і порівняння його з ефектом добре дослідженого стимулятора фенаміну, що служив ніби еталоном стимулюючого впливу на організм, були застосовані наступні препарати, які піддослідні одержували в порошках (0, 5 г глюкози — контрольні досліди; 0, 02 г фенаміну; 0, 005 г схізандріну +0, 5 г глюкози; 0, 01 г схізандріну + 0, 5 г глюкози; 0, 02 г схізандріну +0, 5 г глюкози).

В даному випадку стимулююча дія схізандрину проявилася в підвищенні точності роботи радіотелеграфістів, тому знижувалося зростання кількості помилок, що звичайно виникає у них при втомі. Всім випробовуваним були видані картки, на яких пропонувалося дати відповідь про дію прийнятого препарату. Вельми характерними є записи випробовуваних, що застосовували фенамін. Один з піддослідних, наприклад пише: «... настрій став бадьорим, веселим хочеться співати, танцювати. У класі сидіти набридло» (під час проходження досліду — три академічні години - випробовувані не виходили з класу, їм було заборонено палити). Випробовуваний пише: «... настрій такий — хоч одружуйся». Також вельми характерні суб'єктивні відчуття одного з в випробовуваних: через 90 хв. після прийому фенаміну, виконавши завдання по нанизуванню голок на нитку (причому виконавши її значно краще, ніж до прийому препарату), він почав сприймати на слух контрольний текст. Через хвилину після початку прийому він зірвав з себе навушники і заявив, «в голові якась нісенітниця», знаки чую добре, а вловити сенсу не можу. У голову лізуть абсолютно сторонні думки».

Він був сильно збуджений. Таким чином, майже всі піддослідні, що одержали фенамін, відзначали сильне збудження.

Випробовувані, які приймали схізандрин заявили, що препарат так не діє. Два піддослідні (один прийняв 0, 01, інший 0, 005 г схізандріну) відзначили збудливу дію, троє (двоє прийняли схізандрін в дозі 0, 02 один — 0, 01 г) заявили, що голова стала тяжча.

З тих, випробуваних, що приймали глюкозу, троє відзначали збудливу, двоє — пригнічуючу, інші — відсутність будь-якої дії.

Таким чином, суб'єктивні відчуття тих, хто приймав глюкозу і схізандрин були майже однакові, з чого можна зробити висновок, що схізандрін не дає суб'єктивного відчуття збудження.

При оцінці результатів дослідів необхідно перш за все відзначити сильний стимулюючий вплив схізандрину в дозі 0, 01 г, же через 45 і 90 хв. після прийому проявлялось навіть значно сильніше, ніж дія фенаміну. Стимулююча дія рівних доз схізандрину і фенаміну виявилась майже однаковою. У дозі 0, 005 г схізандрин через 45 і 90 хв. не надавав ніякої стимулюючої дії на роботу радиста, проте через 135 хв. після прийому ця дія проявилася виразно. Оскільки попередні дослідження підтвердили припущення, що схізандрин є одним з визначників дії лимоннику як стимулятора, були проведені також досліди за порівняльною оцінкою стимулюючої дії схізандрину при кросі на 3000 м [49]. У роботі Ю.П. Астаніна, М.Я. Міхельсона та Я.А. Зголінокого (1943) спостерігалось зниження результатів бігу на 100 м при одночасній сильній стимулюючій дії лимоннику в бігу на 1000 м [71]. При проведенні вказаних дослідів були застосовані наступні препарати: 0, 5 г глюкози (контрольні досліди); 0, 02 г фенаміну; 0, 005, 0, 01 і 0, 02 г схізандрину. Схізандрин випробовувані одержували в порошках в суміші з 0, 5 г глюкози.

У кросі брали участь чоловіки у віці 20 років, що знаходяться в однакових умовах праці, побуту і харчування.

О 10: 15 ранку (через 2 год. 30 хв. після сніданку) 140 людей прийняли порошки невідомого їм складу. Через 45 хв., об 11 год. був даний старт кросу на 3000 м. На пробіг цієї дистанції було потрібно в середньому 12-16 хв., враховувався індивідуальний час кожного учасника. Одинадцять чоловік зійшли з дистанції, тому їх час до результатів дослідів не увійшов. Середній час кожної групи (при розділенні випробовуваних на групи залежно від прийнятого препарату) не дав ясного уявлення про вплив стимуляторів на результати перегонів. Найменший час був у групи, що прийняла 0, 01 г схізандрину. Проте різниця була невелика, і надавати їй значення не можна було. При розділенні учасників згідно результатам бігу на груп»: «кращі» результати (до 14 хв.) і «гірші» (більше 14 хв.) дію стимуляторів стало видно виразно.

Результати спостережень підтверджують наявність стимулюючої дії схізандрину в його оптимальній дозі — 0, 01 г, після прийому якої середній ефективний час опинився на 1 хв. 42 сек. меншим, ніж в контрольних дослідах, що для кросу в 3000 м є істотним покращенням.

Таким чином, можна зробити висновок, що лимонник є гарним стимулюючим засобом: прискорює збудливість нервової системи, значно підвищує розумову і фізичну працездатність, знижує сонливість, додає бадьорості, викликає життєрадісний настрій і значно підвищує чутливість периферичного і центрального зору. Все це має практичне значення для ряду важливих професій, особливо для льотчиків, танкістів, радистів, телеграфістів, шоферів, залізничників, моряків і т.д.

Швидкість і порівняльна тривалість стимулюючої дії лимоннику, простота його застосування, відсутність побічних ефектів і кумуляції, а також особливих протипоказань до застосування, роблять лимонник вельми цінним стимулятором в тих випадках коли необхідно зосередити всі сили організму на виконання екстрених і невідкладних робіт в напруженій і складній обстановці.

Тому можна підсумувати, що найбільш ефективними препаратами62

лимоннику вважають схізандрин, спиртову настоянку з ягід, порошок, а також пігулки з насіння. Краща стимулююча і тонізуюча доза лимоннику — 1-1, 5 г, насіння або 30-40 крапель спиртової настоянки. Препарати лимонника рекомендують приймати через півгодини або годину після їжі.

Розділ V. Використання результатів дипломної роботи при викладанні біології в загальноосвітніх навчальних закладах.