Висновки. 1. Політика радянського уряду в Україні спрямована на утвердження більшовицького режиму.

1. Політика радянського уряду в Україні спрямована на утвердження більшовицького режиму.

2. Економічною політикою більшовиків був «воєнний комунізм», що призвів до розриву економічних зв'язків між містом і селом, посилення централізму, втрати приватної ініціативи, до занепаду господарської діяльності в Україні та соціальної напруги.

3. Майже вся Україна була охоплена антибільшовицьким повстанським рухом, найбільшу активність серед якого виявляло селянство.

4. Усі небільшовицькі комуністичні партії України повірили обіцянкам більшовицьких лідерів і були змушені саморозпуститися. Форсовано формувалася однопартійна система.

3. Радянсько-польська війна та Україна

Варшавська угода (21 квітня 1920 р.)

С. Петлюра вів переговори з Польщею про створення спільного антибільшовицького фронту в Україні. У квітні 1920 р. було підписано три таємні конвенції (угоди) - політичну, торговельно-економічну, військову, відомі під загальною назвою Варшавська угода.

Причини підписання Варшавської угоди

1. Польша намагалася відновити свою державу «від моря і до моря».

2. Перехід УГА на бік А. Денікіна значно ослабив українське військо, їй потрібні були хоча б тимчасові союзники.

3. Продовження боротьби за відновлення в Україні влади: УНР вимагало значних запасів зброї, боєприпасів.

4. Союз з Польщею відкривав для України перспективи співпраці з Антантою.

Зміст Варшавської угоди

• Польська держава визнавала право УНР на незалежне існування.

• Директорія і головний отаман С. Петлюра визнавалися верховною (найвищою) владою в Україні.

• Польща одержувала території Східної Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини.

• Польський уряд зобов'язувався не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України.

• Українському населенню в Польщі, як і польському в Україні, гарантувалися національно-культурні права.

24 квітня 1920 р. Між Польщею й УНР було підписано військову конвенцію, яка стала складником Варшавської угоди й передбачала спільні дії проти більшовицьких військ в Україні:

а) збройні сили Петлюри підпорядковувалися польському командуванню;

б) УНР давала згоду на підпорядкування залізниць польському управлінню і на спільну валюту;

в) Польща зобов'язувалася забезпечити петлюрівців озброєнням та боєприпасами, а УНР польські формування на території України - продовольством і фуражем;

г) УНР і Польща зобов'язувалися вести спільні дії проти Росії і радянської України.

Недоліки Варшавської угоди

1. УНР опинилася в залежному від Польщі становищі.

2. Суперечила договору між УНР і ЗУНР про Злуку.

3. Створила умови для скасування ЗУНР

У межах Польщі залишалися українські землі: Східна Галичина, Західна Волинь, частина Полісся, а також Холмщина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина.

Наступ польсько-українських військ

25 квітня 1920 р. Польща вторглася в Україну

Разом з польськими військами наступала армія УНР.

Усього наступало: 1) три польські армії (40 тис. вояків); 2) українська армія (15 тис. українських воїнів): дві дивізії під командуванням полковників Удовиченка та Безручка; 5-тисячна військова група на чолі з Ю. Тютюнником, яка на початку травня 1920 р. повернулася з зимового походу.

Об'єднаним польсько-українським військам протистояли радянські частини Західного (Білорусія) та Південно-Західного (Україна) фронтів.

Фронт було прорвано польсько-українськими військами, радянські війська відступали в напрямку Києва. 6 травня 1920 р. Польська армія та частини УНР вступили до Києва.

Наступ польсько-українських військ було зупинено на лінії Вишгород-Бровари-Бориспіль.

9 травня 1920 р. Польська армія та частини УНР форсували Дніпро.

Проте на одеському напрямку війська Польщі і С. Петлюри не змогли вийти до Чорного моря, а були зупинені на лінії Ямпіль-Гайсин-Липоведь-Біла Церква.

5 червня 1920 р. Радянські війська прорвали фронт і вийшли в тили польської армії.

12 червня 1920 р. Поляки залишили Київ, щоб попередити загрозу оточення.

Сподівання С. Петлюри на антибільшовицьке повстання українського селянства не виправдалося, бо селянство не хотіло підтримувати нових окупантів.

Війська Західного фронту під командуванням М. Тухачевського розпочали розвивати наступ на Варшаву.

Війська Південно-Західного фронту під командуванням О.Єгорова повели наступ на Львів.

Причини поразки Польщі та військ УНР

1. Українське населення вороже ставилося до польської окупаційної влади.

2. Негативну реакцію у населення викликали грабежі, репресії, єврейські погроми, що їх чинили польські інтервенти.

3. Розгортався партизанський та підпільний рухи проти польської окупації.

4. У боротьбі проти Польщі народні маси підтримували контрнаступ Червоної армії.

Польський режим і ставлення до нього населення

По мірі просування польського та українського військ здійснювалися реквізиції та побори на користь польської влади. Українське населення розглядало поляків як «панів», що хочуть в Україні встановити свою владу.

1. Поляки створювали на території України свій адміністративний апарат з польської шляхти.

2. Відновлювали поміщицьку владу на землю.

3. Були спроби повернути поміщикам землю і маєтки.

4. Здійснювали репресії щодо українського населення.

5. Вивозили до Польщі промислове устаткування, товари, сировину тощо.

Усе це спричинило селянські повстання і дію в тилу польських військ підпільних організацій.

Подальший перебіг війни та її підсумки

14 травня 1920 р. Контрнаступ радянських військ силами Західного фронту у Білорусії. Поляки підтягнули резерви, перекинули частини сил з України і зуміли виправдати становище.

26 травня 1920 р. Наступ радянських військ на Південно-Західному фронті (командувач О. Єгоров).

Червона армія зайняла Житомир, Київ (12 червня 1920 р.), Новоград-Волинський (27 червня 1920 p.), Рівне (4 липня 1920p.).

Противник був змушений залишити Вінницю, Жмеринку, Кам'янець-Подільський. Бойові дії перенесено на територію Західної України.

4 липня 1920 p. Наступ радянських військ на Західному фронті (під командуванням М. Тухачевського). Радянські-війська визволили Білорусію.

Кінець липня 1920 р. Радянські війська вступили на територію Польщі. Але вони відірвалися від баз постачання і були знесилені втратами. Втрутилася Антанта, яка надала Польщі допомогу, а радянському уряду рекомендовано розмежуватися з Польщею по так званій лінії Керзона.