Ринкова інфраструктура, її елементи і загальна характеристика.

Ринкова інфраструктура – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які опосередковують, прискорюють і полегшують укладання і виконання ринкових угод.

Біржа (в перекладі „шкіряний гаманець”) – це постійно діючий регульований ринок. Це торгівельний посередник між покупцем і продавцем, який виступає у формі об’єднання фізичних і юридичних осіб, які розробляють правила, що сприяють проведенню торгівельних операцій. З організаційно-правової точки зору, біржі є акціонерними товариствами закритого типу.

Торгівля на біржі здійснюється за допомогою посередників. Такими посередниками є брокери, дилери, маклери.

Розрізняють такі види біржі:

§ товарна – це оптовий товарний ринок, для якого характерні: котирування (формування цін на основі співвідношень попиту і пропозиції), торгівля товарами за стандартами і зразками, регулярність торгів на основі певних правил, свобода вибору контрагента за угодою;

§ фондова – це організований певним чином, постійно або регулярно діючий ринок цінних паперів. Він забезпечує мобілізацію грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку і фінансування державних програм;

§ валютна – біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами;

§ біржа праці – державна структура, яка опосередковує стосунки між роботодавцями і найманими працівниками;

§ фрахтова – постійно діючий ринок, на якому укладаються угоди щодо фрахтування та від фрахтування суден;

§ універсальна – біржа, яка здійснює операції не тільки з широким асортиментом товарів, а й з валютою, цінними паперами і фрахтовими контрактами.

До елементів ринкової інфраструктури на лежить також банківська система. Це сукупність банківських і небанківських фінансово-кредитних установ у їх взаємозв’язку.

Банки – фінансово-кредитні установи, що обслуговують рух грошей і капіталів.

В Україні банківська система є дворівневою і об’єднує сукупність комерційних банків і центральний банк.

Комерційні банки – це комерційні фінансово-кредитні установи, метою діяльності яких є отримання прибутку. Вони виконують пасивні та активні операції. Пасивні операції – це операції по залученню тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб. Активні операції – це операції щодо розміщення коштів комерційних банків, тобто надання кредитів.

Комерційні банки обслуговують фізичні особи та підприємства, вони зберігають цінні папери, та інші цінності клієнтів, відкривають заощаджувальні рахунки тощо.

Центральний банк (ЦБ) є «банком банків» і його діяльність не пов’язана з отриманням прибутку. Він не має жодних стосунків із фізичними особами чи підприємствами, але працює із державними установами та комерційними банками.

Особливі функції ЦБ:

- емісія грошей;

- контроль за пропозицією грошей.

ЦБ регулює і контролює діяльність комерційних банків через видачу інструкцій. Він здійснює операції на ринку цінних паперів, а також зберігає обов’язкові резерви комерційних банків, валютні резерви держави і проводить відповідні розрахунки держави, регулює норму облікової ставки тощо.