Визначення цін з орієнтацією на витрати

Даний спосіб широко розповсюджений у зв’язку з тим, що він досить нескладний для підприємств. Визначається вартість виготовлення, закупівель матеріалів для виробництва, додаються всі інші витрати й певна величина прибутку. У результаті обчислень виходить ціна товару.

Суть витратного підходу полягає в тому, що величина ціни товару стає в безпосередню залежність від витрат виробництва й обіги, що представляє витрати, витрати в грошовій формі на виробництво й реалізацію одиниці товару.

Особливість витратного підходу, складається в необхідності встановлення виду витрат, на підставі яких визначається ціна. Найчастіше використовуються середні витрати, які розраховуються на одиницю товару із усієї кількості (партії) вироблених і продаваних товарів. Однак можуть бути застосовані й граничні витрати, під якими розуміється приріст загальних витрат, обумовлений збільшенням виробництва й продажі на одну одиницю. Звичайно граничні витрати нижче середніх. Широко поширене визначення витрат на основі калькуляції, тобто бухгалтерського розрахунку витрат (витрат) по їхніх окремих елементах.

При зміні в часі рівня витрат, обумовленому, по-перше, удосконалюванням технологій, що ведуть до зниження витрат, і, по-друге, інфляцією витрат, що приводить до їхнього росту, істотний вплив на величину витрат робить фактор часу. У цьому випадку оперують такою категорією, як сучасна вартість, що представляє собою суму, яку необхідно було б вкласти, затратити сьогодні, щоб одержати зазначену виплату до певного моменту в майбутньому.

Для визначення сучасної вартості або ціни капітального активу (машини, устаткування, будинків) необхідно враховувати принесений ним річний дохід у вигляді одержуваної орендної плати або збільшення випуску продукції завдяки його використанню, за винятком витрат на технічне втримування й поточний ремонт і інші витрати, пов’язані з володінням активом. Ця складова ціни додається до витрат на створення активу, що входить у ціну. Одночасно при встановленні сучасної вартості капітальних активів доводиться здійснювати дісконтирування витрат, тобто приведення їх у часі.

Витратний механізм ціноутворення будується з урахуванням тієї обставини, що виробник і продавець товару повинні, продаючи товар за певною ціною, не тільки відшкодовувати витрати, але й одержувати додатково дохід у вигляді прибутку. Відповідно формула ціни, обумовленої на основі витратного підходу, має такий вигляд:

P = AC + R,

де AC - середні витрати виробництва й обігу одиниці товару;

R - прибуток, одержуваний виробниками (продавцями) за рахунок виробництва
й продажу одиниці товару.

Витратний механізм ціноутворення найбільше відповідає централізовано керованій економіці й призначуваним цінам. Разом з тим елементи витратного підходу в явній формі властиві й ринкової економіки, є частиною ринкового механізму.

При призначенні державних цін на товари й послуги, виходячи з витратного підходу, наведена вище формула ціни з’являється у вигляді:

P=AC+R H,

де H - надбавка до ціни або знижка із ціни, обчисленої по витратному способі.

Надбавки до цін являють собою найчастіше акцизний збір або інші види податків А знижки із ціни - це державні дотації, що дозволяють продавати товар за ціною нижче ціни виробництва.

При призначенні ціни державними органами сукупні витрати, тобто собівартість одиниці товару, обчислюють у масштабі не одного підприємства, а цілої галузі або всього господарства країни, тобто це середні витрати на виробництво й обіг одиниці товару по великій групі підприємств, що провадять і реалізують даний товар. Величина прибутку встановлюється на нормативній основі при відносно помірній нормі прибутку, на рівні приблизно 20-30%. Надбавки до ціни або знижки із ціни залежать від виду товарів і послуг.

Якщо держава не зацікавлена в розширенні продажу й споживання товарів, самі товари не є соціально значимими, тобто предметами першої необхідності, а є скоріше предметами розкоші, задовольняють шкідливі потреби, то на них уводиться державна цінова надбавка у вигляді акцизного збору або інших видів податків і зборів на користь державного бюджету. Такі надбавки вводяться до цін на алкогольні напої, тютюнові вироби, коштовності.

Якщо ж виявляється, що витратна ціна на товари першої необхідності стає соціально недоступною для ряду споживачів, то державні органи забезпечують знижки із ціни за допомогою грошових дотацій з державного або місцевого бюджетів. У цьому випадку товар продається споживачеві за ціною нижче витратної (рівній сумі собівартості й прибутку) на величину H, але виробники при цьому не несуть втрат, тому що відсутню частину ціни товару оплачує бюджет і тим самим виробник реалізує товар за витратною ціною.