Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розв’язання типового прикладу
1. Спочатку слід визначити нормоване значення коефіцієнта природної освітленості (КПО), еN, залежно від характеру виконуваної роботи, типу підприємства або споруди, функціонального призначення приміщення, а також району розташування будинку чи споруди за формулою: еN = ен . mN, (1) де ен – нормоване значення КПО, приймається з даних, наведених у таблиці 1 (з урахуванням додатку И і вимог п.п.4.5 та 4.6) або таблиці 2 (з урахуванням додатку К і вимог п.п.4.22 та 4.23) [1]; mN – коефіцієнт світлового клімату та N – номер групи забезпеченості природним світлом приймаються з даних, наведених у таблиці 4 [1]. Отримані за формулою (1) значення слід округлити до десятих долей.
2. Достатність природної освітленості у приміщенні, відповідно до вибраного нормованого значення КПО, ен, зумовлена площею світлових прорізів. , Попередній розрахунок площі світлових прорізів здійснюється відповідно до рекомендацій додатку Л на стор. 62 [1]: а) при боковому освітленні приміщень за формулою:
; (1)
б) при верхньому освітленні за формулою:
(2) де Sв – площа світлових прорізів (в світлі) при боковому освітленні; Sп – площа підлоги приміщення; ен – нормоване значення КПО; Кз– коефіцієнт запасу, який приймається з даних, наведених у табл. 3 [1]; η в – світлова характеристика вікон, яка визначається з даних, наведених у табл. Л.1 [1]; 0 – загальний коефіцієнт світлопроникнення, який визначається за формулою:
0 = 1 2 3 4 5 , (3) де 1 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу, який визначається з даних, наведених у табл. Л.3 [1]; 2 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в рамах світлопрорізу, який визначається з даних, наведених у табл. Л.3 [1]; 3 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в несучих конструкціях і визначається з даних, наведених у табл. Л.3 [1]; 4 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях і визначається з даних, наведених у табл. Л.4 [1]; 5 – коефіцієнт, який враховує втрати світла у захисній сітці, що встановлюється під ліхтарями, приймається рівним 0, 9; r1 – коефіцієнт, який враховує підвищення КПО при боковому освітленні завдяки світлу, що відбивається від поверхонь приміщення та підстилаючого шару, прилеглого до будинку, приймається з даних, наведених у табл. Л.5[1]; Кбуд – коефіцієнт, який враховує затінювання вікон протилежними будинками і визначається з даних, наведених у табл. Л.2 [1] (у цій роботі приймаємо Кбуд =1, як для окремо розміщеної будівлі); Sл – площа світлових прорізів (в світлі) при верхньому освітленні; η л – світлова характеристика ліхтаря або світлового прорізу в площині покриття, яка визначається з даних, наведених у табл. Л.6 і Л.7 [1]; r2 – коефіцієнт, який враховує підвищення КПО при верхньому освітленні завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь приміщення і приймається з даних, наведених у табл. Л.8 [1]; Kл – коефіцієнт, який враховує тип ліхтаря і визначається з даних, наведених у табл. Л.9 [1]. 3. Розрахунок коефіцієнту природного освітлення (КПО) у приміщенні по вибраних світлових прорізах слід виконувати: а) при боковому освітленні за формулою:
; (4)
б) при верхньому освітленні за формулою:
; (5)
в) при верхньому і боковому освітленні за формулою:
, (6) де ε б– геометричний КПО в розрахунковій точці при боковому освітленні, який враховує пряме світло неба та визначається за графіками І і ІІ (рис. Л.1 і Л.2) [1] (у цій роботі розрахунок ε б слід виконувати за даними варіанту з табл.3); q – коефіцієнт, який враховує нерівномірну яскравість хмарного неба МКО та визначається з даних, наведених у табл. Л.10 [1]; ε буд – геометричний КПО в розрахунковій точці при бічному освітленні, який враховує світло, відбите від протилежних будинків, та визначається за графіками І і ІІ(рис. Л.1 і Л.2) [1]; R – коефіцієнт, який враховує відносну яскравість протилежного будинку і приймається з даних, наведених у табл. Л.11 [1]; ε в – геометричний КПО в розрахунковій точці при верхньому освітленні, який визначається за графіками ІІ і ІІІ (рис. Л.2 і Л.3) [1] (у цій роботі розрахунок ε B слід виконувати за даними варіанту з табл.3); ε ср – середнє значення геометричного КПО при верхньому освітленні на лінії перетину умовної робочої поверхні і площини характерного вертикального розрізу приміщення, яке визначається із співвідношення:
, (7)
де N – кількість розрахункових точок; – геометричний КПО в розрахункових точках (у цій роботі розрахунок ε ср слід виконувати для однієї умовної точки). Середнє значення КПО есер при верхньому або верхньому і боковому освітленні визначається за формулою:
, (8)
де N – кількість точок, в яких визначається КПО; е1, е2, е3, … еN – значення КПО при верхньому або при верхньому та боковому освітленні в точках характерного розрізу приміщення, яке визначається за формулами (7) і (8) (у цій роботі розрахунок еср слід виконувати для однієї умовної точки). Розрахункові значення КПО ер, які визначені за формулами (4), (5), (6), (7), (8), слід округлювати до десятих часток. Припускається відхилення розрахункового значення КПО ер від нормованого КПО ен на ±10%. Геометричний коефіцієнт природної освітленості ε б або ε в визначається за допомогою графіків І, ІІ, ІІІ (рис. Л.1, Л.2, Л.3) [1] (у цій роботі розрахунок ε б слід виконувати за даними варіанту з табл.3). Геометричний коефіцієнт природної освітленості, який враховує пряме світло від неба, в якій-небудь точці приміщення при боковому освітленні, визначається за допомогою графіків І, ІІ (рис. Л.1, Л.2) [1] (у цій роботі розрахунок ε σ слід виконувати за даними варіанту з табл.3) та за формулою: ,
де n1 – кількість променів за графіком І, які проходять від неба крізь світлові прорізи в розрахункову точку на поперечному розрізі приміщення (рис. Л.4) [1] (у цій роботі кількість променів n1 прийняти за даними варіанту з табл.3); n2 – кількість променів за графіком ІІ, які проходять від неба крізь світлові прорізи в розрахункову точку на плані приміщення (рис. Л.5) [1] (у цій роботі кількість променів n2 прийняти за даними варіанту з табл.3). Примітка: Обчислення геометричного коефіцієнту природної освітленості, який враховує пряме світло неба, в деякій точці приміщення при двохсторонньому боковому освітленні виконується аналогічно. Геометричний коефіцієнт природної освітленості, який враховує пряме світло відбите від протилежного будинку ε буд при боковому неба, в якій-небудь точці приміщення при боковому освітленні, визначається за допомогою графіків І, ІІ (рис. Л.5, Л.6) [1] (у цій роботі розрахунок ε буд слід виконувати за даними варіанту з табл.3) та за формулою: ,
де n1’ – кількість променів за графіком І, які проходять від протилежного будинку крізь світловий проріз в розрахункову точку на поперечному розрізі приміщення (рис. Л.6) [1] (у цій роботі кількість променів n1’ прийняти за даними варіанту з табл.3); n2’ – кількість променів за графіком ІІ, які проходять від неба крізь світловий проріз в розрахункову точку на плані приміщення (рис. Л.5) [1] (у цій роботі кількість променів n2’ прийняти за даними варіанту з табл.3). Геометричний коефіцієнт природної освітленості, який враховує пряме світло неба, в деякій точці приміщення при верхньому освітленні визначається за формулою:
,
де n3 – кількість променів за графіком ІІІ [1], які проходять від неба крізь світлові прорізи в розрахункову точку на поперечному розрізі приміщення (кількість променів n3 прийняти за даними варіанту з табл.3). n2в – кількість променів за графіком ІІ [1], які проходять від неба крізь світлові прорізи в розрахункову точку на поздовжньому розрізі приміщення (кількість променів n2в прийняти за даними варіанту з табл.3). Варіанти даних до задачі наведені в таблиці 3.
|