Розрахунок штучного освітлення

Проводиться за методом визначення потрібного загального світлового потоку для освітлення певної площі поверхні приміщення:

_,

де E_N – нормоване значення штучної освітленості, лк, (приймається з даних табл.1, 2 [1] залежно від характеру виконуваної роботи);

S – площа приміщення, м²;

K_зап – коефіцієнт запасу (приймається: K_зап =2 – для ламп розжарювання; K_зап =1, 5 – для газорозрядних ламп);

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлювання

(приймається Z=1, 5);

η – коефіцієнт використання світильника, зазвичай η =0, 5-0, 6 (приймається залежно від фону пофарбованого приміщення та його індексу – і).

Індекс приміщення визначається за формулою:

,

де h_підв = С - h_cв- h_р.п.(висота підвісу світильника по відношенню до освітлюваної робочої поверхні, яка визначається висотою приміщення – С, відстанню підвісу світильника по відношенню до стелі - h_cв та висотою умовної робочої поверхні - h_р.п. по відношенню до підлоги).

Необхідна кількість світильників розраховується за формулою:

_,

де F_потр – потрібний загальний світловий потік, лм;

F₁ – світловий потік, створюваний одним світильником, лм (приймається з табл.. 5.6; 5, 7 [3]).

Таблиця 3