Нормування шуму

Нормування і контроль шуму здійснюється відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» и ГОСТ 12.1.003—83.

Характеристикою постійного шуму на робочих місцях є рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах з середньогеометричними частотами 31, 5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000 та 8000 Гц.

При нормуванні шуму використовують два методи:

· нормування по граничному спектру шуму;

· нормування рівня звуку.

У першому випадку нормуються рівні звукового тиску в дев'яти октавних смугах частот з середніми геометричним частотами 31, 5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц залежно від виду трудової діяльності. (Октавою називається смуга частот (f₁...f₂), для якої виконується співвідношення f₂/f₁=2; середня геометрична частота ). Сукупність дев'яти нормативних рівнів звукового тиску називається граничним спектром (ГС). Кожен із спектрів має індекс, наприклад ГС - 80, де цифра 80 - нормативний рівень звукового тиску в октавній смузі частот з f_с.г. = 1000 Гц.

Другий метод нормування загального рівня шуму, зміряного за шкалою “А” і іменованого рівнем звуку залежно від виду трудової діяльності, використовується для орієнтовної оцінки постійного і непостійного шуму.

Рівень шуму, що створюється устаткуванням на робочих місцях, не повинен перевищувати значень, приведених в санітарних нормах.

Допускається як характеристику постійного широкосмугового шуму на робочих місцях при орієнтовній оцінці приймати рівень звуку (дБА), зміряний на часовій характеристиці «повільно» шумоміра по ГОСТ 17187—85.

Характеристикою непостійного шуму на робочих місцях є інтегральний параметр - еквівалентний (по енергії) рівень звуку (дБА), який обчислюється за формулою

, (10)

де Т — час дії шуму, ч; — поточне значення середньоквадратичного звукового тиску з урахуванням корекції «А» шумоміра, що враховує спектральну чутливість людського вуха, Па; — порогове значення звукового тиску ( Па).

Допускається як характеристику непостійного шуму використовувати дозу шуму або відносну дозу шуму відповідно до «Методичних рекомендацій по дозній оцінці виробничих шумів» №2908—82.

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку і еквівалентні рівні звуку на робочих місцях слід приймати відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 (табл. 3).

Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку і еквівалентні рівні звуку слід приймати:

· для широкосмугового постійного і непостійного (окрім імпульсного) шуму - згідно табл.3;

· для тонального і імпульсного шуму - на 5 дБ менше значень, вказаних в табл.3;

· для шуму, створюваного установками кондиціонування повітря, вентиляції і повітряного опалювання - на 5 дБ менше фактичних рівнів шуму в приміщеннях, якщо останні не перевищують значень таблиці (поправка для тонального і імпульсного шуму при цьому не враховується), інакше - на 5 дБ менше значень, вказаних в табл. 3;

· для переривистого шуму, який коливається в часі, максимальний рівень звуку не повинен перевищувати 110 дБ А;

· для імпульсного шуму максимальний рівень звуку не повинен перевищувати 125 дБА₁.

Таблиця 3.

Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку і еквівалентні рівні звуку на робочих місцях у виробничих приміщеннях і на території підприємств

Для окремих видів трудової діяльності (професій) повинні зменшуватися допустимі рівні звуку при розробці галузевої регламентуючої документації з урахуванням категорії важкості і напруженості праці.

Зони з рівнем звуку або еквівалентним рівнем звуку вищі 85 дБА мають бути позначені знаками безпеки (ГОСТ 12.4.026-76). Працюючих в цих зонах забезпечують засобами індивідуального захисту (ГОСТ 12.4.051-78).

Забороняється навіть короткочасне перебування в зонах з октавними рівнями звукового тиску понад 135 дБ в будь-якій отавній смузі.