Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Характеристики іонізуючого випромінювання
Іонізуючим називаються випромінювання, які при взаємодії з середовищем приводять до утворення електричних зарядів різних знаків, тобто до його іонізації. Джерелами іонізуючого випромінювання в приладобудуванні можуть бути радіаційні дефектоскопи, товстоміри, густоміри, вологоміри, вимірювачі та сигналізатори рівня рідини, радіоізотопні термоелектричні генератори, установки рентгеноструктурного аналізу, а також високовольтні електровакуумні прилади. До іонізуючого випромінювання відноситься як корпускулярне так і електромагнітне випромінювання: - гама-випромінювання (електромагнітне фотонне випромінювання, що випромінюється при ядерних перетвореннях); - характеристичне випромінювання (фотонне випромінювання, що випромінюється при зміні енергетичного стану атома); - гальмівне випромінювання (фотонне випромінювання, що випромінюється при зміні кінетичної енергії зарядженої частинки); воно утворюється в середовищі, що оточує джерело -випромінювання, в рентгенівських трубках, в прискорювачах електронів і т.д.; - рентгенівське випромінювання (сукупність гальмівного і характеристичного випромінювання, діапазон енергій фотонів яких складає від 1 до 1000 кеВ); - корпускулярне випромінювання (випромінювання, що складається з частинок з масою спокою відмінною від нуля: альфа- і бета-частинок, протонів, нейтронів і ін.). Дія іонізуючого випромінювання характеризується наступними основними показниками: експозиційною дозою Х; поглинутою дозою Д та еквівалентною дозою Н. Для кількісної оцінки іонізуючої дії рентгенівського та - випромінювання в сухому атмосферному повітрі використовуються поняття експозиційної дози. Експозиційною дозоюХ називається відношення повного заряду іонів одного знаку, що виникають у малому об’ємі повітрі під дією випромінювання, до маси повітря в цьому об’ємі:
. (7.1)
Одиниця експозиційної дози – кулон на кілограм (Кл/кг). Позасистемна одиниця – рентген (Р); . 1 рентген – це доза, яка в 1 сухого повітря утворює іони, несучі заряд кожного знаку в 1 одиницю СГСЕ. Потужність експозиційної дози Рексп – це приріст експозиційної дози за малий проміжок часу , поділений на цей проміжок:
. (7.2)
Одиниця вимірювання: кулон на кілограм в секунду, Кл / (кг× с) або Р/с. Біологічна дія іонізуючих випромінювань на живий організм в першу чергу залежить від поглинутої енергії випромінювання. Поглинута доза випромінювання Д – це середня енергія , переда-на випромінюванням речовині в деякому елементарному об’ємі, поділена на масу речовини в цьому об’ємі: . (7.3)
Одиниця поглинутої дози – грей (Гр), рівний 1 джоулю на кілограм (Дж/кг). Позасистемна одиниця – рад: 1 рад = 0, 01 Гр. Потужність поглинутої дози – це приріст поглинутої дози за малий проміжок часу , поділений на цей проміжок:
. (7.4)
Одиниця потужності поглинутої дози – Грей в секунду (Гр/с), або рад/с.
Багаточисельні дослідження показали, що дія іонізуючого випромінювання на організм залежить не лише від поглинутої дози, але і від типу (виду) випромінювання: різні види випромінювання при однакових значеннях поглинутої дози викликають різний біологічний ефект.
Тому для оцінки радіаційної небезпеки хронічної дії випромінювання довільного складу введено поняття еквівалентної дози опромінення Н (або Декв), яка визначається як добуток поглинутої дози Д на коефіцієнт якості випромінювання Q:
. (7.5)
Одиниця еквівалентної дози – Зіверт (Зв); 1 Зв = 1 Гр Q. Позасистемна одиниця еквівалентної дози – бер (біологічний еквівалент рада): 1 бер = 1 рад Q. Отже 1 бер = 0, 01 Зв – коефіцієнт якості, що визначає залежність біологічного ефекту хронічної взаємодії випромінювання з організмом від його виду. – безрозмірна величина, що визначає ефективність даного опромінення по відношенню до рентгенівського з енергією 250 кеВ. Значення для деяких видів випромінювання при довгочасному опроміненні всього тіла приведені в табл. 7.1. Таблиця 7.1
Активність А радіоактивної речовини – це міра кількості радіоактивної речовини, яка виражається числом спонтанних ядерних перетворень в цій речовині за малий проміжок часу , поділеним на цей проміжок:
. (7.6)
Одиниця вимірювання активності є Бекерель (Бк), який дорівнює одному розпаду за секунду (1 Бк = 1 розп/с). Позасистемна одиниця активності – Кюрі, . .
Під питомою активністю радіоактивної речовини розуміють активність А, віднесену до одиниці маси або об’єму, наприклад: Кі/г, Кі/л, Бк/г, Бк/л,... В дозиметричній практиці часто порівнюють радіоактивні препарати (речовини) за їх гамма-випромінюванням. Якщо два препарати при тотожних умовах вимірювання створюють одну й ту ж потужність експозиційної дози, то говорять, що вони мають однаковий гамма-еквівалент. В якості одиниці гамма-еквіваленту використовують міліграм-еквівалент радію (мг-екв Ra).
1 мг-екв Ra – це гама-еквівалент радіоактивного препарату, гама випромінювання якого при тотожних умовах вимірювання створює таку ж потужність експозиційної дози, що й гамма-випромінювання 1 мг радію державного еталону радію при платиновому фільтрі товщиною 0, 5 мм. Звичайно приймають, що 1 мг радію при платиновому фільтрі товщиною 0, 5 мм створює потужність експозиційної дози 8, 4 Р/год на віддалі 1 см від джерела, яке вважається точковим. Експозиційну дозу випромінювання (Р) на робочому місці можна розрахувати за формулою
, (7.7)
де А – активність джерела мКі; – гамма-постійна ізотопу, яка береться із таблиць (Р·см2/год·мКі); t – час опромінення, год; R – віддаль, см.
|