Основні вимоги та правела електро безпеки при захисті від статичної електрики.

За останні роки в зв'язку з одержанням і використанням у великих кількостях речовин з вираженими діелектричними властивостями (синтетичні смоли, синтетичні волокна, спирти, гуми, пластмаси й ін.) розряди статичної електрики нерідко були і є причинами пожеж і вибухів. У ряді виробництв статична електрика перешкоджає нормальному проведенню технологічного процесу, приводить до псування продукції, зниженню продуктивності праці.

Виникнення зарядів статичної електрики відбувається при деформації, дробленні (розбризкуванні) речовин, відносному переміщенні суцільних тіл або прошарків рідких і сипучих матеріалів, що знаходяться в контакті один з одним, при русі повітря (або інших газів) по трубопроводах, а також при інтенсивному перемішуванні, кристалізації і випарі речовин. На практиці найбільшу небезпеку від електризації представляють процеси зливу з цистерн і інших ємностей і наливу в них нафтопродуктів, пневмотранспортування і сушіння пилоподібних матеріалів, виготовлення й експлуатація полімерних матеріалів і виробів на їхній основі.

Можливість нагромадження небезпечних електростатичних зарядів визначається як інтенсивністю виникнення (генерацією), так і умовами стікання (розсіювання) зарядів.

Найбільш небезпечним проявом статичної електрики в промисловості є іскрові розряди, енергія яких може перевищувати мінімальну енергію запалювання горючих середовищ.

В умовах вибухонебезпечних виробництв реальну небезпеку представляє запалення горючих середовищ іскрами, що виникають при дотиканні людини з заземленим устаткуванням. На тілі людини може накопичуватися статична електрика при користуванні взуттям з підошвами, що не проводять електричний струм, одягом і білизною з вовни, шовку і штучних волокон, при пересуванні по непровідному покриттю підлоги і при виконанні ряду ручних операцій з речовинами-діелектриками. Потенціал ізольованого від землі людського тіла може досягати 7000 В і більше, а максимальна енергія, що звільняється при іскровому розряді – 2, 5-7, 5 мДж. Такої енергії досить для підпалювання багатьох газо-, паро- і навіть пилеповітряних сумішей.

Визначити енергію іскрового розряду W з тіла людини (у мДж) на заземлений предмет можна за наступним емпіричним виразом:

, (8.1)

де Н – ріст людини, см; В – коефіцієнт, що характеризує матеріал покриття підлоги (дерево – 0, 25; дерево-пластик – 0, 18; керамічна плитка – 0, 095; метал – 0, 45); U – потенціал тіла людини щодо землі, В.

За сучасними даними, розряди статичної електрики є безпечними для здоров'я людини. Однак вони можуть викликати неприємні відчуття, а за певних умов (при розряді з тіла людини або через тіло людини на землю або заземлене устаткування) призвести до мимовільного різкого руху, що може бути причиною травми (особливо при падінні з висоти).

Загальні вимоги іскробезопеки від розрядів статичної електрики з метою забезпечення пожежо- і вибухобезпеки встановлені ГОСТ 12.1.018-79. За характером і умовами виникнення розрядів статичної електрики і за характеристиками вогненебезпечних речовин або виробів об'єкти підрозділяються на три класи електростатичної іскробезопеки (ЕСІБ): без іскрової електризації; слабкої електризації; та сильної електризації. Під електростатичною іскробезпекою (ЕСІБ) розуміється такий стан об'єкта, при якому виключається можливість вибуху і пожежі від статичної електрики.

Віднесення об'єкта до того або іншого класу ЕСІБ проводиться на основі даних: про електростатичні і електроміцнісні властивості матеріалів; про геометричні параметри об'єкта; про електростатичну напругу, що виникає в процесі електризації; про чутливість до запалюючого або ініціюючого вибух впливу розрядів статичної електрики. У ГОСТ 12.1.018-79 приведені гранично допустимі параметри для класів ЕСІБ і умови віднесення об'єктів до того або іншого класу. Наприклад, однією з умов віднесення об'єкта до класу ЕСІБ безіскрової електризації є наявність заземленого електропровідного устаткування, у якому виключене застосування речовин і матеріалів з питомим електричним опором більш ніж 10⁴ Ом∙ м і відсутні процеси розбризкування, розпилення, здрібнювання і диспергування. Якщо питомий електричний опір речовин і матеріалів перевищує 10⁸ Ом м, то за цією умовою об'єкт відносять до класу ЕСІБ слабкої електризації.

Для класу ЕСІБ сильної електризації припустимі розряди з лінійною щільністю енергії, що не перевищує 40% від мінімальної лінійної щільності енергії запалювання. У ГОСТ наведена методика розрахунку лінійної щільності енергії для трубчастих і плоских зразків.

Захист від нагромадження і небезпечних проявів статичної електрики заснований на наступних принципах:

– зменшення процесу генерації електростатичних зарядів (обмеження швидкості переробки і транспортування матеріалів, відповідний підбір контактуючих пар і ін.);

– виключення небезпечних розрядів статичної електрики (заземлення об'єктів, що проводять електричний струм, зміна розподіленої ємності наелектризованих діелектриків і ін.);

– розсіювання виникаючих електростатичних зарядів (збільшення провідності самих матеріалів і навколишнього середовища).

В окрему групу можна виділити способи, які не запобігають утворенню і нагромадженню зарядів статичної електрики, а спрямовані на те, щоб виниклий іскровий розряд статичної електрики не викликав запалення горючої суміші.

Усі накопичені на даний час відомості по способах захисту від статичної електрики узагальнені в «Правилах захисту від статичної електрики на виробництвах хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості», і ГОСТ 12.4.124–83 «ССБТ. Засоби захисту від статичної електрики. Загальні технічні вимоги».

Зменшення швидкостей переробки і транспортування матеріалів є реальним засобом зниження рівня електризації матеріалів. Щоб не погіршувати параметри технологічних процесів, доцільно обмежувати швидкість тільки на певних ділянках транспортування рідин і сипучих матеріалів (наприклад, перед зливом у резервуари і над бункерами) шляхом застосування релаксаційних ємностей, де більша частина зарядів розсіюється (релаксується) за час перебування наелектризованого середовища в цій ємності.

Для зниження електризуємості матеріалу не допускають сильного розбризкування, перемішування матеріалів (так зване барботирування); ретельно очищають гази і рідини від сторонніх домішок, особливо якщо останні мають електропровідність, що суттєво відрізняється від основної речовини.

Немаловажне значення має правильний підбір контактуючих пар відповідно до експериментально встановлених електростатичних рядів. Правильно підібравши контактуючі пари, можна значно зменшити і навіть запобігти утворення електростатичних зарядів.

За принципом дії засоби колективного захисту від статичної електрики підрозділяються на: заземляючі пристрої, антиелектростатичні речовини, що зволожують пристрої, нейтралізатори, що екранують речовини (ГОСТ 12.4.124–83).

Заземлення устаткування усуває можливість нагромадження зарядів на провідниках і в деяких випадках сприяє процесу релаксації заряду з поверхні діелектрика в землю. Заземлення є обов'язковою мірою захисту від статичної електрики, але на процес накопичення електростатичних зарядів у діелектриках воно практично не впливає. Величина опору заземлення, призначеного тільки для захисту від статичної електрики, не повинна перевищувати 100 Ом.

Особлива увага повинна приділятися заземленню різних пересувних об'єктів або елементів устаткування, що обертаються, які не можуть мати постійного контакту з землею, а також рукавів і шлангів, використовуваних для зливу і наливу горючих рідин, різноманітної тари і т.п. Заземлювати потрібно не тільки ті частини устаткування, що беруть участь у генеруванні зарядів, але і всі інші ізольовані провідники, що можуть зарядитися за рахунок індукції. Устаткування вважається електростатично заземленим, якщо опір у будь-якій його точці при самих несприятливих умовах не перевищує 10⁶ Ом. Заземлення діелектричного устаткування може бути здійснено нанесенням на його поверхню провідних покрить (плівок).

Для відводу в землю зарядів статичної електрики з людини застосовується антиелектростатичне взуття з електропровідною підошвою, антиелектростатичний спецодяг і передбачається встановлення електропровідної підлоги. Електричний опір між струмопровідними елементами антиелектростатичного спецодягу повинний бути в межах від 10⁶ до 10⁸ Ом.

Взуття вважається електропровіднимй, якщо електричний опір між підп'ятником і ходовою стороною підошви не перевищує 10⁸ Ом∙ м. Таким є взуття на шкіряній підошві, взуття зі струмопровідної гуми або взуття, пробите струмопровідними і такими, що не іскрять при ударах і терті, заклепками. Покриття підлоги вважається електропровідним, якщо питомий електричний опір стіканню струму між установленим на підлозі електродом і землею не перевищує 10⁴ Ом∙ м. Провідними покриттями є спеціальний бетон і пінобетон, настил з гуми зі зниженим опором, спеціальні плити і ін.

Ефективним способом усунення небезпечної електризації є антиелектростатична обробка, яка викликає збільшення об'ємної або поверхневої провідності речовини. Найбільш просто це досягається зволоженням поверхні матеріалів, причому гідрофільні матеріали самі адсорбуют вологу, а в гідрофобні полімери вводять усередину або наносять на їхню поверхню різні антиелектростатичні речовини, що сприяють адсорбції вологи і підвищенню тим самим поверхневої провідності.

Об'ємну електропровідність речовин можна збільшити шляхом введення в них антиелектростатичних присадок. Цей спосіб знайшов найбільше поширення при одержанні і використанні нафтопродуктів. Вводимі в тисячних і десятитисячних частках відсотка, такі присадки здатні на кілька порядків знизити питомий електростатичний опір нафтопродукту. Як присадки застосовують олеат і диолеат хрому, хромисті солі синтетичних жирних кислот і деякі інші речовини.

Антиелектростатичні речовини повинні забезпечувати зниження питомого об'ємного електричного опору матеріалу до величини 10⁷ Ом∙ м, а питомого поверхневого електричного опору – до 10⁹ Ом∙ м.

У виробничих умовах широко застосовуються нейтралізатори статичної електрики, що сприяють збільшенню електропровідності повітря шляхом його іонізації. Найбільше поширення одержали індукційні, високовольтні та радіоактивні нейтралізатори. Існують також променеві й аеродинамічні нейтралізатори.

Зменшити електризацію можна також зміною технологічного процесу; релаксацією (ослабленням) електростатичного заряду; усуненням побічних джерел генерування зарядів, що присутні одночасно з основним. Забезпечити безпеку технологічних процесів при виникненні розрядів статичної електрики можна заміною горючих середовищ негорючими, здійсненням технологічних процесів при концентраціях горючих сумішей, що знаходиться поза межами запалення, розведенням горючих сумішей інертними газами, транспортуванням матеріалів, що електризуються, у потоці азоту або іншого негорючого газу і т.п.