Країнознавство як предмет та об’єкт

Країнознавство в суспільстві визначається, насамперед, його просвітницьким і світоглядним значенням. Важливою функцією країнознавства є інформаційна. Вона полягає у збиранні, збереженні і наданні можливостей використання відомостей про географію країни і її районів.

Країнознавство відіграє важливу роль в сфері зовнішніх економічних і політичних зв’язків, сприяючи підвищенню рівня їхньої компетентності й ефективності шляхом формування географічної культури влади, підприємців і дипломатів. Це особливо важливо в процесі інтеграції країни в систему світового господарства.

Конкретними об’єктами дослідження країнознавства є галузеві (інтегральні) чи просторово-територіальні форми організації країн як у цілому, так і їх окремих частин.

Очевидно, що країни і регіони світу вивчає не лише країнознавство. Країни і регіони світу є об’єктом вивчення також і історії, і географії, і філософії, і культурології, суспільствознавства, соціології, геології та безлічі інших наук і навчальних дисциплін. Кожна з них досліджує лише певну складову об’єкта, тобто його конкретні властивості, явища, процеси і відношення. Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов’язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені. Отже, та складова об’єкта дослідження, на яку найбільшою мірою й спрямована увага тієї чи іншої науки і називається її предметом [16; 121].

У загальному розумінні метод − це спосіб досягнення мети. Для нас метод − це спосіб вивчення предмета науки. Більшість географів таким специфічним методом вважають хорологічний (просторовий). Даний метод об’єднує всю сукупність географічних наук. Широкого розповсюдження хорологічний принцип набув у першій половині XX ст. завдяки працям географа з Німеччини А. Геттнера.

Сучасний підхід до хорології досить доступно виразив географ В.С.Преображенський − основою хорологічного методу «виступає уявлення про взаємозв’язок у просторі» [11; 85].

Хронологічний метод розвивається за принципом регіоналізму, який означає, що в межах певного регіону виникає специфічна територіальна єдність взаємодії природи, людини (населення) та її діяльності. Регіоналізм, таким чином, спрямовує дослідників на вивчення територіальної взаємодії. При цьому до уваги беруться нашарування і синтез декількох культур на даній території.

Окрім того, при аналізі об’єкта велике значення має генетичний метод, який розглядає предмет у його розвитку. Даний підхід є важливим для науки, оскільки він враховує процес формування. Без нього неможливий перехід від функції опису до функції пояснення, а обмежуватися тільки реєстрацією фактів для науки недостатньо [1; 15].

Один із найбільш важливих принципів країнознавства − екологічний. В даний час потрібно вирішувати не тільки проблему раціонального використання ресурсів, але й проблему організації оптимального середовища проживання.

Необхідно, також, звернути увагу на гуманістичний принцип у країнознавстві, який акцентує увагу дослідника на розвиток людини як цілі. У процесі гуманізації країнознавства та із врахуванням зростаючої ролі туризму в сучасних умовах у процесі синтезу знань про країни та райони перед ним з’являються нові методологічні завдання:

– показати спосіб життя та відкрити процеси відтворення людини (його здоров'я, довголітнє активне життя, духовний потенціал);

– охарактеризувати розвиток виробництва як засіб, який забезпечує відповідний рівень життя;

– дати характеристику природного середовища як джерела ресурсів і як середовища трудової діяльності та повсякденного проживання людини;

– розкрити, як природне середовище та інші фактори впливають на розвиток туризму;

– показати, як туризму впливає на розвиток країни (регіону) [9; 150]. Для розвитку науки найважливішим фактором є суспільна потреба у ній, а точніше, у тих функціях, які вона виконує.

Країнознавство ж виконує наступні функції:

– гносеологічну функцію − країнознавство має велике пізнавальне, освітнє значення. Воно вносить суттєвий внесок у створення географічної картини світу.

– аксеологічну (оцінкову) функцію − проводиться оцінка країни або регіону із наявності тих чи інших ресурсів (природних, економічних, туристичних).

– інформаційну функцію − вона складається зі збору, зберігання та надання відомостей про країну і її райони (географію, природу, культуру, історію).

Важливу роль країнознавство відіграє у зовнішньоекономічних зв’язках. Синтезуючи знання, країнознавство виконує в системі географічних наук інтегруючу роль.

Країна − основний об’єкт досліджень суспільних наук. Феномен країни як складного географічного, історичного, соціально-політичного, суспільно-економічного та культурно-етнографічного організму. Теоретичні аспекти вивчення країни полягають у географічному положенні, розмірах і формах території та кордонів країн та природних умовах і природно-ресурсному потенціалі країн.

Також можна зазначити відмінність природних умов та природно-ресурсного забезпечення для різних типів країн. Їх історично-суспільний характер впливу природних умов та ресурсів та чисельність населення країни, його політичне і соціально-економічне значення. Соціальну структуру населення. Міське і сільське населення. Етнографічні основи країнознавства відіграють значну роль у формуванні етнографічної науки та суміжних дисциплін.

Країнознавчі дослідження базуються на соціально-економічній основі, а саме: експорт та імпорт країни, міжнародні послуги, товарно-галузева структура експорту та імпорту, його географія та міжнародна інтегрованість національної економіки.

Отже, на відміну від інших наук і навчальних дисциплін, які цікавляться лише певними аспектами діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу.