Методика і функції країнознавства

Слово «метод» у перекладі грецькою мовою означає «шлях до чогось». У загальному розумінні – це спосіб досягнення мети: прийом або спосіб дії. Для нас метод – це спосіб вивчення предмета науки. Більшість географів таким специфічним методом вважають хорологічний (просторовий). Даний метод об’єднує всю сукупність географічних наук. Широкого розповсюдження хорологічний принцип набув у першій половині XX ст. завдяки працям географа з Німеччини А.Геттнера.

Сучасний підхід до хорології досить доступно виразив географ В.С.Преображенський – основою хорологічного методу «виступає уявлення про взаємозв’язок у просторі».

Хорологічний метод розвивається за принципом регіоналізму, який означає, що в межах певного регіону виникає специфічна територіальна єдність взаємодії природи, людини (населення) та її діяльності. Регіоналізм, таким чином, спрямовує дослідників на вивчення територіальноївзаємодії. При цьому до уваги беруться нашарування і синтез декількох культур на даній території.

Очевидно, що хорологічний принцип безпосередньо пов'язаний із принципом комплексності. Комплексність у даному випадку означає всебічне вивчення конкретної території. Один із найбільш важливих принципів країнознавства – екологічний. В даний час потрібно вирішувати не тільки проблему раціонального використання ресурсів, але й проблему організації оптимального середовища проживання.

Необхідно також звернути увагу на гуманістичний принцип у країнознавстві, який акцентує увагу дослідника на розвиток людини як цілі. У процесі гуманізації країнознавства та із врахуванням зростаючої ролі туризму в сучасних умовах у процесі синтезу знань про країни та райони перед ним з’являються нові методологічні завдання:
– показати спосіб життя та відкрити процеси відтворення людини (його здоров’я, довголітнє активне життя, духовний потенціал);
– охарактеризувати розвиток виробництва як засіб, який забезпечує відповідний рівень життя;
– дати характеристику природного середовища як джерела ресурсів і як середовища трудової діяльності та повсякденного проживання людини;

– показати, як туризму впливає на розвиток країни (регіону). Для розвитку науки найважливішим фактором є суспільна потреба у ній, а точніше, у тих функціях, які вона виконує.

Країнознавство ж виконує наступні функції:
1. Гносеологічну функцію. Країнознавство має велике пізнавальне, освітнє значення. Воно вносить суттєвий внесок у створення географічної картини світу.
2. Аксеологічну функцію. Проводиться оцінка країни або регіону із наявності тих чи інших ресурсів (природних, економічних, туристичних і т.д.).
3. Інформаційну функцію. Вона складається зі збору, зберігання та надання відомостей про країну і її райони (географію, природу, культуру, історію).
Важливу роль країнознавство відіграє у зовнішньоекономічних зв'язках.
Синтезуючи знання, країнознавство виконує в системі географічних наук інтегруючу роль.