Лекція 3. Аксіологічний підхід у юриспруденції.

1. Поняття та система цінностей у сфері юриспруденції.

2. Інструментальна та власна цінність права.

3. Право як цінність, правові цінності.

4. Право як явище цивілізації та культури.

1. Наукою що вивчає цінності є аксіологія. Визначення юридичних цінностей - предмет юридичної аксіології.

Аксіосфера права, яка поєднує в собі центровану систему правових цінностей та єрархізовану систему цінностей права. Феноменологічна природа правових цінностей, в тому, що вони є компонентами права і засобами його пізнання.

Підходи до ієрархізації цінностей права: гуманістичний, нормативний та телеологічний. Структура права є єдністю догми права, правових цінностей, суб’єкта права та правової ситуації.

Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обґрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого права. Цінність у праві - це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.

Стверджуючи принципи свободи і справедливості, право набуває глибокого особистого значення, стає цінністю для окремої людини, конкретної групи та суспільства в цілому, відкриває особі доступ до благ і виступає дієвим засобом її соціальної захищеності.

Право входить до арсеналу загальнолюдських цінностей, що виробляються поколіннями людей протягом історії. Право в суспільстві в умовах цивілізації з аксіологічної точки зору – це не тільки необхідність, засіб соціального регулювання, але і соціальна цінність, соціальне благо.

Цінність права не вичерпується можливостями або здібностями, закладеними в його властивостях. Не менш істотним є те, що право також являє собою глибинний елемент громадського життя, який вбирає в себе цінності цивілізації і культури.

Це і пов'язане саме з характеристикою права як соціального феномену, що володіє інструментальною і власною цінністю.

2. З позиції легістського підходу, право має інструментальну цінність - право є регулятором суспільних відносин, інструментом впорядкування функціонування соціальних інститутів та благ. Це зумовлюється властивостями права: загальною обов’язковістю, формальною визначеністю, зв’язком із державою.

Як інструмент право використовується різними суб'єктами соціального життя - державою, церквою, громадськими об'єднаннями, комерційними організаціями, громадянами. У цивілізованому суспільстві саме право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.

Юридичний тип праворозуміння, обґрунтовує, що право не лише інструмент, але й самостійна цінність. Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як міра: а) свободи та б) справедливості, як для певної особи так і суспільства. У цій якості право може надавати суб’єктам простір для свободи, активної діяльності й у той же час виключати свавілля, служити гарантом вільного, гідного та безпечного життя.

Особистісна цінність права - право виражає масштаб свободи особистості у суспільстві, втілює ідеї рівності та справедливості.

Особистісну цінність права можна визначити як вираження соціально організованої форми, дотримання якої забезпечує виникнення можливостей і свобод для саморозвитку людини і суспільства.

У цій якості право надає людям, певні суб'єктивні права вказуючи простір людських можливостей. При цьому мета права, як соціально організованої форми, полягає також як у не допущені підстав для пригноблення інших людей, так і у протистоянні цьому.

Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини.

У суспільстві, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізуючи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності.

Право служить чинником соціального прогресу. Соціальна свобода яка не пов'язана правом, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей. Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.

Стверджуючи принципи свободи і справедливості, право набуває глибокого особистого значення, стає цінністю для окремої людини, конкретної групи та суспільства в цілому, відкриває особі доступ до благ і виступає дієвим засобом її соціальної захищеності.

3. Необхідно розрізняти право як цінність і правові цінності. Перша категорія вказує на цінність права як явища соціальної реальності, а друга, вказує на ті значущі для суспільства об’єкти, що захищаються та впорядковуються правом.

Статус цінностей в праві можуть придбати різні факти і явища матеріального і ідеального характеру: матеріальні предмети і блага, суспільні стосунки, людські вчинки, вольові феномени (мотиви, спонуки), ідеї, ідеали, цілі, соціальні інститути. Вони є правовими цінностями, оскільки лежать в основі права і правопорядку, вони виступають як ідеальне обґрунтування норм права, закріплюються і охороняються правовими нормами, складають мету права і його інститутів.

Критерієм цінності права є те, що воно прямо або побічно сприяє саморозвитку людини в історії, стимулює народження нових можливостей для розвитку людини і суспільства, виступає інструментом організації комфортного співіснування індивідів.

Характеристика права як цінності ставить питання про місце цієї цінності в класифікації цінностей взагалі. В рамках двох основних класів цінностей, матеріальних і духовних, право відноситься до других, тобто є духовною цінністю, разом з такими, як моральні, релігійні, художні (або естетичні), наукові, світоглядні цінності, але посідає особливе місце.

4. Природа права полягає в тому, що воно представляє собою позитивне високозначуще явище цивілізації. При цьому право як явище цивілізації характеризується тим, що воно призвано бути носієм вищих початків та цінностей цивілізації. У всіх памятниках права, є прагнення втілити в життя справедливість.

У праві застосовуються засоби що, побудовані на принципах громадського миру, згоди, врахуванням різних інтересів, взаємних скоординованих уступок.

Право є також явищем культури, воно в специфічному виді відображає життя у всіх його складних проявах, причому від (економічної організації суспільства, до побутових питань).

Етапи розвитку права, як явища цивілізації і культури, включає: 1)право сильного (стародавня держава); 2) право влади (феодальна, капіталістична, буржуазна); 3) право держави; 4) право громадянського суспільства (сучасність).

Етапи ґенези права: 1) перехід від заборонно-наказового до дозвільного регулювання; 2) набування особистістю стійкого правового статусу; 3) зв’язування державної влади правом; 4) становлення і вдосконалення розвинутої системи правових засобів (в тому числі процесуальних), заснованих на ідеалах свободи і гуманізма;