Методи державного регулювання економіки.

Методи державного регулювання економіки класифікуються за формами впливу (прямі та непрямі) та засобами впливу (правові, адміністративні, економічні, інституційні).

Прямі методи впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно правового характеру, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу.

Держконтракт та держзамовлення – це договори між державою і суб’єктами господарювання на виготовлення певного товару чи виконання пев­ного виду послуг з метою задоволення певних соціально-економічних потреб. Держконтракт укладається з державними підприємствами і фінансується із державного бюджету. Держзамовлення застосовується для підприємств недержавної форми власності й зазвичай фінансується з власних джерел підприємства, а держава надає при цьому певні преференції та пільги (в оподаткуванні, кредитуванні, гарантуванні ринку збуту тощо).

Субсидія – форма цільової фінансової або матеріальної допомоги держави окремими суб’єктами економіки (галузям, регіонам, фірмам, банкам, фізичним особам).

Субвенція – форма грошової чи матеріальної допомоги, що надається державою в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, економічні кризи тощо).

Дотація – доплата із державного бюджету з метою збалансування бюджетів нижчих рівнів.

Непрямі методи впливу –це методи, які регламентують поведінку суб’єктів не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку.

До методів непрямого ДРЕ належать інструменти фіскальної, бюджетної, кредитно-грошової, інвестиційної, амортизаційної, інноваційної та інших напрямків економічної політики, а також методи морального переконання.

1) Правові методи – це формування правового поля, в якому здійснюється господарська діяльність в країни. Воно формується в вигляді системи державних законів і підзаконних актів. Розрізняють закони прямої дії, в яких безпосередньо виписаний механізм їх реалізації, і закони непрямої дії, процес реалізації яких потребує системи підзаконних актів.

Структурно будь-який закон чи підзаконний акт складається з трьох частин:

– гіпотеза, нею формулюються можливі господарські ситуації;

– диспозиція, нею формулюються права і обов’язки сторін в можливих господарських ситуаціях;

– санкція, нею формулюється спосіб покарання за порушення прав чи невиконання обов’язків сторонами у можливій господарській ситуації.

Основою правового регулювання господарської діяльності в Україні є Господарський кодекс і Цивільний кодекс України.

2) Адміністративні методи. До них відносяться:

– система дозволів;

– система заборон;

– система покарань.

Найбільш застосовуваними є такі адміністративні методи: ліцензування; квотування; надання дозволів; заборона певних видів діяльності; арешт майна; штрафи; пені і т.д.

3) Економічні методи. Найбільш широко використовуються такі економічні методи, як:

– фіскальна політика;

– грошово-кредитна політика.

4) Інституційні методи – це формування та реформування органів державної влади, організаційно-психологічний вплив на населення з метою формування певної суспільної думки, інформаційна, технічна та інша підтримка з боку держави господарських суб’єктів (організація конференцій, симпозіумів, виставок і т.д.).

Заняття №2