Пластмасові коронки

Використання пластмасових коронок в останній час у зв'язку з широким застосуванням нових сучасних технологій виготовлення естетичних конструкцій зубних протезів значно обмежено. Але в деяких випадках та за умови

Мал. 55. Телескопічні коронки: а — штамповані; б, є — литі

правильної оцінки клінічної картини, детальної підготовки опорного зуба і доброго технічного виконання можна добитися високої якості. Загальним показанням до їх застосування є естетичні ВИМОГИ, але для виготовлення пластмасових коронок необхідні і певні клінічні умови. Не рекомендується виготовляти пластмасові коронки у разі низької та широкої клінічної коронки, патологічної стертості зубів, глибокого прикусу, часткової відсутності зубів, не сприйняття акрилових пластмас.

Препарування опорного зуба під пластмасову коронку має свої особливості. Необхідно врахувати, що у разі виготовлення міцної пластмасової коронки виникає потреба у значному препаруванні опорного зуба. Вихідним орієнтиром може служити підготовлений зуб під металеву штамповану коронку (мал. 56).

Найкраще проводити препарування зуба з уступом, але цей метод вимагає високого мистецтва, тому лікарі стоматологи-ортопеди препарують без уступу. Препарування починають з різальної або жувальної поверхні, знімаючи шар твердих тканин до 1, 5 мм. Дуже уважно препарують піднебінну поверхню фронтальних зубів, тому що існує загроза розкриття порожнини зуба.

Ступінь розімкнення між зубами-антагоністами має складати 1-1, 5 мм.
Бічні стінки додатково препарують для отримання ледь вираженого конусу,
нахил не більше 3-5 градусів.

У кінці препарування ретельно згладжують гострі кути та проводять перевірку підготовленого зуба щодо зубів-антагоністів як у положенні центральної оклюзії. так і під час бічних рухів. Відбитки знімають силіконовими масами й отримують подвійні відбитки. Визначають колір пластмаси, і на цьому закінчується перший клінічний етап.

У зуботехнічній лабораторії за отриманими відбитками виготовляють модель із супергіпсу. На моделі зрізають ясенний край до найглибшого його відбитка в ясенній борозні. Цей метод вважається доцільнішим, ніж гравірування шийки зуба. Після підготовки пришийкової ділянки, яка повинна забезпечити мінімальне занурення пластмасової коронки в ясенну борозну (не більше ніж 0, 5 мм). здійснюють моделювання анатомічної форми зуба. Воскову репродукцію майбутньої штучної коронки моделюють збільшених розмірів у розрахунку на усадку пластмаси та обробку після полімеризації.

Модель опорного зуба з восковою репродукцією штучної коронки
вирізають разом з розміщеними зубами у вигляді блоку (мал. 57). Конусоподібно зрізають гіпсові зуби, що контактують з восковою моделлю, а весь гіпсовий блок гіпсують у спеціальній стоматологічній кюветі
за одним із способів, що зображено на мал. 58.

Поверхню гіпсу, який затвердів,

змазують вазеліном, накладають верхню частину кювети і заливають П гіпсом. Після кристалізації гіпсу кювету вміщують у киплячу воду на 10-15хв. і потім відкривають. Залишки розплавленого воску повністю вимивають гарячою водою і охолоджують кювету.

Потім перевіряють оклюзійні контакти. Надлишок пластмаси, який порушує оклюзійні взаємовідношення, зішліфовують борами або фасонними головками. Особливу увагу необхідно приділяти відновленню міжзубних контактів. Перевірку коронки в ротовій порожнині завершують оцінкою анатомічної форми і, якщо є необхідність, проводять її корекцію, після чого відновлюють поверхню поліруванням. Фіксацію здійснюють на цемент, який підбирають залежно від кольору коронки.