Парапроктит

Гострий парапроктит — це гнійне запалення тканин довкола прямої ки­шки. Гострий парапроктит відрізняється від гнійних запалень м'яких тка­нин промежини (фурункул, флегмона), тому що він має зв'язок з криптами відхідника. Цей абсцес має внутрішній отвір у прямій кишці.

Етіологія і патогенез. Запальний процес починається інфікуванням анальних залоз у 90 % осіб. Інфекція по криптах поширюється в клітковинні розташовані довкола прямої кишки. Рідше інфекція надходить гематогенним шляхом. Причиною проникнення інфекції в параректальну клітковину можуть бути тріщини прямої кишки, запалення передміхурої залози, широкої зв'язки матки. Гній має змішану форму (золотистий і білий стафілокок, стрептокок, кишкову паличку, анаероби тощо). Гострий парапроктит частіше зустрічається у чоловіків.

Патологічна анатомія. Гнійне запалення параректальної підшкірної клітковини має 2 форми: флегмонозну і відгороджену. Парапроктальна флегмона має блискавичний перебіг, важкі токсико-септичні прояви з поширенням запального процесу в пельвіоректальну клітковину, позаочеревинний простір. Інколи може виникати і анаеробний парапроктит. Залежно від локалізації гнійного вогнища гострий парапроктит розділяють на підшкірний, підслизовий, (піделеваторний) і тазовопрямокишковий (надлеваторний). Рідше гнояк локалізується позаду прямої кишки або з обох боків від неї, утворюючи гострий підковопо­дібний парапроктит. При цьому абсцес може бути підшкірним або ішіоректальним

Клініка. Гострий гнійний парапроктит має важкий перебіг. Захворю­вання починається із сильного пульсівного болю в ділянці прямої кишки, який значно посилюється під час дефекації, у разі високої температури тіла. Підшкірний та підслизовий парапроктит супроводжується почерво­нінням, набряком та інфільтрацією тканин, які поширюються на сідницю. Швидко з'являється флюктуація. Якщо запальний процес локалізується вище, місцева симптоматика проявляється гірше, хоча захворювання ха­рактеризується більшою інтоксикацією.

Основний метод діагностики гострого парапроктиту — правильно виконане пальцеве дослідження прямої кишки. Хворому на гострий парапроктит слід уво­дити палець у пряму кишку по стінці, протилежній розміщенню абсцесу чи ін­фільтрату, щоб не спричиняти біль. Гострий парапроктит є І стадією (фазою) хронічного парапроктиту з утворенням нориці. Якщо під час пальцевого рек­тального дослідження встановлюють зв'язок між порожниною гнояка і прямою кишкою, то діагноз гострого парапроктиту не викликає сумнівів.

Лікування. Оперативне лікування проводять під наркозом. Розкриття го­строго парапроктиту без ліквідації внутрішнього отвору не є радикальним оперативним втручанням. Як правило, в таких хворих виникає рецидив зах­ворювання. Ліквідація внутрішнього отвору гнояка є необхідною умовою для проведення радикальних оперативних втручань. За наявності підшкірного та підслизового парапроктиту виконують оперативне втручання, запропоноване Габрієлем. Розріз роблять паралельно відповідній стінці прямої кишки. Роз­кривши порожнину гнояка і видаливши некротичні тканини, проводять зондове дослідження порожнини. Знаходять норицю, по якій проникають до ураженої крипти. Передню стінку абсцесу висікають у вигляді трикутника. Рану промивають і дренують. При ішіоректальному і пельвіорек тальному парапроктиті застосовують широке розкриття гнояка з дозова­ною сфінктеротомією через внутрішній отвір гнояка у відхідниковому ка­налі або проведення через норицю і внутрішній отвір шовних лігатур з по­етапним їх зав'язуванням.

План і організаційна структура навчального заняття з