Залишення позову без розгляду.

При розгляді господарського спору можуть бути виявлені такі обставини, за яких наступне провадження процесу взагалі виключається. З урахуванням цього передбачаються дві форми закінчення справи без винесення рішення по суті спору: припинення провадження у справі та залишення позову без розгляду.
Припинення провадження по суті означає закінчення діяльності господарського суду по розгляду спору через відсутність у позивача права на захист. У такому випадку виключається можливість повторного звернення до господарського суду по даній справі. Цим відрізняється припинення провадження у справі від залишення позову без розгляду, яке не перешкоджає повторному зверненню позивача до господарського суду з тим самим позовом — після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду.
Відповідно до ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:
— спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;
— відсутній предмет спору;
— є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
— заявник не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством, і можливість такого врегулювання втрачена;
— позивач відмовився від позову й відмову прийнято господарським судом;
— сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;
— підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;
— сторони уклали мирову угоду, і вона затверджена господарським судом.
Цей перелік є вичерпним.
Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів, передбачених у п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 83 ГПК. Ця ухвала може бути оскаржена.
Почата в господарському суді справа не може бути закінчена прийняттям рішення також у випадку, коли при її розгляді виявлено недотримання позивачем деяких зобов’язань у процесі, а позов залишається без розгляду. Залишення позову без розгляду допускається тільки на підставах, передбачених ст. 81 ГПК, перелік яких є вичерпним. Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:
— позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
— у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
— позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством, і можливість такого врегулювання не втрачена;
— позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;
— позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду, і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору;
— громадянин відмовився від позову, який подано в його інтересах прокурором.
Про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій, як і в ухвалі про припинення провадження у справі, але не мають бути вирішені, а можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у п.п. 4 і 5 ч. 2 ст. 83 ГПК. Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Після усунення обставин, що спричинили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

22. Представництво в господарському процесі.

До учасників господарського процесу відносяться також представники сторін і третіх осіб (ст. 28 ГПК). Інститут представництва у господарському суді має важливе значення для господарського процесу в справах захисту суб’єктивних прав і законних інтересів сторін і третіх осіб, оскільки сприяє повному здійсненню їхніх процесуальних прав і обов’язків.
Представництво в господарському процесі — це діяльність представника при розгляді справи в судовому процесі, що здійснюється від імені особи, яку представляють з метою досягти для неї найбільш сприятливого рішення, а також для надання допомоги в реалізації своїх прав. Діяльність представника в господарському процесі складається з юридичних дій, які йому доручає здійснити особа, що він представляє. Таким чином, представництво в господарському суді — це правовідношення, в силу якого одна особа (судовий представник) здійснює процесуальні дії в межах наданих йому повноважень від імені та в інтересах особи, яку він представляє (сторони, третьої особи), внаслідок чого безпосередньо для останнього виникають права й обов’язки.
Справи в господарському суді через представників можуть вести як організації, так і громадяни. Справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
Обсяг повноважень представника залежить від повноважень особи, яку представляють, і від того, яки повноваження ця особа надала представнику. Тому процесуальні права й обов’язки представника визначають, виходячи з обсягу прав та обов’язків тієї особи, яку він представляє, і в межах повноважень, які закріплені в довіреності. До того ж у представника відсутні самостійні процесуальні права й обов’язки. Враховуючи це, не можна вважати представника самостійним учасником господарського процесу.

23. Перегляд рішення, постанови господарського суду за ново виявленими обставинами.

Перегляд господарським судом рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами є одним із передбачуваних способів перевірки правильності вирішення справ. Ця стадія поряд із апеляційним й касаційним провадженнями покликана сприяти винесенню законних і обґрунтованих рішень, захисту прав та інтересів суб’єктів господарської діяльності.
Певна загальність завдань, які стоять перед стадіями перевірки, не виключає суттєвої відмінності й різноманітності. Перегляд актів господарського суду за нововиявленими обставинами — це самостійна стадія господарського процесу, яка має свій суб’єктний склад, об’єкт, зміст, підстави перегляду. Специфіка даної стадії виявляється, перш за все, в підставах перегляду судових рішень. Перегляд рішень господарського суду, на відмінність від перегляду в апеляційному і касаційному порядку, здійснюється за нововиявленими обставинами.
Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові (ст. 112 ГПК).
Характерним для перегляду рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами є те, що питання про незаконність чи необґрунтованість судового рішення виникає у зв’язку з нововиявленими обставинами, і не пов’язане із судовою помилкою, оскільки в основу судового рішення, що переглядається, були покладені правильні висновки на підставі оцінки зібраних у справі доказів.
Нововиявлені обставини — це юридичні факти (фактичні обставини), які існують в момент розгляду справи і мають суттєве значення для її вирішення, та які не були і не могли бути відомі ні заявнику, ні суду, який розглядав справи.
Таким чином, нововиявлена обставина — це:
— юридичний факт, який передбачений нормами права і зумовлює виникнення, зміну і припинення правовідносин;
— юридичний факт, який має суттєве значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якщо б нововиявлена обставина була відома суду при винесенні судового рішення, то вона обов’язково вплинула б на висновок суду;
— юридичний факт, який вже існував у момент звернення заявника до господарського суду і при розгляді справи судом, але існування його стало відомим лише після прийняття відповідного судового рішення;
— обставина, яка не була і не могла бути відома ні особі, яка заявила про це потім, ні суду, який розглядав справу.
Нововиявлені обставини слід відрізняти від нових або таких, що змінилися, обставин і нових доказів.
Нові обставини, юридичні факти, які були відсутні в момент розгляду справи і виникли після винесення рішення, ухвали, постанови. Нові обставини можуть бути підставою для подання нового позову.