Завдання мета моніторингу індикаторів сталого розвитку

Сьогодні моніторинг та оцінювання використовують для визначення результативності й ефективності стратегій, програм і проектів, офіційними розробниками та виконавцями яких є органи державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів. Як наслідок, у країнах Заходу оприлюднюють звіти про результати виконання стратегій, програм і проектів, базованих на аналізі значного переліку кількісних і якісних даних, і мають за мету продемонструвати рівень їх ефективності та відповідності потребам громади.

Це дає змогу керівникам відповідних організацій своєчасно й адекватно реагувати задля коригування як самих стратегій, програм та проектів, так і відповідної державної чи місцевої політики. Водночас оприлюднення даних моніторингу й особливо оцінювання стратегій, програм і проектів сприяє формуванню «зворотної реакції» бізнесу та громадськості, які мають змогу висловити власну позицію щодо результативності програмової діяльності урядових структур різних рівнів.

В Україні запровадження сучасних підходів до оцінювання урядових програм поки що нова й не поширена управлінська практика. Попри те, що існує достатній і доступний масив теоретичних розробок західних і вітчизняних фахівців у цій сфері, бракує практичних посібників для використання в повсякденній управлінській діяльності. Така потреба, зокрема, є в сфері моніторингу й оцінювання програм регіонального розвитку, де впродовж останніх років органи влади національного та обласного рівнів схвалили цілу низку програмних документів.

Контроль досягнення цілей сталого розвитку, керування цим процесом, прийняття рішень, оцінювання ефективності використовуваних засобів і рівня досягнення поставлених цілей вимагають розроблення відповідних критеріїв і показників – індикаторів сталого розвитку.

Індикатор сталого розвитку – це показник (найчастіше кількісний), який відображає економічний, соціальний і екологічний розвиток у певному регіоні, і має такі властивості як простота інтерпретації, широкий розмах, чутливість до змін, кількісна визначеність і дозволяє робити прогнози й вчасно визначати тенденції.

Індикатор сталого розвитку – це кількісне представлення певної характеристики одного або більше вимірів розвитку, яке дозволяє оцінювати прогрес, підвищувати ефективність і дієвість прийняття рішень за допомогою спрощення й агрегування великих об’ємів інформації й надання її у вигляді такої «згортки» особам, що приймають рішення.

Необхідність у розробці індикаторів сталого розвитку була відзначена в " Порядку денному на 21 століття" [6]. В 40-вій главі цього документа (" Інформація для прийняття рішень") відзначено: " З метою створення надійної основи для процесу прийняття рішень на всіх рівнях і сприяння полегшенню саморегульованої сталості комплексних екологічних систем і систем розвитку необхідно розробити показники сталого розвитку".

Таким чином, головна мета створення системи індикаторів – моніторинг сталого розвитку суспільства. В останні роки значимі роботи у сфері розробляння індикаторів виконані рядом колективів на локальному, регіональному й глобальному рівні як сталого розвитку у цілому, так і окремих його аспектів [7, 8].

Одержання відповідного аналітичного та емпіричного обґрунтування для ефективного прийняття рішень є найважливішою основою політики. Під час відсутності ефективних індикаторів сталого розвитку неможливо здійснити цикл процесу прийняття рішень – визначання і формулювання мети, впровадження та оцінювання результату. Замість цього на управлінські рішення в області сталого розвитку накладається дрейф характеристик, нечіткість вираження пріоритетів, некогерентність політичних цілей і відсутність можливості оцінювання характеристик розвитку суспільства від об'єктивних критеріїв.

Показники (параметри) розвитку — величини, що кількісно чи якісно характеризують стан складових і процес розвитку.

Нормативні параметри сталого розвитку — значення показників розвитку, за яких досягається мета сталого розвитку.

Індикатори сталого розвитку — показники основних тенденцій розвитку за відношенням до нормативних показників сталого розвитку.

Основними завданнями системи моніторингу сталого розвитку є:

• проведення систематичних спостережень, збирання та використання даних про ситуацію в соціально-економічній сфері та стан навколишнього природного середовища;

• створення та ведення банків даних забезпечення інформаційного обміну;

• аналіз інформації, оцінка стану в соціально-економічній сфері та навколишньому природному середовищі і впливу на нього факторів забруднення, прогнозування змін та інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень з питань соціально-економічного розвитку, відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

• удосконалення нормативного, методичного і технічного забезпечення збирання, збереження, оброблення та аналізу даних;

• забезпечення достовірності інформації, що надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування, громадським і міжнародним організаціям. Система моніторингу організовується на загальнодержавному, регіональному та локальному рівнях (відповідно у межах країни, адміністративних одиниць та їх окремих територій).

Показники соціально-економічного моніторингу мають відображати: матеріальну складову добробуту, продуктивність трудових ресурсів як його джерела; забезпеченість соціального розвитку ресурсами — якість людських ресурсів, народжуваність населення, його здоров’я і зайнятість як оцінку запасу його розвитку на території; захищеність життєдіяльності як оцінку її безпеки в трьохосновних аспектах: політико-правовому, соціально-економічному і техно-природному; забезпеченість інтелектуальними ресурсами як потенціал наближення до еколого-еконо-міко-соціальної сталості.

Показники екологічного стану формуються з інформації, яку отримують у процесі спостереження за такими екологічними об’єктами системи моніторингу: атмосферне повітря, поверхневі та підземні води, біотичне різноманіття, ліси, землі, поводження з відходами, фізичні фактори впливу, геологічне середовище.

З метою збирання, збереження, оброблення та аналізу даних і підготовки необхідної інформації створюються центри на загальнодержавному і регіональному рівнях, а також на рівні суб’єктів системи моніторингу, які розроблятимуть програми та координуватимуть їх виконання.

Моніторинг сталого розвитку дасть змогу здійснити:

• належне забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських і міжнародних організацій обґрунтованою, об'єктивною і достовірною інформацією про соціально-економічний стан та стан навколишнього природного середовища на різних етапах переходу до сталого розвитку;

• забезпечення управління у соціально-економічній сфері та сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування на об’єктивній інформаційній та науково обґрунтованій основі відповідно до принципів сталого розвитку.

Моніторинг здійснюється з метою дослідження реальних змін у соціально-економічній сфері, стані навколишнього природного середовища для корегування управлінських рішень щодо забезпечення переходу країни та її регіонів до сталого розвитку.