Основи моніторингу та оцінювання програм розвитку регіонів

Лекція №2

1. Основи моніторингу та оцінювання програм розвитку регіонів

2. Класифікація видів моніторингу.

3. Класифікація видів оцінювання.

Основи моніторингу та оцінювання програм розвитку регіонів

Моніторинг та оцінювання – невіддільні, але індивідуально специфічні складники розроблення та впровадження програм. Це важливі інструменти для стратегічного позиціювання в майбутньому, організаційного навчання, результативного управління.

Призначення як моніторингу, так і оцінювання полягає в тому, щоб упли­вати на прийняття рішень, зокрема щодо вдосконалення, переорієнтації та припинення оцінюваної програми, рішень стосовно стратегії та управлінсь­кої структури впровадження програми тощо.

Існує багато означень термінів «моніторинг програм» та «оцінювання програм».

Моніторин г можна означити як управлінську функцію, яка передбачає безперервне забезпечення керівництва програми, бенефіціарів і зацікавлених сторін даними, що підтверджують чи спростовують наявність поступу в досяг­ненні очікуваних результатів програми. Іншими словами, це процес регулярного збору та фіксації даних про ключові елементи реалізації програми протягом періоду її впровадження задля виявлення проміжних результатів і досягнень, своє­часного виявлення проблем та відхилень від намічених результатів і здійснен­ня необхідних коригувань, забезпечення ефективного використання ресурсів, виконання запланованих завдань, мінімізації негативних наслідків, визначення можливостей для подальшого розвитку програми тощо. Для моніторингу ха­рактерні прості запитання: відбулося заплановане чи ні, скільком користувачам надано послугу,

Моніторинг програм соціально-економічного розвитку базується на комп­лексності, системності та регулярності використання одних і тих же принципів та інструментів. Це дає змогу здійснювати поточний контроль динаміки змін щодо проблем протягом реалізації програми та своєчасно координувати напрями діяльності, використовувати адекватні методи та засоби.

Оцінювання – управлінська функція, яку застосовують періодично та вибірково за потреби здійснити незалежну, системну й об’єктивну перевірку стану процесу щодо досягнення чи відхилення від досягнення очікуваних результатів.

Оцінювання не одноразовий захід, проте здійснюєть­ся в міру необхідності у відповідь на потребу глибшого й масштабнішого аналізу взаємозв’язку між проблемами та запитаннями цільової групи на задоволення якої спрямована діяльність організації.

Теоретична основа оцінювання програм виходить далеко за межі аналі­зу лише витрат, необхідних для їх реалізації. На сьогодні, окрім перевірки результативності, ефективності та сталості програми, оцінювання викорис­товують і для визначення її відповідності пріоритетам державної політики. Такий підхід є наріжним каменем публічного управління і також сприяє кра­щій підзвітності урядових структур перед громадськістю.

Залучення зацікавлених сторін і діалог необхідні для ширшого навчання. Для звітності потрібна незалежна стороння оцінка. Дизайн, процеси, мето­ди та типи інформації, необхідні для моніторингу та оцінювання, можуть відрізнятися. У випадку з оцінюванням зосередження на ширшому залу­ченні партнерів і зацікавлених сторін, а також об’єктивність дають змогу збалансувати цілі навчання та звітності. Моніторинг виконання програми сприяє «місцевому» навчанню, як правило, на рівні керівництва програ­ми, що сприяє вдосконаленню програми в короткотерміновій перспективі. Оцінювання програми сприяє не лише поліпшенню реалізації програми, але може мати наслідком зміну її дизайну загалом. Оцінювання сприяє навчан­ню через дослідження як процесу, так і результатів – коротко-, середньо-та довготермінових. Процес оцінювання в сучасних умовах забезпечує широке залучення, діалог, розвиває довіру тощо.

Моніторинг та оцінювання сприяють відкритості та звітності. Моніторинг впровадження програми – налагодженню достатнього рівня звітності для забезпечення реалізації програми. Оцінювання, своєю чергою, забезпечує належний рівень відкритості та звітності, необхідних для досягнення очікуваних результатів.

В Україні запровадження сучасних підходів до моніторингу та оцінювання програм – поки що нова управлінська практика для органів влади. Разом з тим схвалення в липні 2006 року Державної стратегії регіонального розвитку, вимагає розроблення інституту системи моніторингу та оцінювання.