Ціноутворення за витратами пікового навантаження.

Модель ціноутворення за витратами пікового навантаження розроблена для таких регульованих державою галузей, де навантаження внаслідок обсягу попиту змінюється протягом сезону, тижня, дня. Схема ціноутворення, окрім загальної мети досягнення максимуму суспільного добробуту, повинна зацікавити компанії у створенні виробничих потужностей, достатніх для задоволення «пікового» обсягу попиту.

Припустимо, що технологія має постійну віддачу від масштабу у довгостроковому періоді та постійну віддачу від ресурсу у короткостроковому. Тоді сукупні витрати будуть залежати від обраного рівня виробничих потужностей так, як це зображено на рис. 11.8.

Об’єктом вибору фірми є рівень виробничої потужності К.

Якщо припустити, що розширення потужності від К₁ до К₂ відбувається у період переходу від непікового до пікового навантаження, то пов’язане з ним збільшення витрат буде у точності відображати довгострокові граничні витрати. Довгострокові граничні витрати (і середні, за умовою постійної віддачі від масштабу) витрати будуть включати середні змінні витрати (АVC) та середні постійні витрати короткострокового періоду.

Рис. 11.8. Зміна витрат регульованого монополіста в залежності від вибору потужності

Припустимо, що фірма досягає пікового навантаження у період часу Н. Обсяг попиту на продукцію компанії у цей період становить Qdh.

Держава встановлює ціни таким чином:

- для усіх періодів, крім Н (періоду пікового навантаження) на рівні Р = АVC;

- для періоду Н на рівні Р_н = LATC.

Постійні витрати повністю сплачуються споживачами у період пікового навантаження. У свою чергу, ціна для споживачів у період непікового навантаження дорівнює середнім змінним витратам, так як альтернативна цінність потужності у період непікового навантаження дорівнює нулю.

Ціноутворення за витратами пікового навантаження є модифікацією за граничними витратами. Принцип ціноутворення за граничними витратами, що забезпечують максимізацію суспільного добробуту та досягнення «першого кращого», виконується. Виконується й умова беззбитковості: коли потужність дорівнює обсягу пікового попиту, бюджет фірми збалансований, і фірма отримує нульовий економічний прибуток.

Ціноутворення за витратами пікового навантаження передбачає використання цінової дискримінації по відношенню до споживачів. Вплив схем державного ціноутворення, що використовують принцип цінової дискримінації, на ринок монополії суперечливе. Використання різних тарифів в залежності від ємкості платіжеспроможного попиту різних груп споживачів підвищує суспільний добробут. Однак, по-перше, система «перехресного субсидування» може мати досить сильні побічні негативні результати, які не можуть бути завчасно враховані при обробці схеми ціноутворення. По-друге, використання цінової дискримінації потенційно підвищує нестійкість ринку монополії, створюючи стимули для входу на ринок потенційних конкурентів. Таким чином, використовуючи схему цінової дискримінації, регулюючі органи повинні враховувати наявність потенційних конкурентів. У випадку загрози входу використання перехресного субсидування повинно поєднуватися зі створенням бар’єрів входу – у іншому випадку не буде забезпечена збалансованість бюджету монополіста.

Однією з проблем, що пов’язана з ціноутворенням на продукт монополії, є проблема якості продукції. В умовах регульованої ціни фірма не має стимулів до підвищення якості товару. Більш того, за даної встановленої урядом ціни фірма може підвищити прибуток шляхом зниження витрат виробництва за рахунок зниження якості товару. Додатковий прибуток від продажу товару гіршої якості за цінами, що відповідають більш високій якості, привласнюється фірмою, а за відсутності конкуренції на ринку зниження якості продукції не оказує суттєвого впливу на її положення. Теоретично для контролю рівня якості товарів, що випускають регульовані монополісти, уряд може використовувати два важеля: включення показників якості у перелік регульованих нормативів і практику компенсації втрат споживачів за рахунок фірми-виробника у випадку зниження якості товару нижче можливого рівня. Однак, ці заходи не можуть створити стимули для підвищення якості.

Регулювання доходності монополії

Встановлення максимальної межі норми доходності порівняно з нерегульованою монополією призводить до зниження ціни та зростання обсягу продажу. З точки зору суспільства, обмежені норми доходності призводять до зростання добробуту.

Однак багато економістів вважають, що регульовані норми доходності оказують суттєві побічні дії на інтенсивні рішення регульованої фірми. Максимізуючи прибуток в умовах обмеження регульованої урядом доходності на капітал фірма прагне заміщати капітальними ресурсами інші фактори виробництва що використовуються. Спостерігається так зване надлишкове інвестування. Використання більш капіталоємних методів виробництва порівняно з тими, які панували би за відсутності регулювання, у свою чергу, призводить до підвищення середніх витрат порівняно з мінімально можливим рівнем. У цьому полягає так званий ефект Аверча-Джонсона.

Окрім підвищення суспільного добробуту, регулювання доходності монополії призводить до зміни пропорцій використання ресурсів: фірма робить вибір на користь більш капіталоємного методу виробництва (рис. 11.9). Фірми обирають технологію, яка не забезпечує ефективну комбінацію ресурсів. Умова нерівності граничної норми технологічного заміщення праці капіталом відносно ціни праці не виконується. Витрати на одиницю випуску зростають.

Інтенсивно ефект Аверча-Джонсона пояснюється тим, що обмеження норми доходності підвищує зацікавленість фірм у нарощуванні випуску переважно за рахунок використання капітальних ресурсів, що дозволяє у існуючих умовах збільшувати загальну суму прибутку суттєво швидше порівняно зі зростанням доходності використовуваного капіталу. Дія ефекту Аверча-Джонсона тим сильніше, чим вище еластичність заміщення праці капіталом для даної виробничої функції і чим нижче цінова еластичність попиту на товар фірми. Висока еластичність заміщення полегшує зміну технології виробництва, низька еластичність попиту дає можливість перекладати зростаючі витрати одиниці продукції на споживача товару.

Рис. 11.9. Ефект Аверча-Джонсона: регулювання доходності змушує фірму обирати неефективний обсяг використання ресурсів

Впровадження конкуренції на ринок монополії

Одним з можливих способів зниження втрат суспільства від монопольної влади, альтернативний прямому регулюванню діяльності фірми, є стимулювання конкуренції на ринку монополії. Найбільш складним питанням є проблема визначення оптимального рівня конкуренції. Повна відсутність конкуренції призводить до зловживання монопольною владою та неефективності виробництва. Надлишкова конкуренція знижує стимули інвестування і у довгостроковій перспективі також має збиток ефективності виробництва. Питання вибору масштабу фактичної та потенційної конкуренції у кожному випадку є предметом особистого рішення. Приймаючи таке рішення, необхідно адекватно визначити ринок монополії і по можливості звузити сферу діяльності, де конкуренція неможлива або небажана. Стосовно потенційно конкурентних сегментів сфери діяльності монополії державна політика повинна полягати у стимулюванні входу нових фірм та зниженні бар’єрів входу на ринок.

У тих галузях, де реорганізація або нерегулювання неможливі або небажані, альтернативним способом посилення конкурентних елементів є розвиток конкуренції за право доступу у галузь, за право бути єдиним постачальником даного товару. Уряд продає монополії право здійснювати той чи інший вид діяльності у формі франчайзингу. Даний метод урядового регулювання використовується у таких галузях монополії, як видобуток нафти, вантажні перевезення, телебачення тощо.

Ціна пропозиції фірми на право діяти у галузі одній залежить від її очікувань відносно майбутнього потоку прибутку. Чим більше очікуваний монопольний прибуток у галузі, тим вище є конкуренція на стадії тендеру за право купівлі франчайзингу і тим вище рівень ціни пропозиції. Сплачену суму можна розглядати як компенсацію за зловживання ринковою владою. Однак уряд може зв’язати конкуренцію за право доступу у галузь зі зобов’язаннями фірми-монополії постачати продукцію за можливо більш низькою ціною.

Переваги франчайзингу як методу регулювання галузі монополії полягає у тому, що він надає ефективне обмеження діяльності монополіста, оскільки завжди існує загроза невідтворення контракту, якщо його умови не були виконані згідно вимог. Безумовно, з використанням системи франчайзингу пов'язані деякі проблеми. Організація тендеру передбачає конкуренцію між значною кількістю незалежних фірм, які володіють однаковим доступом до необхідного для прийняття рішення інформації. Однак на практиці кількість фірм, що конкурують за франчайзингу, обмежена, так що існує небезпека зговору між ними. Крім того, якщо у галузі вже діє будь-яка фірма, то вона має явні переваги перед незалежними фірмами-аутсайдерами, оскільки її досвід та інформаційні можливості вище.

Контрольні питання:

1. У чому сутність державної галузевої політики?

2. Які типи галузевої політики відомі у теперішній час?

3. Що таке монополія і у чому полягають основні проблеми її існування?

4. Якими принципами керується уряд, встановлюючи ціни на продукцію монополії?

5. Що таке «перехресне субсидування», які результати його використання?

6. Охарактеризуйте результати регулювання норми доходності монополії. Що таке ефект Аверча-Джонсона?

7. Чи можливий розвиток конкуренції на ринку монополії?

8. У чому полягає сутність ціноутворення за граничними витратами?

9. У чому полягає сутність соціальної ціни монополії?