Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Невербальні антиетикетні знаки ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6
Антиетикет має у своєму розпорядженні чимале число невербальних знаків, які у спілкуванні супроводжують словесне мовлення або ж виступають самостійно. Вони не однакові за ступенем інвективності, образливості для адресата чи третьої особи, але всім їм властива груба або й непристойна експресивність, що робить їх неприйнятними з погляду етикетності й культури спілкування. 1) До арсеналу антиетикетних невербальних знаків належить артикуляційно й мімічно спотворене повторення або імітування слів співрозмовника чи третьої особи, перекривляння, стукання себе по голові, а тоді по чомусь твердому, адресоване співрозмовникові, крутіння пальцем біля скроні, висолоплення язика, замах рукою (кулаком) у бік співрозмовника чи третьої особи, відвернення пальцем нижньої повіки, демонстративне повернення спиною до співрозмовника, тикання дулі, простягання півруки з затиснутим кулаком, перегнутої другою рукою в ліктьовому суглобі, плювання в бік людини, зображення копняка (удару ногою) і тлі. 2 ) Інвективний, отже неетикетний, характер мають «зображальні» знаки, використовувані для того, щоб «наочно» показати реальні чи уявні вади людини: кульгаву ходу, невисокий зріст, довжину або форму носа, величину живота, ширину тазу, криві ноги тощо. 3 ) Не є інвективними, але часто справляють негативне враження спонтанні, неадресовані, симптоматичні знаки, які виявляють психічний стан людини, її неконтрольовані звички. Тому не треба, наприклад, «ламати» або витягувати з хрускотом пальці, барабанити ними чи кулаком по чомусь, колупатися в носі, вухах, зубах, пощипувати ніс, вуха, бороду, шморгати носом, почухуватись, пошкрябуватись, гризти нігтій задирки, тупати, трясти, крутити ногами, накручувати локон на палець, гладити себе по животі, стегнах, слинити палець, гортаючи сторінки, мугикати і т. ін. Те ж стосується різних рухів і маніпуляцій із предметами. Неестетично і неетично виглядає, коли хтось із присутніх постукує виделкою, ножем чи ложкою по столі, дзвонить склянкою або фужером, бавиться перстнем, коралями, крутить ключами на пальці, жонглює запальничкою, відгвинчує-загвинчує авторучку, бере в рот дужку окулярів, смикає співрозмовника за краватку, крутить на ньому ґудзик, витягає нитки, сіпає за рукав і т.ін. Перелічені та подібні мимовільні знаки не спрямовані на те, щоб образити когось, дати йому негативну оцінку, виразити зневажливе ставлення до нього. Але вони не можуть не привертати уваги співрозмовника (аудиторії), а тому часто переносять її уваги з того, що говориться, на того, хто говорить, – із висновками не на користь останнього. Арсенал невербальних антиетикетних знаків у різних суспільствах неоднаковий. Наприклад, у Франції, якщо провести стиснутим кулаком із випрямленим середнім пальцем два рази згори донизу, адресуючи це автоінспекторові, можна через суд отримати від 3 до 10 тисяч франків штрафу. Українським водіям і автоінспекторам такий жест невідомий. У нас водії виражають своє ставлення до автоінспекторів в інший спосіб, наприклад, показують дулю (але здебільшого в кишені). Список рекомендованої літератури: 1. Байбурин А.К., Топорков А.Л. У истоков этикета: Этнографические очерки. – Ленинград, 1990. 2. Білецький А.О. Про мову і мовознавство.– К., 1996. 3. Білоус М. Заговори, щоб я тебе побачив // Антисуржик. – Львів, 1994. 4. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К., 1998. 5. Братко-Кутинський О. Феномен України: наукове дослідження. – К., 1996. 6. Вандербильт Э. Этикет: В 2 кн.: Пер. с англ.. – М.: Авиаль, 1995. 7. Все об этикете. – М.: Вече, 2000. 8. Горбачук В. Барви української мови. – К., 1997. 9. Грищенко Т.Б. Українська мова в житті суспільства. – К., 1999. 10. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 тт. – К., 1991. – Т. 1. 11. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / Пер. с нем. – М., 1985. 12. Дубровина И.В. Мы живем среди людей. Кодекс поведения. – М., 1989. 13. Жельвис В.И. Инвективная стратегия как национально-специфическая характеристика // Этнопсихолингвистика. – М., 1988. 14. Історія граматичних засобів вираження ввічливості в українській мові // Мовознавство. – 1993. – № 2. – С. 55-63. 15. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. 16. Культура української мови: довідник. – К., 1990. 17. Мельничайко В.Я., Добрянська І.В. Про культуру нашого мовлення. – Тернопіль, 1991. 18. Одарченко П. Про культуру української мови. – К., 1997. 19. Плющ Н.П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. – К., 1991. – С. 92-98. 20. Синяк Д. Навіщо нам російська лайка, коли маємо свою, не таку брутальну? // Високий замок. – 1998. – 30 жовтня. 21. Смаль-Стоцький Р. Українська мова в совєтській Україні. – Вид. 2-ге. – Нью-Йорк – Торонто – Сидней – Париж, 1969. 22. Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет // Урок української. – 2001. – С. 14-15. 23. Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий. – 5-е изд. – К., 1999.
|