Коригування трудомісткості робіт з ЩО виконуємо за формулою

, (2.4)

де – нормативна трудомісткість робіт ЩО:

– відкоригована трудомісткість робіт ЩО;

– коефіцієнт механізації робіт ЩО.

Визначаємо коефіцієнт механізації робіт ЩО за формулою

(2.5)

де М– доля механізованих робіт в ЩО, %

Нормативні трудомісткості ТО–1, ТО–2 та ПР беремо із таблиці 1, додаток 1

(2.6)

де – трудомісткість робіт СО.

Нормативний пробіг автомобіля до КР () беремо із таблиці додаток 2

Час простою автомобіля в ТО і ремонті ( ) беремо із таблиці, додаток 18

(2.7)

де – час на доставку автомобіля на АРЗ і в зворотному напрямку, днів;

– нормативний час простою автомобіля в КР, днів.

Нормативний час простою автомобіля в КР () беремо із таблиці, додаток 18

(2.8)

де нормативна періодичність до ТО–1 і ТО–2

Періодичність ТО може бути зменшена власником ДТЗ до 20% в залежності від умов експлуатації ДТЗ.

ІІ–ВАРІАНТ

Коригування періодичності ТО–1 виконуємо за формулою:

= (км), (2.9)

де – скоригована періодичність ТО–1 за коефіцієнтами;

– коефіцієнт, що враховує категорію умов експлуатації (див. додаток 2, таблиця 4);

– коефіцієнт, що враховує природно – кліматичні умови (див. додаток 2, таблиця 6).

(км), (2.10)

де – скоригована періодичність ТО–2 за коефіцієнтом.

Трудомісткість ЩО, ТО–1. ТО–2, СО коригується за формулами:

= (люд.год.), (2.11)

де – коефіцієнт, що визначає долю механізованих робіт при виконанні обслуговування;

– коефіцієнт, що враховує модифікацію рухомого складу та організацію робіт з ТО і ПР (див. додаток 2, таблиця 5)

Т_що – відкоригована трудомісткість ЩО.

визначаємо за формулою:

= (2.12)

де М – доля механізованих робіт при проведенні ЩО (%)

нормативна трудомісткість ТО–1.

= (люд.год.), (2.13)

де відкоригована трудомісткість ТО–1;

– нормативна трудомісткість ТО–2;

– коефіцієнт, що враховує пробіг автомобілів з початку експлуатації (див. додаток 2, таблиця 7).

(люд.год.), (2.14)

де – відкоригована трудомісткість ТО–2;

– нормативна трудомісткість ТО–2.

Трудомісткість СО визначаємо за формулою, вказаною у І–варіанті.

, (2.15)

де – скоригована трудомісткість поточного ремонту;

– коефіцієнт що враховує кількість технологічного – сумісного рухомого складу (див. додаток 2, таблиця 8).

Визначаємо трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані ТО і ПР.

Трудомісткість діагностування входить до трудомісткості ТО і ПР за видами робіт, тому

, (2.16)

де – трудомісткість виконання діагностичних робіт при загальній діагностиці Д1;

– частина трудомісткості ТО–1, яка припадає на загальні діагностичні роботи;

Рекомендується:

=0, 005 для причепів і напівпричепів

=0, 008 для автобусів, позадорожних автомобілів та автомобілів–самоскидів

=0, 15–0, 2 для легкових автомобілів.

, (2.17)

де – трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані поелементного діагностування

– частина трудомісткості ТО–2, що припадає на поглиблену діагностику.

Рекомендується = 0, 02 для причепів і напівпричепів

=0, 05–0, 08 для автобусів позадорожних автомобілів і автомобілів–самоскидів

= 0, 1–0, 15 для легкових та вантажних автомобілів.

(2.18)

де – трудомісткість контрольно–діагностичних робіт при виконані ПР;

– частина трудомісткості ПР, яка припадає на загальне та поглиблене діагностування;

Рекомендується:

=0, 03 для причепів напівпричепів

=0, 02–0, 05 для іншого рухомого складу

Визначаємо скорегований пробіг автомобілів до КР за формулою

(2.19)

де – скоригований пробіг автомобіля до КР за коефіцієнтами.

- нормативний пробіг автомобіля до КР (див. додаток 18, таблиця)