Кишечнику. · гідроліз фактора Касла у клітинах кишечнику;

· гідроліз фактора Касла у клітинах кишечнику;

· всмоктування кобаламіну у портальний кровотік і зв'язуван-ня його з транспортними білками α ₂- і β -глобулінівкрові – транскобаламіном І та транскобаламіном ІІ.

· транспортування вітаміну В₁₂у клітини печінки для депонування;

· від 0, 5 до 10, 0 мг вітаміну В₁₂всмоктується завдяки вище-названому механізму. Близько 1 – 3 % кобаламіну абсорбу-ється шляхом простої дифузії.

Поширення у тканинах. Основне місце депонування вітаміну В₁₂– печінка, у якій створюється запас вітаміну, що може задовольнити фізіологічні потреби організму впродовж 3 – 5 років після зникнення внутрішнього фактора у шлунку. Значна кількість його накопичується також у нирках і селезінці. Загальний вміст вітаміну в організмі людини становить близько 2 – 5 мг. Метаболізм кобаламіну відбувається дуже повільно, тому при поступовому зниженні його надходження в організм ознаки гіповітамінозу розвиваються тільки через 5 – 6 років.

Нормальна концентрація у плазмі крові: 200 – 750 пг/мл.

Виділення. Зазвичай вітамін не виділяється із сечею, але при парентеральному введенні добова екскреція дорівнює близько 0, 3 мг. Вітамін В₁₂екскретується з жовчю, але більша частина його знову всмоктується, тобто для нього характерна ентерогепатична циркуляція.

Поширення у природі та добова потреба

Вітамін наявний виключно у продуктах тваринного походження і не міститься у рослинній їжі, оскільки синтезується тільки мікроорганізмами у кишечнику тварин.

Деяка кількість вітаміну міститься у бобових культурах, де його продукують мікроорганізми.

Джерела:

· продукти тваринного похо­дження, багаті на вітамін В₁₂: печінка, нирки, яєчний жовток, м'ясо, риба;

· продукти тваринного похо­дження з помірним вмістом вітаміну В₁₂: молоко та молочні продукти;

· у невеликій кількості вітамін синтезується мікрофлорою кишечнику, за умов надходження з їжею кобальту. Однак цей синтез не може повністю забезпечити потреби організму через погану абсорбцію вітаміну з ШКТ.

Добова потреба у вітаміні В₁₂ для дорослих становить близько 3 мкг/добу.

1. Реакції ізомеризації –внутрішньомолекулярнне перенесення протону водню між сусідніми атомами вуглецю.