Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Визначення порошків як лікарські форми; їх класифікація та вимоги ДФ до них. Технологічні стадії приготування складних порошків та їх характеристика.






Переваги порошків:

простота виготовлення;

зручність приймання;

точність дозування;

універсальність складу;

Зручність зберігання і транспортування.

Недоліки порошків:

повільна терапевтична дія;

погана здатність до зберігання через велику питому поверхню;

незручність приймання порошків з пахучими, барвними і неприємними на смак речовинами;

подразлива дія на слизову оболонку.

Порошки (ДФУ, І видання) для зовнішнього та орального застосування – являють собою лікарську форму, що складається з твердих окремих сухих часток різного ступеня здрібненості, яка має властивість сипкості. Містять одну або більше діючих речовин з наповнювачами або без них.

Класифікація порошків

1. За складом:

прості (одна лікарська речовина);

складні (два й більше інгредієнти).

2. За характером дозування:

дозовані (окремі дози);

недозовані (відпускаються загальною масою в одному упакуванні).

3. За способом застосування:

внутрішні;

зовнішні (присипки, пудри, нюхальні, для виготовлення розчинів, зубні);

– ін'єкційні (для розчинення у відповідному розчиннику).

Основні вимоги до порошків:

• сипкість;

• рівномірний розподіл речовин;

• однорідність змішування;

• точність дозування;

• стабільність

Порошки (pulveres) – тверда ЛФ для внутр і зовн застосув, яка склад з 1 або декількох речовин і має властивість сипучості.

В зал від складу порошки розділяють на прості (p simplices), які склад з 1 інгредієнта, і складні ( p compositi), що склад з декількох інгред. У зал від хар-ру дозування порошки поділяють на розділені на окремі дози (p divisi) і нерозділені (p indivisi). В зал від способу застосування пор поділяють: для внутр і зовн застосування. До пор для внутр застос (p ad usum enternum) належить більшість екс темпоральних пор у дозуванні від 0.1 до 1 грам на прийом. Пор для внутр застос повиння мати високий ступінь дисперсності, що забезп швидке розчиненняв соках ШКТ, високо адсорбційну здатність. До пор для зовн застос (p ad usum externum) належать: присипки (найдрібніші пор), пор для вдувань в порожнини тіла, зубні пор, нюхальні пор, пор для боротьби з комахами.

Осн вимоги до пор: сипучість, рівномірний розподіл речовин у всій масі скл порошка, однорідність змішування, точність дозування, стабільність. Присипки для нанесення на рани, а також для новонароджених повинні готуватися в асептичних умовах. Дозовані пор випис 2 способами : розподільним (указується к-ть речовин на 1 дозу) – найчастіше, і роздільним (указ загальна маса порошку) – рідко.

Технол стадії приготування пор: подрібнення (pulveratio) – це процес зменшення розмірів часток твердих ЛЗ за допом різних пристосувань. Чим більше подрібн ЛР, тим швидше вона всмоктується і дозується. Подрібнюють за допом роздавлювання, розколювання, удару, стирання, різання. Для подрібнення викор ступки. Товкачик повинен відпов розміру ступки. Користуючись таблицею втрат, вирішують з якого інгредієнта треба розпочинати приготув. Першою йде завжди індиферентна речовина, або та, яка найменше втрачається в порах ступка.

Просіювання (cubratio) для одержання продукту з однаковим розміром частинок. Є різні номери сит, яким відпов певний продукт просіювання.

Змішування (mixtio) – це процес, у рез якого досягається однорідність одержуваної суміші. Це найголовніший процес у приготуванні пор. Існує 2 положення:

-1. ЛР складного пор, виписана приблизно в рівних к-тях. Тоді якщо фіз.-хім власт ЛР приблизно однакові то їх змішують в порядку прописування. Якщо ж фіз.-хім власт лікарських речовин відміння, то спочатку подрібнюють крупнокристалічні речовини, а потім дрібно кристалічні. Реч-ни, що легко розпиляються. Додаються в останню чергу.

-2. ЛР складного пор, виписані в різних к-тях. Спочатку розтирають ЛЗ що входить у вел кількості. Потім цей порошок висипають у капсулу, залишаючи в ступці невелику к-ть. Ступку потім додають речовину, пропис у найменшій к-ті, потім – решту речовин у порядкук зростання прописаної їх к-ті.

Дозування – для досягнення точної маси кожної окремої дози, для цього викор ручні апт теерзи. Упаковка пор. капсули з простого пареру – для негігроскопічних і нелетких пор. Капсули з вощеного і парафін паперу – для гігроскоп речовин, що легко вивітр. Пергаментні капсули – для камфори і ментолу. Желатинові капсули – для пор, що мають неприємний смак та запах, містять барвні речовини, подразн слизові оболонки


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал