Зерносушарки і установки активного вентилювання зерна.

а) агротехнічні вимоги до роботи зерносушарок і способи сушіння зерна;

Зерно — це живий організм, в якому відбуваються процеси життєдіяльнос­ті, в тому числі дихання. За підвищеної вологості, температури і засміченості інтенсивність його дихання зростає, що призводить до виділення теплоти і втрат маси. Для зернових культур і злако­вих трав критична вологість зерна становить 14, 5...15, 5 %, для зернобобових і кормових бобових трав — 15, 0...16, 0 %, для олійних — 8, 0...11, 0 %. При тривалому зберіганні во­логість зерна має бути на 2...3 % нижчою від критичної.

Агротехнічні вимоги до роботи зерносушарок. Основними вимогами є збереження насіннєвих (схожості, енергії проростання) і продовольчих влас­тивостей. Тому нагрівання насіннєвого матеріалу зернових культур не повин­но перевищувати 43...48 °С, зернобобових 30...35 °С, а продовольчого матеріа­лу — 50...60 °С. Допустима нерівномірність нагрівання зерна становить 3...4 °С, а нерівномірність сушіння — 1 %. Випаровування вологи за однократ­ний процес сушіння має бути не більше ніж 5...6 % для зернових, 3...4 % для гречки, зернобобових, кукурудзи, проса.

Після сушіння зерно і насіння охолоджується так, щоб температура їх не перевищувала температуру навколишнього повітря більше ніж на 10...15 °С.

Способи сушіння. Сушіння зерна і насіння ґрунтується на двох принци­пах: 1) видаленні вологи без зміни її агрегатного стану; 2) видаленні вологи зі зміною її агрегатного стану (перетворенням рідини на пару).

На першому принципі засновані механічні та сорбційний способи сушіння.

Механічні способи — це видалення вологи без застосування тепло­ти. До них належать пресування і центрифугування.

Пресування — видалення вологи стисканням матеріалу.

Центрифугування — видалення вологи під дією відцентрової сили.

Сорбційний спосіб — це видалення вологи вологовбирними матері­алами (тирсою, хлоридом кальцію тощо) або сухим зерном при змішуванні їх з вологим зерном. Процес відбувається повільно (1...2 тижні). Вологовбирний матеріал має легко відділятися від висушеного зерна або насіння. Застосову­ють його тоді, коли при нагріванні насіння і зерно втрачають свої властивості і розтріскуються (вика, горох, соя, квасоля тощо). Наприклад, одна частина насіння бобових з двома-трьома частинами вівса.

Другий принцип передбачає радіаційний, кондуктивний, конвективний, електричний і сублімаційний способи сушіння.

Радіаційний спосіб забезпечує безконтактне нагрівання зерна теп­ловими променями сонця (природне сушіння) або інфрачервоними — генера­торів інфрачервоного випромінювання (штучне сушіння).

Природне сушіння шару зерна 100...150 мм завтовшки здійснюють у соняч­ну погоду на відкритих майданчиках. Сушіння інфрачервоними випроміню­вачами потребує великих витрат енергії, має низький ККД.

Кондуктивний спосіб забезпечує контактну передачу зерну тепло­ти від нагрітої поверхні. Він потребує великих витрат палива, не забезпечує потрібної рівномірності сушіння, низькопродуктивний.

Конвективний спосіб забезпечує передачу зерну теплоти за раху­нок конвекції від рухомого газоподібного теплоносія (підігрітого повітря або суміші повітря з продуктами згоряння палива). Теплоносій одночасно з пере­дачею теплоти вбирає вологу із зерна. Цей спосіб широко застосовують у робо­ті багатьох зерносушарок.

Електричний спосіб ґрунтується на використанні струму високої частоти (СВЧ). Молекули зерна, що перебувають у полі СВЧ, приводяться в коливальний рух і за рахунок тертя виділяють теплоту. Оскільки діелектрич­на стала води велика, теплота концентрується в центрі зерна, де найбільше вологи, таким чином досягають вищої швидкості сушіння.

Сублімаційний спосіб відбувається у глибокому вакуумі. При цьо­му температура матеріалу знижується і волога у вигляді кристалів льоду ви­ходить на його поверхню. При подальшому підведенні теплоти лід випарову­ється. Структура висушеного матеріалу зберігається. Незначна продуктив­ність, висока собівартість, складне обладнання обмежують використання цьо­го способу, тому його застосовують для сушіння овочів, фруктів тощо.

б) класифікація зерносушарок та режими сушіння зерна;

Конвективний спосіб сушіння зерна найпоширеніший, тому розглядати­мемо тільки зерносушарки конвективної дії.

Класифікація зерносушарок. Зерносушарки класифікують за такими показниками:

• видом палива, що використовується для сушіння (тверде, рідке або газо­подібне);

• видом теплоносія (нагріте повітря або його суміш з паливними газами);

• характером процесу сушіння (періодичної або безперервної дії);

• мобільністю (стаціонарні або пересувні);

• напрямком руху теплоносія відносно зернового потоку (прямопотокові, протипотокові, з поперечним потоком, із змішаним потоком);

• станом зернового шару (нерухомим, рухомим, псевдозрідженим, зваженим);

• конструкцією (шахтні, барабанні та вібраційні).

Головною технологічною характеристикою зерносушарок є стан матеріалу в процесі сушіння і охолодження.

Зерносушарки з рухомим зерновим шаром найпоширеніші. Під час сушін­ня швидкість зернового матеріалу більша від нуля, а швидкість теплоносія менша від критичної швидкості зернового матеріалу. Цей принцип покладе­ний в основу роботи шахтних, рециркуляційних, барабанних, конвеєрних і вібраційних зерносушарок безперервної дії.

Шахтні зерносушарки (рис. 1, І)обладнані шахтами, всередині яких у шаховому порядку вмонтовані короби. Зерно 2 рухається зверху вниз під дією сили тяжіння, а теплоносій 1 — у поперечному і вертикальному на­прямках.

Барабанні зерносушарки (рис. 1, II)мають сушильну камеру у вигляді порожнистого сталевого циліндра (барабана), всередині якого є лопа­ті та полички. При його обертанні лопаті піднімають і скидають зерно. Воно пересипається з полички на поличку, сушиться теплоносієм і перемішується вздовж барабана.

Вібраційні зерносушарки (рис. 1, III)мають решета, розміщені ярусами, які приводяться в коливальний рух. Зерно, переміщуючись по тако­му решету, пронизується від низу до верху теплоносієм.

Зерносушарки з нерухомим зерновим, шаром працюють за умови, що швид­кість матеріалу дорівнює нулю, а швидкість теплоносія менша від критичної швидкості частинок матеріалу. Цей принцип використовується в установках активного вентилювання зерна (вентильовані бункери), декових та наземних зерносушарках.

Рис. 1. Схеми робочих процесів зерносушарок:

I — шахтна; II — барабанна; III — вібраційна; IV — вентильований бункер; V — декова; VI — наземна; VII і VIII — пневмогазова рециркуля-ційна; 1 — напрямок руху повітря; 2 — зерно

Вентильований бункер (рис. 1, IV)складається з бункера, вен­тилятора, повітронагрівника і повітропроводу. Їх використовують також для вентилю­вання зерна повітрям при його охолодженні і консервації.

Декові зерносушарки (рис. 1, V)мають топку, вентилятор і одну або кілька дек, виготовлених із перфорованого металевого листа. Зерновий матеріал нерухомо лежить на поверхні деки і пронизується теплоносієм.

Наземні зерносушарки (рис. 1, VI)забезпечують сушіння мате­ріалу холодним повітрям, яке подається через перфоровану підлогу або щі­лини в ній.

Зерносушарки з псевдозрідженим шаром зерна висушують зерно, яке пе­ребуває на поверхні решета у псевдозрідженому (киплячому) стані під дією швидкості потоку теплоносія. При цьому піднімальна сила потоку близька до сили тяжіння окремих зерен і вони не тиснуть одне на одне. У такому стані відбувається перемішування, рух зерен, а сухі зерна випливають на поверхню і вивантажуються.

Пневмогазові рециркуляційні зерносушарки (рис. 1, VIII)за кілька секунд газовим потоком (теплоносієм), який подається з вели­кою швидкістю, нагрівають зерновий матеріал до потрібної температури. Зер­но по трубі піднімається в шахту. У верхній частині шахти витримується де­який час і спрямовується в її нижню частину, яка розділена вертикальною перегородкою на дві зони. Із правої зони зерно знову потрапляє в сушильну трубу (рециркулює), де перемішується з вологим. Сухе зерно спрямовується у ліву зону, звідки виводиться назовні.

Режими сушіння зерна. Основним чинником, від якого залежить процес сушіння зерна, є температура теплоносія: чим вона вища, тим швидше висихає зерно. Температура теплоносія в шахтних зерносушарках для насіннєвого мате­ріалу зернових культур вологістю до 18 % не повинна перевищувати 70 °С, а вологістю 18...20 % — 65 °С. При сушінні продовольчого зерна вологістю до 26 % температура теплоносія має становити 80...90 °С.

У барабанних зерносушарках при сушінні насіннєвого зерна температура теплоносія має бути 145...165 °С, продовольчого — 180...210 °С, а фуражно­го — 180...250 °С.

в) робочі органи зерносушарок;

Основними робочими органами зерносушарок є топка, пристрої для сушін­ня і охолодження зерна, вентилятори, завантажувальні та розвантажувальні елеватори, трубопроводи і привідні механізми.

Топки. Використовують топки прямої і непрямої дії. У топках прямої дії теплоносій отримують у результаті безпосереднього змішування топкових га­зів з повітрям, а тому в них має згоряти все паливо (дим, кіптява, зола не по­винні потрапляти в сушильну камеру). В топках непрямої дії теплоносій утворюється за допомогою теплообмінників.

Рис. 2. Функціональна схема топки:

1 — кран; 2 — паливний насос; 3 — фільтр; 4 — перепускний клапан; 5 — золотниковий клапан; 6 — манометр; 7 — вентилятор; 8 — головка приладу ПКП-Ф; 9 — свічка запа­лювання; 10 — форсунка; 11 — регістр; 12 — транс­форматор; 13 — екран топ­ки; 14 — кожух; 15 — камера згоряння; 16 — від­бивний екран; 17 — патру­бок впуску повітря; 18 — заслінка; 19 — змішуваль­на камера; 20 — клапан

Топка для спалювання рідкого палива (рис. 2) має камеру згоряння 15, змішувальну камеру 19, паливну апаратуру, систему запалення і контро­лю полум'я. Камера згоряння 15 виготовлена із жаростійкої сталі і захищена металевим кожухом 14. Між кожухом і камерою згоряння встановлений захис­ний екран 13. У передній частині камери згоряння є повітропідвідний регістр 11, який має вигляд двох концентрично розміщених циліндрів з лопатками, що завихрюють потік повітря. Повітря подається вентилятором 7 крізь отвори в більшому циліндрі і виходить у зону горіння через кільцевий зазор між ци­ліндрами і через малий циліндр.

Змішувальна камера 19 на вході має відбивний екран 16, поліпшує пере­мішування топкових газів з повітрям. Вона обладнана вибуховим клапаном 20 для запобігання аварійності.

Паливна апаратура складається з паливного бака, фільтра 3 очищення палива, насоса 2, форсунки 10, перепускного клапана 4, електромагнітного золотникового клапана 5, манометра 6 і паливопроводів. Форсунка має змінні розпилювачі з отворами діаметром 0, 3; 0, 5; 0, 6; 0, 8; 1, 3; 1, 7 і 2, 0 мм, а також завихрювачі зі щілиною 1 і 2 мм завширшки.

Система запалювання має свічку запалювання 9, яка отримує високу на­пругу від трансформатора 12, що автоматично вмикається під час розпалю­вання топки. Паливо запалюється від іскри, яка проходить між електродами свічки запалювання.

Наявність факелу контролює прилад ПКП-Ф, головка 8 якого встановлена в кришці регістра. Коли факел полум'я згасне, цей прилад вимкне золотни­ковий клапан 5, електродвигуни приводу вентилятора топки і паливного на­соса.

Рис. 3. Сушильна камера шахтного типу:

а — схема руху теплоносія у вертикальному напрямку; б — те саме, у горизонтальному напрямку: 1 — шахта; 2 — підвідні короби; 3 — відвідні короби; 4 — жалюзі

Сушильні камери. Їх будова залежить від типу зерносушарки.

Сушильна камера шахтної зерносушарки (рис. 3) виконана у ви­гляді вертикальної шахти 1 прямокутного перерізу. Шахта має дві однакові секції. Всередині секції горизонтально в шаховому порядку розміщені чотир­надцять рядів п'ятигранних коробів 2 і 3. У ряду їх вісім. Сім рядів призна­чені для підведення (подачі) теплоно­сія і сім — для його відведення. Короби мають вигляд жолоба, повернутого від­критою частиною вниз. З одного боку короб упирається в глуху стінку, а з іншого — є вікно. Вхідні вікна підвід­них коробів 2 з'єднані з нагнітальним дифузором, а вихідні відвідних коробів 3 — з відвідним. Нижня частина на­гнітального дифузора з'єднана з топ­кою. Дно відвідного дифузора короба­ми з'єднано з вентилятором. У горло­винах коробів установлені заслінки регулювання витрат теплоносія. Коро­би нижньої секції зміщені відносно ко­робів однойменного призначення верх­ньої секції на 122 мм, таким чином до­сягається зміна руху теплоносія по ви­соті. Простір між коробами заповнений зерном, а короби залишаються порож­німи. Теплоносій перемішується від підвідних коробів до відвідних, прони­зує зерно, нагріває його і видаляє ви­парувану вологу.

У вертикальних стінках коробів можуть бути отвори з жалюзі 4, що дає змогу теплоносію переміщуватися в горизонтальному і вертикальному на­прямках.

Сушильна камера барабанної зерносушарки (рис. 4, а)— це стале­вий похилий циліндр (барабан) 1, який розділений перегородками 2 на части­ни і спирається на чотири пари металевих роликів (дві з них привідні). На внутрішній поверхні барабана і перегородках є полички 3 і лопаті 4. У перед­ній і задній частинах барабана розміщені гвинтові доріжки для підведення і відведення зернового матеріалу. Схеми су­шильних барабанів на­ведено на рис. 4, б.

При обертанні барабана лопаті піднімають зерно, яке вільно пересипаєть­ся з них, а під дією теплоносія і кута його нахилу повільно переміщується.

Рис. 4. Сушильна камера барабанного типу:

а — загальний вигляд: 1 — барабан: 2 — перегородки; 3 — полички; 4 — лопаті; 5 — підпірне кільце; 6 — випускні вікна; 7 — заслінка; 8 — шлюзовий затвор; б — схеми сушильних барабанів: I — піднімально-лопатевий; II — розподільний; III — секторний; IV — комбінований; V — перевалочний з закритими комірками

Випускні механізми. Від конструкції і регулювання цих механізмів зале­жить швидкість руху зерна в сушильній камері, рівномірність і якість сушіння. Випускні механізми шахтних зерносушарок бувають безперервної дії — з без­перервним вивантаженням зерна (рис. 5, а, б, г, д, е)і періодичної — з пері­одичним (рис. 5, в). При переміщенні полиць 2 (рис. 5, а, б), скребків 6 (рис. 5, г, д), лотоків 3 (рис. 5, б)або кулачкових валів (рис. 5, е)зерно висипається із сушарки в бункер. У механізмах періодичної дії полиці 2 авто­матично змішуються за межі отворів (через 1...2 хв) і вивантажують порцію (400...450 кг) зерна.

Вивантаження зерна пристроями з рухомою кареткою (див. рис. 4, а), коливальними лотоками (рис. 5, б) і затворами (рис. 5, в) відбувається під дією сили тяжіння. Під час вивантаження випускні канали можуть забиватися соломистими доміш­ками. Скребки і кулачковий вал цього недоліку не мають.

Швидкість виван­таження зерна ре­гулюють зміною: по­ложення лійки 1, лотока 3, заслінок 8; кількості скребків 6; частоти і амплітуди коливання ва­ла механізму приводу; частоти обертання кулачкового вала; розміру отвору і проміжку часу відкритого положення.

У барабанних сушарках швидкість руху зерна по барабану регулюють змі­ною його кута нахилу і частоти обертання, крім того, можна змінювати підпі­рні кільця 5 (див. рис. 4, а)різної висоти на виході зерна із барабана.

Рис. 5. Схеми розвантажувальних механізмів шахтних зерносушарок:

а — з рухомою кареткою; б — з коливальними ло­токами; в — з пересувни­ми полицями; г — з коли­вальними скребками; д — зі стрічковим скребковим конвеєром; е — з оберта­льними роликами; 1 — лійка; 2 і 5 — полиці; 3 — лотоки; 4 — пружина; 6 — скребки; 7 — конвеєр; 8 — заслінка; 9 — кулач­ковий вал

г) зерносушарки конвективної дії;

Сушарка зерна шахтна СЗШ-16 (рис. 6) є стаціонарною. Продуктив­ність на пшениці (при зниженні вологи з 20 до 14 %) становить 16 т/год, не­рівномірність сушіння — 1, 5 %, витрати палива — до 150 кг/год. Привід здій­снюється від десяти електродвигунів загальною потужністю 82, 4 кВт. Міст­кість бункера сушарки 27, 83 м³, маса 14 т. Сушарка складається з двох шахт 4, двох охолоджувальних колонок 8, топки 9, завантажувальної 2 і двох вивант. 1 норій, двох вентиляторів 6 і 7.

Зерносушарка може працювати з паралельною (продуктивність зростає вдвічі) і послідовною (підвищується ефективність випаровування вологи) ро­ботою шахт.

При паралельній роботі шахт вологе зерно потрапляє в надсушильні бун­кери 3, де встановлені датчики рівня зерна. Коли його рівень максимальний, датчик вмикає електродвигун розвантажувального пристрою шахти, коли мі­німальний — електродвигун завантажувального пристрою. Вентилятори від­смоктують повітря із простору між шахтами і теплоносій із топки 9 потрапляє в сушильні камери, пронизуючи зерновий матеріал. Зерно нагрівається, по­глинається волога. Далі теплоносій надходить у дифузори 5 і вентиляторами 6 виводиться в атмосферу.

Сухе зерно норіями завантажується в охолоджувальні колонки 8, у простір між двома перфорованими, концентрично розміщеними вертикальними ци­ліндрами. Внутрішній циліндр сполучений із всмоктувальним патрубком вен­тилятора 7. Повітря забирається зовні по всій висоті перфорованої колонки, проходить крізь шар зерна, охолоджує його і виводиться назовні. Сухе зерно через шлюзові затвори вивантажується із колонки, яка також має датчики рівня зерна, що працюють подібно до датчиків рівня зерна сушильних камер.

Сушарка зернова стаціонарна барабанна СЗСБ-8 (рис. 7) має продуктивність 8 т/год при сушінні пшениці (зниження вологості з 20 до 14 %), нерівномірність сушіння 0, 5 %, витрати палива до 65 кг/год. Приво­диться в дію від восьми електродвигунів загальною потужністю 31, 6 кВт. Ма­са 9 т.

Зерносушарка скла­дається із топки 1, за­вантажувальної каме­ри 3, сушильного бара­бана 4, розвантажува­льної камери 5, охоло­джувальної колонки 7, норій 2 і 6 та електро­обладнання. Топка має камеру згоряння, змі­шувальну камеру і па­ливну апаратуру.

Вологе зерно норією 2 із завальної ями по­дається в завантажу­вальну камеру 3, звід­ки самопливом потрап­ляє в сушильний бара­бан. Гази, що утворю­ються при згорянні рідкого палива в топці І в змішувальній камері з повітрям утворюють тепло­носій, який надходить у сушильний барабан 4, контактує з вологим зерном і нагріває його. Випарувана волога разом з теплоносієм вентилятором вино­ситься із сушарки. Зерно перемішується вздовж барабана (при його частоті обертання 8 об/хв) і потрапляє в розвантажувальну камеру 5, звідки шлюзо­вим затвором подається до двопотокової норії 6, а далі в охолоджувальну ко­лонку 7. В ній зерно охолоджується так само, як і в охолоджувальній колонці шахтної сушарки і потрапляє у вивантажувальний бункер 8.

Рис. 6. Функціональна схема шахтної зерносушарки СЗШ-16:

1 і 2 — норії; 3 — надсушильний бункер; 4 — шахти; 5 — дифузор; 6 і 7 — вентилятори; 8 — охолоджувальна колон­ка; 9 — топка; І і II — завантаження і виван­таження зерна

Рис. 7. Функціональна схема барабанної сушарки СЗСБ-8:

1 — топка; 2 — завантажувальна норія; 3 — завантажувальна камера; 4 — сушильний барабан; 5 — розвантажувальна камера; 6 — вивантажувальна норія; 7 — охолоджувальна колонка; 8 — вивантажувальний бункер

Стрічкова сушарка Т-685 (рис. 8) призначена для сушіння насіння трав та інших культур, що не прилипають до робочих поверхонь сушильної камери і не схильні до збивання. її продуктивність 0, 9 т/год при зниженні вологості насіння на 4 %, встановлена потужність електродвигунів 17, 6 кВт, витрати теплоти 80 000 ккал/год, маса 4565 кг.

Сушарка складається з топки 1, сушильно-охолоджувальної камери 10, на­гнітального і витяжного вентиляторів 19 і 13.

Сушильно-охолоджувальна камера 10 змонтована на рамі і закрита кожу­хом. Вона має завантажувальний пристрій, три сушильні 9 і одну охолоджу­вальну 15 стрічки, вентилятор 18 охолоджувальної стрічки і розвантажува­льний конвеєр 16. Для подачі насіння на рамі встановлюють бункер 8.

Стрічки конвеєрів виготовлені з дротяної дрібнокоміркової, захищеної від корозії сітки, яка добре пропускає повітря і не пропускає насіння. Швидкість руху стрічок змінюється в межах 0, 11...1, 28 м/хв.

Насіння із бункера 8 надходить на верхню сушильну стрічку, з неї зсипаєть­ся на середню, а потім на нижню. Вентилятор 19 нагнітає повітря в топку і, де воно підігрівається і по трубопроводу 3 потрапляє в сушильно-охолоджувальну камеру 10. Матеріал, що знаходиться на стрічках, продувається теплоносієм. Відпрацьований теплоносій по трубопроводу 11 відсмоктується вентилятором 13 і подається у відцентровий пиловіддільник. Висушене насіння із сушильних стрічок подається на охолоджувальну стрічку 15, де охолоджується повітряним потоком, створеним вентилятором 18, і вивантажується із сушарки.

Рис. 8. Функціональна схема стрічкової сушарки Т-685:

1 — топка; 2 і 5 — термометр; 3 і 11 — трубопроводи; 4, 7, 12 і 17 — дросельні заслінки; 6 — дифузор; 8 — приймальний бункер; 9, 15 — конвеєрні стрічки; 10 — сушильно-охолоджувальна камера; 13, 18 і 19 — вентилятори; 14 — редуктор; 16 — розвантажувальний конвеєр

Карусельна сушарка СКМ-1 (рис. 9) Призначена для сушіння мало-сипкого насіння конюшини, люцерни, льоновороху і волоті сорго.

Продуктивність її становить 0, 9 т/год при сушінні льоновороху з початко­вою вологістю 45 %. Питомі витрати пального 80 кг/т, витрати підігрітого по­вітря 80 000 м³/год. Місткість сушильної камери 89, 4 м³, площа 52, 6 м², вста­новлена потужність електродвигунів 105 кВт.

Сушарка має кільцеву сушильну камеру 5, завантажувальний пристрій, вентилятор 11, топковий агрегат 12, вивантажувальний пристрій 7.

Сушильна камера має решітчасту горизонтальну платформу 8, що оберта­ється, з внутрішнім 4 і зовнішнім 6 огородженнями. Висота огородження дає змогу завантажувати шар матеріалу до 1, 8 м завтовшки. Зовнішнє огоро­дження складається з нижньої і верхньої частин. Нижня виконана нерухо­мою, верхня — рухомою. Верхній край нерухомої частини виступає над платформою і має вікно для встановлення вивантажувального конвеєра. Верхня частина зовнішнього огородження влаштована на роликах і обертається за рахунок сил тертя зернового матеріалу при заповненій сушильній камері. Така конструкція забезпечує вільне обертання горизонтальної платформи і запобігає втратам повітря вздовж стінок камери.

Відцентровий вентилятор 11 забезпечує подачу теплоносія під решітчасту платформу.

Завантажувальний пристрій складається з двокаскадного 1, гребінчастого 2, встановленого під кутом 60°, конвеєрів і конвеєра-роздавальника 3 стрічко­вого типу, який може перемішуватися над сушильною камерою із заданим прискоренням.

Вивантажувальний пристрій складається з рухомої каретки з консольною балкою, під якою розміщений стрічковий конвеєр. Навколо консольної балки рухається ланцюг із закріпленими на ньому скребками.

Рис. 9. Функціональна схема карусельної сушарки СКМ-1:

1 і 2 — конвеєри; 3 — конвеєр-роздавальник; 4 — внутрішнє огородження; 5 — сушильна камера; 6 — зовнішнє огородження; 7 — вивантажувальний пристрій; 8 — решітчаста платформа; 9 — ролик; 10 — заслінка; 11 — вентилятор; 12 — топковий агрегат

У процесі сушіння насіннєвий матеріал завантажувальним пристроєм по­дається в сушильну камеру. Гребінчастим конвеєром 2 матеріал розрихлюється, а конвеєром-роздавальником за рахунок зворотно-поступального руху рівномірно розподіляється при подачі його в сушильну камеру. Матеріал продувається теплоносієм і сушиться. Для вивантаження висушеного ниж­нього шару вмикають привід скребкового ланцюга, вводять у сушильну каме­ру через вікно балку вивантажувального пристрою і приводять в дію платфор­му. Матеріал захоплюється скребками і потрапляє на стрічковий конвеєр, яким вивантажується.

д) установки активного вентилювання зерна;

Процес охолодження зерна продуванням через нього повітря (холодного або підігрітого) називають активним, вентилюванням,. Його застосовують для тимчасової консервації вологого зерна (до 30 %), підсушування і охоло­дження, якісного сушіння насіння різних культур, а також зимового збері­гання насіннєвого матеріалу кондиційної вологості.

При визначенні доцільності вентилювання потрібно враховувати відносну вологість повітря. Вентилювання застосовують, коли зовнішнє повіт­ря холодніше від зерна в ясну погоду не менше ніж на 4 °С, а в дощову і ту­манну — на 8 °С.

При вентилюванні вологого зерна або відносній вологості повітря більше ніж 65 % повітря підігрівають. Нагрівання повітря на 1 °С знижує відн. вологість на 5 %.

Класифікація установок для активного вентилювання зерна. За конструкцією такі установки поділяють на пересувні, наземно-пересувні і стаціонарні.

Пересувні установки заст. для ліквідації гніздового самозігрівання зерна.

Наземно-переносні, установки призначені для вентилювання зерна в скла­дах, під навісами і на відкритих майданчиках.

Стаціонарні установки працюють на хлібоприймальних пунктах, насін­нєвих та інших підприємствах.

У сільському господарстві використовують бункери для активного БВ-40 або відділення бункерів для активного вентилювання ОБВ-100, ОБВ-160. Бункери можуть працювати самостійно і разом із сушарками. Всі бункери ак­тивного вентилювання мають однакову загальну будову і принцип роботи, відрізняються розмірами.

Рис. 10. Вентильований бункер:

а — функціональна схема: 1 — патрубок; 2 — лебід­ка; 3 — основа; 4 — кільцева рама; 5 — корпус; 6 і 8 — тягарці; 7 — важіль; 9 — датчик рівня зерна; 10 — кронштейн з блоками; 11 — клапан; 12 — роз­подільник зерна; 13 — конус розподільний; 14 — повітророзподільна труба; 15 — обернений конус; 16 — регулювальне кільце; 17 — розвантажуваль­ний пристрій; 18 — вентилятор; 19 — електрокалорифер; б — жалюзі корпусу; в — жалюзі повітророз­подільної труби

Вентильований бункер БВ-40 (рис. 10) має продуктивність (при су­шінні) 0, 4 т/год, місткість бункера 54 м³, масу завантажуваного зерна пшени­ці 40 т. Встановлена потужність електродвигунів 7, 5 кВт, питома подача повітря 400 м³/(т·год), маса 3000 кг.

Установка стаціонарна. її кі­льцева рама 4 спирається на чо­тири стояки з розкосами. Основа складається з корпусу 5, розван­тажувального пристрою 17, пат­рубка і, оберненого конуса 15 і регулювального кільця 16. На поверхні корпусу 5 є люк з криш­кою для технічного обслугову­вання бункера. Розвантажу­вальний пристрій має перехідник і заслінку з рейкою. Заслін­ку перемішують штурвалом рейкової передачі. Обернений конус 15 і регулювальне кільце 16 за­безпечують інтенсивне перемі­шування зерна при розванта­женні бункера.

На основі встановлений цилі­ндричний корпус 5 діаметром 3100 мм, всередині якого на роз­тяжках закріплена повітророз­подільна труба 14. На корпусі є три пробовідбірники, датчик рів­ня зерна, зовнішня і внутрішня драбини і автоматичний регуля­тор вологості, який вимикає сис­тему вентиляції при досягненні кондиційної вологості зерна.

Повітророзподільна труба 14 має пристрій для рівностороннього заван­таження бункера, який складається з розподільника 12 і конуса 13. Всередині труби розмішується еластичний повітряний клапан 11, який забезпечує вен­тилювання при різних рівнях зерна в бункері. Клапан перемішують лебід­кою 2 трособлокової системи. Нижнім конусом повітророзподільна труба спи­рається на обернений конус 15.

Вентилятор 18 гнучким рукавом герметично з'єднаний з повітряним пат­рубком 1. На одній осі з вентилятором установлений електрокалорифер 19 потужністю 54 кВт.

Вентилятор нагнітає холодне атмосферне повітря (або підігріте електрокалорифером) у внутрішній циліндр, звідки воно потрапляє в простір між ци­ліндрами, пронизує і висушує шар зерна. Відпрацьоване повітря крізь отвори зовнішнього циліндра виходить назовні.

Відділення бункерів активного вентилювання ОБВ-160 має продук­тивність 1, 6 т/год (при сушінні насіння з відносною вологістю до 70 % і за температури не нижче ніж 20 °С). Завантажувана маса пшениці 160 т. Встановлена потужність електродвигунів 48 кВт, електропідігріву 264 кВт. Маса 22 т.

Відділення бункерів ОБВ-160 складається з чотирьох бункерів БВ-40, а також двох завантажувальних норій продуктивністю 40 т/год кожна, зерно-проводів і повітропроводів.

Очищене насіння по зернопроводах подається в норії, які завантажують відповідні бункери. Залежно від положення заслінок розподільників однією норією можна завантажувати будь-який бункер, а двома — почергово два або один бункер. Може відбуватися також перезавантаження насіння з одного бункера в інший для перемішування зернової маси, що унеможливлює зле­жування зерна і забезпечує рівномірність сушіння.