Кривавий орел.

Цей спосіб допиту використовували ще в стародавній Скандинавії. Під час неї розсікали на спині жертви шкіру та ламали ребра біля основи хребта, тоді розводили їх в сторони. Її назвали «кривавим орлом» через те, що розведені ребра нагадували крила. Часто рани посипали сіллю. Якщо ж тортура мала стати смертельною, то тоді палачі виймали з жертви легені. Вона ж помирала від больового шоку. (див. додаток Б, мал. 10)

13. Катування повітрям.

Вона була поширена в Росії, а в Йорданії використовувалася аж до 1970 року. Жертву міцно зв’язували. Потім закривали йому тканиною вуха, рот та ніс. Після цього накачували його тіло через задній прохід повітрям. Його закачували стільки, скільки тіло могло його приймати. Наступний крок у цього процесі – надріз вен. Проте у тілі тиск ставав настільки високим, що кров била з них, як із артерій.

14. Варіння заживо

Цей метод був не дуже розповсюджений, проте ним користувалися протягом 2000 років, як на території Європи, так і Азії. Перший спосіб. Жертву кидали в котел з киплячою смолою, маслом або ж водою. Цей спосіб вважався максимально милосердним, тому що звинувачуваний втрачав свідомість від больового шоку, що викликав опік майже усієї поверхні тіла. Другий спосіб. Жертву поміщували у котел з холодною водою та розводили під ним багаття. Під час цього способу жертва перебувала у воді протягом півтори години, після чого втрачала свідомість. Третій спосіб. Підвішену над кип’ятком жертву повільно опускали в воду, даючи можливість повільно проваритись усьому тілу. Порівняно з іншими двома способами, цей був найгіршим, і жертва залишалась при свідомості протягом довшого періоду часу. (див. додаток Б, мал. 11)

ДОДАТОК Б