Оцінка міжнародних потоків капіталу в сучасних умовах

Економічна політика переважної більшості країн сьогодні формується під впливом дисбалансів, спричинених світовою фінансовою кризою.

Стимулювання економічного зростання, боротьба з інфляцією та покриття дефіцитів платіжних балансів вже не є основними напрямками гармонізованого існування національних економік, до них приєдналося таке головне завдання як вирішення проблеми зовнішньої заборгованості та контроль за рухом капіталів.

Фінансові експерти ООН під керівництвом Нобелівського лауреата Дж. Стігліца у 2010 р. зробили висновок, що норми, які регулюють транскордонний рух капіталу, зокрема короткостроковий, виступають найважливішими серед методів забезпечення макроекономічної стабільності.

Якщо розглянути динаміку руху іноземних інвестицій до країн із ринками, що формуються, та країн, що розвиваються, то видно, що у період з 2004 по 2007 рр. їх обсяги збільшилися приблизно в 3 рази, що пояснюється загальносвітовою політикою лібералізації в сфері контролю за рухом капіталу (рис. 2.1.).

Рис. 2.1. Динаміка чистих фінансових потоків до країн із ринками, що формуються, та країн, що розвиваються (млрд. дол.)

Після фінансової кризи у 2009 р. відбулося різке скорочення обсягів прямих і портфельних іноземних інвестицій, обсяги яких вийшли на докризовий рівень у 2010 р. В структурі чистих фінансових потоків найбільшу питому вагу займають прямі іноземні інвестиції.

За даними Світового банку, у січні 2014 року на ринках країн, що розвиваються, спостерігався значний відплив портфельних інвестицій. Особливо це стосувалося ринку акцій, де за січень 2014 року було виведено капіталу на суму 12 млрд. дол. США, що становить 80% від всього обсягу виведеного капіталу за 2013 рік [34]. Збільшення припливу іноземного капіталу знаходить своє відображення у збільшенні валового зовнішнього боргу країн.

Дані про накопичену на початок 2014 року суму прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в 180 країнах і територіях свідчить про далеко нерівномірний їх розподіл і про високий ступінь їх географічної концентрації. Загальносвітовий приток ПІІ у 2014 році досяг позначки 1, 6 трлн дол. США але і цей рівень є значно нижчим за докризовий показник в 2 трлн дол. у 2007 році.

Країни, що розвиваються, вперше в історії обігнали провідні країни світу в обсязі залучення прямих іноземних інвестицій. При цьому світовий приток іноземних інвестицій, за даними Конференції Організації об’єднаних націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), скоротився у 2012 році в цілому (табл. 2.1).

У 2013 році цей показник склав 1, 3 млн. дол., що відчутно менше рівня в 1, 6 трлн дол. у 2011 році. При цьому країни, що розвиваються, залучили 680 млрд. дол., що становить 52% від загальної суми. Така зміна була пов’язана в значній мірі зі зниженням інвестицій в постраждалі від кризи розвинені країни, такі як США, країни Європи та Японія, на які припадає близько 90% з 300 млрд. дол., на які скоротився світовий обсяг прямих іноземних інвестицій в минулому році.

У США, що залишаються найбільшим у світі одержувачем ПІІ, їх обсяг зменшився на 35% — до 147 млрд. дол., а в Німеччині він впав з 40 млрд. дол. у 2011 році до 1, 3 млрд. дол. у 2012 році.

Таблиця 2.1