Світовий обсяг прямих іноземних інвестицій у 2010-2014 роках

Приплив прямих іноземних інвестицій трохи збільшився в деяких розвинених країнах, у тому числі у Франції, Канаді, Ірландії та Великій Британії, але зростання було незначним (додаток А і Б) [36]. У 2013 році деякі країни, що розвиваються також постраждали від погіршення ситуації, але зниження було набагато помірнішим. В Азії, яка залучила 59% всіх прямих іноземних інвестицій, які надійшли в країни, що розвиваються, було зафіксовано зниження цього показника на 9, 5%, а Китай, чия економіка посідає другу сходинку за обсягом залучених інвестицій, зіткнувся з їх падінням у 2012 році на 3, 4%, до 120 млрд. дол. Збільшення ПІІ було зафіксовано в Південній Америці та Африці. Примітно, що падіння обсягів прямих іноземних інвестицій відбулося незважаючи на те, що світова економіка виросла на 2, 3% в 2012 році, а обсяг світової торгівлі зріс на 3, 2%. На думку аналітиків, це відбулося на тлі того, що компанії у всьому світі, за виключенням Китаю, мають близько 6 трлн дол. вільних грошових коштів і нікуди їх не інвестують. Експерти пояснюють це тим, що невирішені боргові проблеми в Європейському Союзі та невизначеність навколо економіки США призводять до небажання компаній інвестувати [35].

Прямі іноземні інвестиції у світі минулого року зросли на 9 відсотків і, за прогнозами, зростатимуть далі наступними трьома роками, свідчить новий звіт про інвестиції у світі, який оприлюднила Конференція ООН із торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Але цей оптимізм наразі не стосується України.

Автори звіту прогнозують, що таке зростання триватиме і в наступні три роки, в першу чергу завдяки інвестиціям у розвинені економіки. Але нестійкість деяких нових ринків і ризики, пов’язані з політичною нестабільністю і регіональними конфліктами, можуть підірвати очікувані рівні зростання.

На думку аналітиків, до 2016 року частка інвестицій у розвинені економіки може знову зрости до 52 відсотків від загальносвітового рівня після того, як останніми роками вона падала до 40 відсотків. Минулого року 54 відсотки від світового припливу прямих іноземних інвестицій надійшло у країни, що розвиваються. Що ж до так званих перехідних економік — а до них залічують держави, що постали на місці СРСР, і колишні «соціалістичні» країни Європи, — то до них за 2013 рік приплив прямих іноземних інвестицій зріс відразу на 28 відсотків. Його обсяг склав 108 мільярдів доларів.

У країнах-учасницях СНД, зокрема, значна частка цього зростання припадає на Росію (додаток В). В ній це зростання склало 57 відсотків, а обсяг прямих іноземних інвестицій досяг 79 мільярдів доларів. Таким чином, Росія вперше стала третьою у світі за припливом зовнішніх інвестицій.

Там іноземних інвесторів мотивували значне зростання на внутрішньому ринку разом зі зростанням продуктивності, а також високі прибутки в енергетичних проектах та інших, пов’язаних із природними ресурсами. Головну частину різкого збільшення обсягу інвестицій склала купівля британською компанією BP частки в контрольованій російською державою нафтовій компанії «Роснєфть» [36].

Залучення прямих іноземних інвестицій тією чи іншою країною може призвести до порушення роботи банківської системи і негативно вплинути на економіку держави. В сучасних посткризових умовах одним із головних елементів загальної системи захисту економіки від впливу зовнішніх факторів є перегляд комплексу інструментів, які регулюють міжнародний рух капіталу.

Світовий досвід свідчить, що багато країн, щоб зменшити вразливість банківської системи від зовнішніх факторів застосовують такий інструмент як встановлення межі залучення іноземного капіталу в банківській системі країни, окремого банку або активів банківської системи. Так, у Росії капітал банків — нерезидентів у сукупному статутному капіталі російського банківського сектору не повинен перевищувати 12 %. У Франції у процесі приватизації інвестором із країн — не членів ЄС не може бути реалізовано більше ніж 20 % статутного капіталу банківської установи. В Ісландії обсяг прямих інвестицій у банки країни обмежений статутним капіталом у 25 % від сукупного статутного капіталу всіх банків. У Канаді встановлено ліміт сумарного обсягу активів дочірніх банків, контрольованих нерезидентами — 12 % від сукупних активів банківської системи. У Мексиці питома вага капіталу іноземного банку не може перевищувати 25 % капіталу банку-резидента.

Надмірне залучення іноземного капіталу, особливо короткострокового, призводить до фінансових труднощів у країні в результаті спаду настроїв іноземних інвесторів. Так, у січні 2014 р. Світовий банк зафіксував рекордний відплив капіталу з ринку акцій і облігацій країн, що розвиваються (обсяг відпливу сягнув 80 % рівня 2013 р.) [18].

Отже, експерти відзначають зростання потоків іноземних інвестицій у світі і прогнозують, що в найближчі три роки ця тенденція зберігатиметься. Загальносвітовий потік іноземних інвестицій у 2014 році досяг позначки 1, 6 трлн. дол. США. Потоки іноземних інвестицій до 2008 року росли, а з початком кризи почали знижуватися. Проте, уже починаючи з 2010 року відбулося зростання рівня потоку іноземних інвестицій, що продовжується і до сьогоднішнього дня. Країни, що розвиваються, вперше в історії обігнали провідні країни світу в обсязі залучення прямих іноземних інвестицій, який склав 680 млрд. дол. США, що становить 52% від загальної суми. Приплив прямих іноземних інвестицій трохи збільшився і в деяких розвинених країнах, але зростання було незначним.